Блоги

Спокуса автократії

Коротка пам’ять українського суспільства породжена тим же совковим стереотипом, що про все мають турбуватися володарі. Поміж тим, не варто забувати уроків Нікколо Макіавелі: «Щоб з’ясувати, що має трапитися, достатньо простежити, що вже було…» Ресурс обидвох визначальних гравців української політичної сцени

Кінець соціального?

Симуляція цілковито замінила собою репрезентацію. Симуляція «демократичності», реформ, симуляція прагнення порядку.Не варто говорити й про те, що, у принципі, більшість, її опінія, її досвід, поступилися спочатку перед натиском команди переможців, однак тепер і вона – як колективний розум, – починає

Містерії демократії

Там, за лаштунками, провадять серйозні чоловічі розмови, укладають сумнівні з точки зору моралі угоди, обговорюють політичні оборудки У певною мірою освіченого читача цей заголовок не мусить провокувати алюзій зі знаною книгою персони нон грата в Україні Алєксандра Дуґіна. Там –

Хрущовщина

Путін переграв себе, намагаючись сподобатися громадянам довіреної йому території. Його поведінка й справді пригадала світові „кузькіну мать” і гучний мешт Хрущова на трибуні ООНРосія продовжує звичний біг по колу: вирішення власних проблем за рахунок спокою інших мешканців планети – вроджений

«Автономка»

Лондонський музей протистояння двох непримиренних систем зможе поповнитися новими експонатами. Мабуть, не останнімb серед них будуть й автомат Калашнікова з Парижа, і таймер до вибухового пристрою на борту фатального рейсу А321– своєрідні опудала, яким Росія страхає «толерантних» європейцівЦе, мабуть, доконечно

Не Брехт. “Тригрошова опера”

Мені, зрештою, далеко не “по барабану”, як кремлівські високосадовці відверто починають гешефт довкола паризької трагедії, виставляючи цінники на ще не охололих тілах жертв зі знижками за рахунок України Якось Всеволод Чаплін, заступник відділу зовнішніх зносин Московського патріархату, сказав не надто

Сумнівні артефакти

Політики, зазвичай, уважають за підставову доволі вільну поведінку з результатами „народного волевиявлення”, а вже про бажання загалу вони чомусь говорять, виходячи виключно з власних інтерпретаційКоли політики починають говорити про тріумфи демократії, природно закладаючи у підтексти своє розуміння „влади народу”, мені

Про мистецтво імітації

За всіх обставин, здається, ніхто не здавав собі труду замислитися над тим, що імітувати можна будь що. Лише, на жаль, не життя У час, коли увесь посткомуністичний світ міркує, чи варто втовкмачувати у дитячі голови теорію Дарвіна, серйозні уми в

Романтизм як недуга

Якщо політика – мистецтво можливого, то це, як на мене, слід трактувати як мистецтво можливого боронити свої позиції без суттєвих втрат і уникати відвертого конформізму Можна до безконечності сперечатися, що рухає людством – відчайдушний романтизм чи поміркований прагматизм. Як на

Сторінка 10 із 80« Перша...89101112...203040...Остання »