Коли нікого немає поруч…

Вони дуже поспішали, бо знали, що їхній доньці погано, й хотіли зарадити цьому. Під­німалися ліфтом на третій поверх, де вона мешкала, однак не встигли... Запізнилися на якихось кілька хвилин. Не витримавши душевного напруження, дівчина вистрибнула з вікна гуртожитку.

Ця невигадана історія трапилася нещодавно зі студенткою Тернопільського державного університету, яку не допустили до залікової сесії. Причина смерті була зовсім незначна, але вона ніби остання крапля переповнила дівчину, спонукавши покінчити життя самогубством. На біду, поруч не було нікого, хто міг би розрадити, підтримати її.

– На жаль, таких сумних історій у кожному місті вистачає, – розповідає завідувач кафедри соціології та соціальної роботи Національного університету “Львівська політехніка”, доктор соціологічних наук Володимир Піча. – Починаючи з 1992 року, в Україні зростає кількість самогубств. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, на 2008 рік наша країна займала 10-те місце серед держав світу з найвищим рівнем самогубств. У середньому щороку добровільно з життя йдуть до 20 тисяч осіб. До суїциду вдаються представники всіх категорій населення. А найчастіше – молодь віком від
15 до 35 років. І тут, на жаль, статистика аж надто сумна: про самогубство хоч раз у житті задумувалися практично 99% людей.

Тому для громадськості дуже важливо знати ставлення, оцінку цього явища й молоді, й людей із життєвим досвідом. Для соціологів вивчення громадської думки стосовно різних проблем, у тому числі стосовно явища суїциду, має велике значення. На основі вивчення громадської думки науковці можуть давати поради органам соціальної роботи, соціальним працівникам, щоб вони могли використовувати їх у своїй роботі.

– Які причини зазвичай спонукають людей покінчити життя самогубством?

– На думку психологів, найчастіше до суїциду призводить утрата найважливіших стосунків із родиною, коханою особою тощо. У людини з’являється відчуття спустошеності, відчуженості, самотності та як вища ступінь – утрата сенсу життя.

Існують психологічні та со­ціальні умови, що призводять до самогубства, але всіх суїцидентів об’єднує те, що вони перебувають у стані життєвої кризи. Цей стан призводить до повної або часткової втрати сенсу життя, не дає змоги адекватно сприймати складну життєву ситуацію та вирішувати власні проблеми.

Перебуваючи під впливом кризових життєвих ситуацій (народження, смерть, життєві зміни, трагедії), особистість зазнає емоційного потрясіння, яке викликає переживання самотності. Самотність є ознакою порушення взаємозв’язку зовнішнього світу з внутрішнім світом особистості.

– В який спосіб людина має реагувати на втрату віри в сенс життя?

– Потрібно пам’ятати, що це тимчасове явище, вихід обов’язково знайдеться. Найкраще звернутися по допомогу до людей, яким довіряєте.

– Як вашу роботу використовують на практиці? Чи реалі­зовано її у відповідному законі чи указі?

– В Україні на всіх рівнях відсутня програма профілактики самогубств. Немає ні програми, ні навіть її концепції, за якою органи місцевого самоврядування знали б, що в цьому напрямі треба діяти.

– Чи є служби, які можуть застерегти людину від необачного кроку, допомогти їй віднайти душевну рівновагу?

– На мій погляд, у цій справі найперший “дзвоник”, якщо особа занадто хвилюється через свої життєві проблеми та непорозуміння: не спить, погано почувається, постійно перебуває в пригніченому стані. У такому разі вона насамперед має звернутися до дільничного лікаря. І якщо терапевт, який працює на дільниці, чи сімейний лікар, виявить, що рівень загрози суїцидного стану зростає, то він обов’язково повинен зв’язатися з психологом, психіатром і разом допомогти цій людині.

– Наші терапевти не дуже займаються молоддю, не сприймають її проблем серйозно. Яка наступна інстанція після них?

– У нас є телефони служби довіри, зокрема у Львові. Це, мабуть, усе. На жаль, планової, щоденної роботи не ведуть. Можливо, перший крок, який ми зробили під час нещодавньої конференції, стане початком такої діяльності.

Телефон довіри у Львові: 15-58