Блоги

Меню на тиждень, або Харчування сім’ї з обмеженим часом на кулінарні винаходи

Я люблю готувати, але це вже, здається, ні для кого не таємниця. Еля завчила зі своєї книжечки вірш і тепер щодня наді мною жартує: «Кухня – мамина світлиця, Мама в ній – немов цариця!» Я охоче проводжу час у своєму
 |  Ліля Криницька  20122 

Моє тіло – моє діло, або Діастаз як чарівний копняк

Весняну куртку мені ми поїхали купувати удвох із Ель. Було вогко, похмуро, сіявся прикрий дощик, а ми взулися в однакові неонові рожеві гумаки і почимчикували на автобусну зупинку. Еліана вимагала хліба і видовищ, їй було мало того, що вперше в
 |  Ліля Криницька  8076 

Про емоційне вигорання, шкалу Хаббарда і пошук істини

Скажу чесно, що до вчора я ці поняття ніколи не поєднувала. Ба більше, про шкалу Хаббарда взагалі не чула.
 |  Ліля Криницька  8814 

Доула – помічниця, а не модне віяння

Я почула нове для себе слово «доула» («дула»), коли три роки тому, будучи вагітною Елею, дивилася в інтернеті відео природних пологів: удома, у великих госпіталях, у невеликих приватних пологових будинках
 |  Ліля Криницька  5614 

8 березня. Мій марш порожніх каструль

 |  Ліля Криницька  6492 

Гордість і упередження. Маркер поколінь

Одне з улюблених моїх занять – спостерігати за людьми. І це у нас сімейне: чоловік може тимчасово забути про моє існування, уважно розглядаючи людей за сусідніми столиками у ресторані, а Еліана може годинами вивчати бабусь у нескінченних чергах на пошті,
 |  Ліля Криницька  6846 

Гіркі сльози моєї малечі, або Cry, baby, cry…

– Мамусю, дай мені, бубася, їсьти, хоць щось дай! Я така гольодна-гольодна! – Еля волає на весь загальний коридор, на радість усім сусідам, поки я прибираю килимок біля вхідних дверей. – Доню, але ж ти щойно з-за столу, ти з’їла
 |  Ліля Криницька  8935 

Той самий Мюнхгаузен і спідничка з таксами

«Не знаю, чому, але зі мною часто траплялося таке, що найзліших і найнебезпечніших звірів я зустрічав у таку мить, коли був беззбройний і безпорадний» Рудольф Еріх Распе «Пригоди барона Мюнхгаузена»
 |  Ліля Криницька  2810 

Любити сьогодні

Іноді прокидаєшся зранку і розумієш: от сьогодні все точно буде інакше, ніж учора й завтра. Відчуваєш шкірою, що день буде геть іншим, ніж запланувала, все піде зовсім не так. І це буде чудовий день!
 |  Ліля Криницька  4419 

Я знаю, що ви робили минулої ночі!

«Люлі-люлі, мої дитинята, люлі-люлі, люлі-люль», − Ель пригортає до себе, носить на руках і люляє своїх ляльок. Наспівує тихенько і монотонно їм, а засинаю я.
 |  Ліля Криницька  5438 

Про маму-монстра і висаджування як подразник

Я не люблю розмов про вміст горщиків, але от про гігієну давно хотіла написати. Про наш досвід і як ми до такого життя докотилися) Мене часто запитають про висаджування, я уривками розповідаю, але оскільки ми проходили цей шлях лише один
 |  Ліля Криницька  13281 

Гуляти чи не гуляти – от у чому питання

Я ненавиджу взимку одягання на вулицю! Воно мене втомлює, відверто нервує і вибиває з рівноваги. Сама я одягаюся за три хвилини, а от Ель…
 |  Ліля Криницька  4011 

Я на кухні – ураган, або Не біймося дітей-кулінарів!

Коли, як не у святочні дні, писати блог про кухню. Кругом витає аромат свіжих пампушків і запеченого м’яса, лоскоче ніс гострий хрін, голубці у каструльці притулилися боками один до одного. Я люблю цей час, бо то ж можна готувати й
 |  Ліля Криницька  4258 

Життя в режимі «очікування свята»

Хто із нас не любить свят? Особливо зимових? Коли так легко почуватися казково навіть дорослим! І коли дорослим так непросто пояснити дітям, чому ця казка лише раз у рік і саме в конкретний день, якого годі дочекатися! І коли її
 |  Ліля Криницька  7297 

«Декрет» – як магічний діагноз

Майже три роки тому, щаслива, йдучи в декретну відпустку, я мріяла про курорт, тривалістю отих нібито нескінченних три роки.
 |  Ліля Криницька  9927