Блоги

Гіркі сльози моєї малечі, або Cry, baby, cry…

– Мамусю, дай мені, бубася, їсьти, хоць щось дай! Я така гольодна-гольодна! – Еля волає на весь загальний коридор, на радість усім сусідам, поки я прибираю килимок біля вхідних дверей. – Доню, але ж ти щойно з-за столу, ти з’їла
 |  Ліля Криницька  8717 

Той самий Мюнхгаузен і спідничка з таксами

«Не знаю, чому, але зі мною часто траплялося таке, що найзліших і найнебезпечніших звірів я зустрічав у таку мить, коли був беззбройний і безпорадний» Рудольф Еріх Распе «Пригоди барона Мюнхгаузена»
 |  Ліля Криницька  2545 

Любити сьогодні

Іноді прокидаєшся зранку і розумієш: от сьогодні все точно буде інакше, ніж учора й завтра. Відчуваєш шкірою, що день буде геть іншим, ніж запланувала, все піде зовсім не так. І це буде чудовий день!
 |  Ліля Криницька  4268 

Я знаю, що ви робили минулої ночі!

«Люлі-люлі, мої дитинята, люлі-люлі, люлі-люль», − Ель пригортає до себе, носить на руках і люляє своїх ляльок. Наспівує тихенько і монотонно їм, а засинаю я.
 |  Ліля Криницька  5266 

Про маму-монстра і висаджування як подразник

Я не люблю розмов про вміст горщиків, але от про гігієну давно хотіла написати. Про наш досвід і як ми до такого життя докотилися) Мене часто запитають про висаджування, я уривками розповідаю, але оскільки ми проходили цей шлях лише один
 |  Ліля Криницька  13029 

Гуляти чи не гуляти – от у чому питання

Я ненавиджу взимку одягання на вулицю! Воно мене втомлює, відверто нервує і вибиває з рівноваги. Сама я одягаюся за три хвилини, а от Ель…
 |  Ліля Криницька  3759 

Я на кухні – ураган, або Не біймося дітей-кулінарів!

Коли, як не у святочні дні, писати блог про кухню. Кругом витає аромат свіжих пампушків і запеченого м’яса, лоскоче ніс гострий хрін, голубці у каструльці притулилися боками один до одного. Я люблю цей час, бо то ж можна готувати й
 |  Ліля Криницька  3869 

Життя в режимі «очікування свята»

Хто із нас не любить свят? Особливо зимових? Коли так легко почуватися казково навіть дорослим! І коли дорослим так непросто пояснити дітям, чому ця казка лише раз у рік і саме в конкретний день, якого годі дочекатися! І коли її
 |  Ліля Криницька  7120 

«Декрет» – як магічний діагноз

Майже три роки тому, щаслива, йдучи в декретну відпустку, я мріяла про курорт, тривалістю отих нібито нескінченних три роки.
 |  Ліля Криницька  9688 

Місто дітей, які не пісяють, і черствих дорослих

Є теми, табуйовані для високого товариства, але нам, мамам і татам, про це говорити можна. Ні, я не належу до тих, хто на всіх кутках готовий обговорювати туалетні справи власної доньки, – ніколи цього не робила та не брала участі
 |  Ліля Криницька  4962 

Епоха втраченої емпатії і покоління «та досить нюняти!»

Воно точно не одне, їх як мінімум три-чотири. Три- чотири покоління людей без щирого співчуття і співпереживання.
 |  Ліля Криницька  5943 

Ліжко спотикання, або Чому ми обрали сон? Спільний сон

Ми вчора віддали Еліне ліжечко. Ну як Еліне? Вона в ньому ніколи не спала, воно й не було її ліжком, але купувати його таки для неї. Чому?
 |  Ліля Криницька  8876 

Де ти, Мері Поппінс? або У пошуках ідеальної няні

Я довго до цього йшла. Наважувалася, передумувала. Потім знову наважувалася
 |  Ліля Криницька  4149 

Ми з Тамарою ходимо парою, або Не бійтеся власних дітей

Ми сиділи в затишному ресторанчику в центрі міста, за вікном була пізня осінь (а може, рання зима?). Шибки були холодні, Ель тицяла у них пальцем і показувала мені перехожих, які кудись поспішали. Місто жило своїм життям ранку середи. Я читала.
 |  Ліля Криницька  8183 

Ода чоловікові

В історії кожної жінки має статися правильний чоловік. Не справжній, а саме правильний, не бути, а саме статися
 |  Ліля Криницька  22985