Ліля Криницька

Ліля Криницька

Мама Елі, журналіст, блогер

Статті

Де ти, Мері Поппінс? або У пошуках ідеальної няні

Я довго до цього йшла. Наважувалася, передумувала. Потім знову наважувалася
 |  Ліля Криницька  5045 

Ми з Тамарою ходимо парою, або Не бійтеся власних дітей

Ми сиділи в затишному ресторанчику в центрі міста, за вікном була пізня осінь (а може, рання зима?). Шибки були холодні, Ель тицяла у них пальцем і показувала мені перехожих, які кудись поспішали. Місто жило своїм життям ранку середи. Я читала.
 |  Ліля Криницька  9211 

Ода чоловікові

В історії кожної жінки має статися правильний чоловік. Не справжній, а саме правильний, не бути, а саме статися
 |  Ліля Криницька  25260 

Інстаграм головного мозку, пінтерест у стадії загострення

Я часто думаю про недосяжне, про те, що мені ніяк не піддається, і те, що навіть не натякає, а голосно кричить: «Ти живеш звичайним життям, занадто звичайним, кицюню!»
 |  Ліля Криницька  8473 

Хворі й недообстежені, або Похід у поліклініку як іспит для батьківської психіки

Зустріла лікарку із поліклініки, та кинула оком на Елю і, звівши брови, критично видала:
 |  Ліля Криницька  5352 

Чи легко мамі бути… жінкою

 |  Ліля Криницька  8479 

Право на емоції, або Юпітере, ти злишся, отже, ти не маєш рації…

Я – мама чудесної дівчинки, і я часто серджуся на свою дитину. Серджуся і не можу спинитися. Звучить, як зізнання у групі анонімних алкоголіків, правда? Але це − не анонімно і не банальне зізнання. Це – моє життя, мої помилки
 |  Ліля Криницька  5418 

Погана мама, дуже погана мама…

Ель сидить у пісочниці й натхненно готує мені каву, а татові – рибу. Я спостерігаю за нею і дітьми навколо: їх мами за комір витягають із пісочниці і наказують гратися так, щоб не лізти у пісок і брати його лише
 |  Ліля Криницька  17224 

Народжена в СРСР і сливові цукерки-подушечки

 |  Ліля Криницька  4290 

Про Вавилон любові і бабцю Женю

Моїй бабці, Євгенії Степанівні, нині 83
 |  Ліля Криницька  2678 

Сповідь «немолочної» мами, або Чому грудне вигодовування стало “недоступним”

Коли народилася наша Комаха, ми були в такій ейфорії, що забули про мій пролактин. А мали би пам’ятати, бо від нього залежало так багато! Кілька років до її появи я знала про свої неслухняні гормони все, що можна було знати.
 |  Ліля Криницька  19608 

Наша слінгова історія, або Тумба-юмба наступають!

Нюхати осінь і бути щасливою. А чим вам пахне осінь? Мені – пожухлим листям, трошки прілою травою, післяобіднім спокійним сонцем, свіжими каштанами, маминими хризантемами, паленим картоплинням, грибами і порепаним яблуком, по якому стікає липкий сік і кличе напівсонну бджолу. А
 |  Ліля Криницька  4020 

Про травми поколінь і несправжню любов

− Куди то ви знову зранку? Де ти тягнеш те бідне дитя? – так о 08.30 ранку вівторка «вітається» з нами сусідка, з якою їдемо у ліфті. − Еля тап-тап СЯМА! – ображено парирує Ель і відвертається до мене. Але
 |  Ліля Криницька  21023