В Україні гряде велика вода

Цієї весни на Львівщині в зоні підтоплення можуть опинитися Самбірський, Городоцький, Миколаївський, Жидачівський і Стрийський райони. І хоча еменесники запевняють, що в них усе під контролем, ситуація з прибиранням снігу у великих містах наводить на сумні висновки: якщо вже зі снігом не могли впоратися, то що ж тоді говорити про серйозніші стихійні загрози?

Фахівці попереджають: най­більшу за останні 10 років повінь можуть спричинити великі “запаси” снігу в деяких регіонах країни. Аномальна зима призвела до того, що на зміну сильним снігопадам прийшли затяжні морози. Ймовірно, у лютому снігу стане ще більше, а навесні, коли швидко потепліє, можна очікувати великої води. На думку гідрометеорологів, великі паводки, зокрема, слід очікувати на річці Прип’ять, на Волині та Терно­пільщині.

У МНС стверджують, що готуються до паводків

За словами керівника прес-центру ГУ МНС у Львів­ській області Павла Василенка, цього року Львівщині зі снігом “пощастило”. Тому сніготанення особливо контролюють працівники відомства. Для цього здійснюють постійний моніторинг ситуації.

І хоча в Україні досі не затверджено бюджет, за будь-якого розвитку подій, як і у попередні роки, населення отримає вчасну першочергову допомогу. Під особливим контролем перебувають басейни Дністра, Сяну, За­хідного Бугу тощо. Оптимізму додає придбання двох гумових глісерів.

Однак органи місцевої влади та мешканці підтоплюваних ра­йонів просять бережно ставитися до наявних там гідроспоруд. У зв’язку з цим можна пригадати минулорічний випадок, коли житель одного із сіл розібрав для домашніх потреб засувку, якою регулювали стік води з водосховища. І коли виникла гостра необхідність відкрити стік води, еменесники опинились у патовій ситуації.  

Є перша гідроакумулююча водойма

Чималою мірою врегулюванню ситуації з підтопленнями сприяли роботи зі зведення гідроакумулюючих сховищ.

Як повідомив “Газету” заступник начальника Львівського обласного виробничого управління водного господарства “Облводгосп” Степан Желих, наразі складно говорити, наскільки інтенсивною може бути весняна повінь. Це залежатиме від опадів. Щодо запобігання повеням і весняним паводкам, то цьогоріч Львівщина зустріне їх спокійніше, ніж у попередні роки. Значні протипаводкові роботи виконано в гірських районах області та басейні річки Дністер і Стрий. Це, зокрема, спорудження трьох великих гідроакумулюючих водойм у басейні річки Дністер на території Городоцького, Самбір­ського та Дрогобицького ра­йонів. Перша ємкість на 55 млн. кубометрів води поблизу села Таршаків Городоцького району вже готова до прийому води.

Триває зведення другої гідроакумулюючої гірки біля села Чайковичі Самбірського району. Завершують проектні роботи з розробки третьої акумулюючої водойми біля села Мости Городоцького району – також на 55 млн. кубометрів. Уперше такий об’єкт буде споруджено за рахунок іноземних інвестицій.

Після завершення робіт паводкова вода, яка надходитиме з Карпат, заповнить водосховища, що дозволить знизити рівень води у річці Дністер більш ніж на два метри. Загалом на ці роботи витрачено близько 44 млн. грн.

На запитання, які райони ще не забезпечено такими водосховищами, пан Желих відповів, що передусім захисних робіт потребують населені пункти в Жидачівському, Стрийському, Старосамбірському районах. В останньому не стільки непокоять підтоплення, скільки ерозія ґрунтів, що призводить до підмивання берегів річок, інженерних комунікацій, створює загрозу для населення. Захисту від ерозії ґрунтів потребують також Сколівський і Турківський райони.

Як свідчить досвід попередніх років, на Львівщині повені ніколи не становили особливої загрози. Принаймні за останні десять років якихось значних наслідків від повеней регіон не відчув. Значно небезпечнішими є дощові паводки, спричинені вирубуванням лісів у Карпатах, де вони відігравали велику роль у затриманні опадів. Нині щойно випадає дощ, як через певний час відбувається підйом рівня води в річках. Відіграє свою негативну роль й інша господар­ська діяльність людей.

У повенях винуваті люди

На думку завідувача відділу регіонального біоценотичного моніторингу Державного природничого музею НАН України Платона Третяка, матеріальні ресурси – це лише один бік ведення лісового господарства. Інший – екологічний. Він полягає в тому, що ліси виконують чи не найважливішу на суходолі планети екологічну функцію. Особливо важливе депонування вуглецю з атмосфери, продукування кисню, використання води і за рахунок транспірації зволоження атмосфери. Що інтенсивніше відбувається фотосинтез, то більше утворюється біомаси: деревини, трави, листя дерев.

У середньому по Україні гектар лісу депонує від 5 до 10 тонн вуглецю на рік. Це пов’язано з низькими запасами деревини і низькою продуктивністю лісу. Якщо раціонально провадити лісове господарство і мати високі запаси деревини, то, відповідно, приріст дуже збільшиться. Відповідно зросте й депонування вуглецю. А крім знешкодження вуглекислоти, ліс допомагає отримувати кисень, який надходить в атмосферу. Відсутність лісів – це та надлишкова волога, яка потрапляє в річки і формує повені. Бо гідрологічна, водорегулююча роль лісів дуже значна. Інша річ, що площа лісів в Україні невелика – лише 15%. Тож, з огляду на перспективу запасів лісової сировини і перспективу екологічного потенціалу лісів, наше лісове господарство потребує суттєвої оптимізації.