Блоги

Польща і Україна – складний шлях до порозуміння

Сьогодні, 17 вересня, у Кракові відбувається засідання Консультаційного комітету президентів Польщі й України
 |  Мирослава Іваник  114 

Чи справді «автономи» хотіли здійснити державний переворот?

Дії СБУ щодо лівих активістів, які ті називають репресіями, виглядають, швидше, як дії на випередження та недопущення консолідації ліворадикальних організацій, аніж реагування на реальну спробу «повалення державного ладу»
 |  Віктор Біщук  1794 

Куди завше поспішає мама?

Мами завжди кудись поспішають. Але куди? Та скрізь і всюди, і куди завгодно! На ринок, в поліклініку, у магазин, на роботу, на зустріч, у гості, в садочок, на прогулянку! Вони пересуваються так швидко, що задається, ніби їм зі згортком із
 |  Ліля Криницька  1514 

Фрустрація і ще раз фрустрація! Про дитячу агресію і альфа-батьківство

В усіх у житті точно таке буває, що навалюється все і зразу. У материнстві це – звичний стан.
 |  Ліля Криницька  1139 

Про Елю, книжки і список на Форум

Еліанка ще спить, я неспішно посьорбую ранкову каву і дописую список на завтра. А завтра – аби тільки не оступитися! Тільки б не зірватися! Тільки б уміститися в бюджет.
 |  Ліля Криницька  4764 

Чайлдфрі по-українськи: філософія комфорту чи терору?

Мої знайомі поїхали в пологовий народжувати четверту дитину. Я дивлюся на їхню сім’ю і захоплююся: вони знають, для чого їм діти, що з ними робити, чому їх так багато, і що це ще не межа. Інші мої знайомі поїхали у
 |  Ліля Криницька  5191 

Назад у минуле, або Хвороба як маленький декрет

6:30. Еліана ще спить. Голосно сопе, але спить – вночі впала температура і їй стало легше. А я обнімаю ранок. Сонна і сонно, але обнімаю. А потім готуватиму млинці з яблуком. А, ні, спочатку вип’ю свою каву і напишу хоч
 |  Ліля Криницька  2919 

Ділитися чи не ділитися? От у чому одвічне питання!

Якщо ви мама або тато, то ви знаєте, про що я пишу. З усіма батьками періодично трапляються конфузи і колапси, пов’язані з іграшковими баталіями. На дитячих майданчиках завжди, у всі часи, можна було спостерігати картину, коли одна дитина забирає іграшку
 |  Ліля Криницька  3480 

Чи не пішов би тато у… декрет? Про гендерну нерівність на рівному місці

Сидимо учора зі знайомою, діти бавляться поруч у піску, а ми розмовляємо про те, про се. Нам із нею не завжди просто, але завжди цікаво: маючи часто протилежні думки на одне й те ж, через час і роки якось зуміли
 |  Ліля Криницька  4141 

«Відпустка» тривалістю вічність?

Три місяці тому закінчилася моя декретна відпустка довжиною у три роки. Безкінечно довга? Ні, аж ніяк. Бо відпочити у ній я так і не встигла, а от підростити Еленя – ще й як! Щоразу, коли заходить мова про «декрет», суспільство
 |  Ліля Криницька  9420 

Коли тобі 36 і ти вже змінила світ

Сьогодні зранку, сидячи з Ель у черзі до педіатра, я дивилася на світ новими очима. Іншим поглядом, ніж рік тому, і навіть іншим, ніж учора. Дивилася на свою дитину, яка тривожно смикала губу, бо боялася огляду, дивилася на свої бліді
 |  Ліля Криницька  4442 

Нестандартна сім’я? На ешафот!

Це буде пост гніву й протесту, бо є речі, які зачіпають надто глибоко, щоб мовчати, речі, які підривають віру в людей і їхню притомність. Я хочу поговорити про сім’ї. Про звичайні та незвичайні, про однакові й різні, про ті сім’ї,
 |  Ліля Криницька  8095 

Привіт, садочок-3, або НЕтаємна зброя терплячої мами

Привіт, привіт, а я знову про садочок 🙂 От яким довгим був наш шлях – така довга й оповідь. Чому я про це пишу? Бо комусь може стати в пригоді наш досвід. Я свого часу шукала щось схоже і не
 |  Ліля Криницька  8342 

Садочок-2, або Історія однієї божевільної адаптації

Я бачила дітей, яких волокли у садок, бачила батьків, які солодко й улесливо переконували дітей, що садок – це майже рай і там всі їхні бажання виконають, чула дикий лемент від воріт і до дверей та обіцянки золотих гір, «якщо
 |  Ліля Криницька  7986 

Привіт, садок! Рефлексії про важливе і смішне

Я п’ю свою ранкову каву і звично дивлюся у вікно. Там, над Білогорщею, поволі тане туман. Щойно я прокидаюся, видніється тільки хрест на церкві, а потім вже визирає і дахівка, і видно крони дерев, і будинки виринають із сизини. Я
 |  Ліля Криницька  6232