Реванш: підозрювані у важких злочинах стають міністрами

“Усе обнулилося. Я задоволений, що все повертається”, – такими словами Леонід Кучма привітав результат президент­ських виборів в Україні. Й екс-президент мав рацію – повертається таки все, зокрема одіозні персони, які п’ять років були в нашій країні персонами нон-ґрата.

Першим “повернувся” екс-міністр внутрішніх справ Василь Цушко. Кримінальні справи, порушені проти нього у зв’язку із захопленням 2007-го будівлі Генеральної прокуратури, закрили – “за відсутністю складу злочину”, а пана Цушка призначили міністром еконо­міки. Слідом за колишнім “шефом” на українській політичній арені зринув і тодішній його заступник – генерал-полковник Сергій Попков, який свого часу набув слави невдалого “приборкувача” Майдану. Тоді, далекого 2004-го, С. Попков був командувачем Внутрішніх військ і повинен був увести на Майдан озброєні війська. 2010 ро­ку його призначили першим заступником міністра МВС.

Третім обіцяє “повернутися” колишній міністр МВС – Микола Білоконь. Одразу після помаранчевої революції він емігрував у Росію – за його словами, через низку причин.

“По-перше, в мене різко погіршився стан здоров’я. По-друге, я справді розумів: може статися все що завгодно. Нова влада (“помаранчеві”) вже оголосила полювання на всіх, хто суперечив їй під час революції”, – заявив пан Білоконь в інтерв’ю газеті “Сегодня”.

Водночас М. Білоконь запевняє, що проти нього не було порушено жодної кримінальної справи і він не перебував у розшуку. За його словами, 2004-го він діяв строго за законом, а звинувачення на його адресу у спробі “розігнати Майдан” і розв’язати громадянську війну – не більше, ніж популізм.

На думку експертів, це “повернення” не останнє. Най­ближчим часом в Україні можна буде очікувати й інших “емі­грантів”, як-от екс-керівника ДУСі Ігоря Бакая, екс-мера Одеси Руслана Боделана, екс-заступника глави СБУ Володимира Сацюка тощо.

“Відбувається реванш тих сил, які 2004 року зазнали поразки, – вважає директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін. – Цушко, який хотів улаштувати диктатуру, вже повернувся. Білоконь, якого фактично можна порівняти з Берією і Гітлером, уже заявив про свої плани. Повернули також Попкова. З агресорів не вистачає тільки Бакая як органі­затора потужних фінансових схем. Думаю, він буде наступним. В Україну повертаються члени бандократії Кучми”.

Реваншем схильний вважати останні події і народний депутат-опозиціонер Юрій Кармазін.

“Іде дійсно повний реванш, причому у квадраті, в такій дуже дивній і гіпертрофованій формі, – вважає він. – Повернення Білоконя в цих подіях не є найгіршим кроком. Але дивно: Генеральна прокуратура ж у нас не змінилася. Однак раніше вона оголошувала в розшук, а тут уже припинила справу і людину призначають міністром. Я здивований – виявляється, треба трош­ки побігати, трошки побути в розшуку, щоб у тебе зник склад злочину”…

Ю. Кармазін також упевнений у поверненні та повній реабілітації інших одіозних персон: “Дивно, чому вони досі не повернулися. Думаю, що кожному з них запропонують по міністерській посаді чи віце-прем’єра, в нас нині це модно. Є шість віце-прем’єрів, дадуть ще два – як потерпілим від режиму”, – каже він.

Своєю чергою, “народний самооборонець” Геннадій Москаль нічого особливого чи надзвичайного в поверненні “колишніх” в Україну не бачить. “М. Білоконя ніхто не шукав. Я офіційно вам заявляю, що він ніколи не був у розшуку, до нього не було жодних претензій. Щодо того, що його не було в Україні п’ять років, то він мав хорошу роботу в Москві. То для чого йому було їхати в Україну? Право кожної людини – знайти собі кращу долю”, – каже нардеп.

Г. Москаль також переконаний, що й інші одіозні фігури мало кого цікавлять. “Та навіть немає таких, їх особливо ніхто й не шукає… За кордоном – Сацюк, Бакай і Боделан. А більше я нікого не знаю… Щодо Сацюка, то там абсолютно безглузді звинувачення. Боделан, наскільки зрозумів, не має намірів повертатися сюди. А щодо Бакая, то останнім часом навіть не стежу за тим, чи його хтось шукає, чи він комусь потрібен. Але вони всі є громадянами Російської Федерації, це їхнє право – їхати чи ні”, – підсумував Г. Москаль.