Українське суспільство все ще залишається закритим

У цьому насамперед винуваті влада та бізнес. Часто вони не діляться з громадськістю ін­фор­мацією про свою діяль­ність. А та, яка стає доступною ши­рокому загалу, не завжди відповідає дійсності. Такі не­втішні результати отримали організатори загальнонаціонального дослідження Євро­пейсь­ка дослідницька асоціація та компанія InMind.

Опитування проведено наприкінці минулого року, тож порівняно нещодавно отримані підсумки було узагальнено та проаналізовано. Прокоментувати його погодилася керівник експертної ради Європейської дослідницької асоціації Світлана Горна.

– Чому предметом вашого дослідження стали влада, бізнес і ЗМІ?

– Ми чули думку колег, що розробка такого індексу – справа не сучасна. Нам казали, що в міжнародних, європейських дослідників уже існує доволі багато індексів, які вимірюють прозорість. Однак ми вирішили, що Україна має певні особливості – агресивне зрощування бізнесу та влади. Не хочу сказати, що такого не існує в інших державах. Зрозуміло, це доволі поширено – коли бізнес зрощується з владою, починає впливати на неї, але в наших умовах це було необхідно до­слідити.

Для нас було дуже важливо та цікаво зрозуміти, як прозорість цих трьох груп – влади, бізнесу та ЗМІ – сприймає наше суспільство. А також показати, як взаємодія цих груп, на думку громадян, упливає на його розвиток у цілому. Ми вирішили, що розробка такого індексу й оцінка прозорості груп, які ми вважаємо найпотужнішими діючими структурами, дасть змогу визначити рівень прозорості суспільства загалом.

Чому акцентуємо увагу на рівні прозорості суспільства? Та тому, що постійно говоримо про європеїзацію України, про її демократизацію. З нашого погляду, індекс прозорості – це один із суттєвих показників європейських цінностей. Ідеться про те, наскільки дії влади, бізнесу та ЗМІ є зрозумілими, доступними та важливими для кожного громадянина.

– Чи правильно вас зрозумів: у міру того, як відбува­ється прогрес у цьому питанні на рівні згаданих трьох груп, можна визначати, як наше суспільство загалом рухається до європейських цінностей?

– Цілком правильно. Для нас важливо зафіксувати цей рух. Якщо, звісно, він є. І, навпаки, відкрито сказати суспільству – ми тупцюємо на місці. Тоді кожен може висунути претензії до влади, бізнесу та ЗМІ. Тому що їх відповідальність у цьому питанні перед усіма нами є дуже великою. Своїм дослідженням хочемо нагадати про це всім українським чиновникам, під­при­ємцям і журналістам.

– На які чинники насамперед звертали увагу під час проведення дослідження?

– Спочатку хотіла б розпо­вісти про специфіку самого дослідження. Ми проводили опитування по всій Україні для того, аби всі прошарки населення змогли взяти в ньому участь і висловити свою думку. Загалом було опитано 1000 осіб. Пропорційно представлено всі регіони України, вікові групи, мешканці сіл, малих і великих міст. Тому ми можемо ствер­джувати, що справді ця думка українців є репрезентативною.

Тепер щодо самого індексу. Його розраховували відносно трьох компонентів, а саме: доступності інформації про діяль­ність органів влади, бізнесу та ЗМІ, ступеню об’єктивності інформації та соціальної відповідальності діяльності кожної з груп.

Отримали оцінки, що коливаються від “плюс одиниці” до “мінус одиниці”. При цьому оцін­ка “мінус одиниця” є максимально негативною, а оцінка “плюс одиниця” – максимально позитивною. Оцінка “нуль” – нейтральна. Вона свідчить про те, що частина нашого населення позитивно оцінює дії влади, бізнесу та ЗМІ, а частина, навпаки, – негативно.

Якщо оцінка доходить до 0,25 в один та інший бік від нуля, то можна бути спокійним. Це означає, що індекс перебуває в нейтральній зоні. Але якщо оцін­ка наближується до “мінусової” одиниці, варто бити на сполох. І, відповідно, радіти, якщо оцінка наближується до одиниці зі знаком плюс.

– Як українці оцінили діяль­ність кожної з груп?

– Жодна з перерахованих груп не отримала високої оцінки щодо доступності й об’єктивності інформації про свою діяль­ність. Усі значення індексів ко­ли­ваються від нуля та нижче.

Найбільш недоступною, на думку громадян України, є інформація про діяльність великого бізнесу. Значення індексу для нього – мінус 0,45.

Радше необ’єктивною українці вважають інформацію про діяльність і бізнесу, й органів влади. Значення індексу для цих груп відповідно мінус 0,35 та мінус 0,30.

За третім показником (со­ціальною відповідальністю) органи влади отримали найнижчу оцінку – мінус 0,55. Тобто понад половина людей негативно оцінила соціальну відповідальність органів влади.

Поряд із цим українці схильні позитивніше оцінювати соціальну відповідальність засобів масової інформації та великого бізнесу. Стосовно бізнесу такий індекс, приміром, 0,65, а щодо ЗМІ – 0,45.

– До чого, на вашу думку, призводить надмірна закритість діяльності української влади та вітчизняного бізнесу?

– Варто сказати, що ми опитували не лише населення, а й експертів. У першому випадку йшлося про кількісні показники, а от фахівців просили прокоментувати отримані результати, проаналізувати й оці­нити ситуацію. Ми погоджуємося з їхньою думкою – закритість влади, бізнесу для суспільства призводить до того, що влада і бізнес можуть спокійно маніпулювати свідомістю людей, їхньою діяльністю, а іноді навіть життям. Це спосіб вирішувати власні питання, не повідомляючи про це суспільство, яке створює соціальні блага. Як користуватися цими благами й куди рухатися суспільству – ці важливі питання в Україні досі вирішують корпоративно.

Вважаємо, що індекс, який ми зафіксували, свідчить про те, що люди, у принципі, це розуміють. Вони усвідомлюють, що суспільство закрите. І це призводить до того, що зміни та реформи в країні не відбуваються.

– Хоча нинішня влада стверджує, що діє відкрито…

– Влада може говорити багато і що завгодно. І бізнес може їй “підспівувати”. Але громадяни не бачать практичних дій, не відчувають їх результатів. Це означає, що, можливо, до них не донесли суть змін, або, на жаль, ці зміни відсутні. У кожному разі дії влади та бізнесу виявилися непрозорими, а отже, й неефективними, відтак люди сказали про це в нашому дослідженні.

Наша робота дала змогу українцям висловитися, а владі й бізнесу – дізнатися про думку людей щодо себе і своєї діяльності. Питання полягає в тому, як вони на неї відреагують.

– Дослідження, яке ви провели, – це одноразова робота чи вона матиме продовження?

– Це початок роботи. Цін­ність таких індексів у тому, щоб від­стежувати їх із певною систематичністю та періодичністю. Тоді чітко бачимо, що відбувається в суспільстві та з самим суспільством. Дуже важливо побачити порівняння, динаміку. Це як у хворобі – сьогодні ми зафіксували температуру 38 градусів, а завтра вжили ліки і температура змінилася до 36,6 градуса. Ми розуміємо, що відбувається одужування. Так і тут. Ми “вимірюватимемо цю температуру” і фіксуватимемо, чи дійсно в нас відбувається формування того таки важливого показника – влада та бізнес для людей відкриті. Тоді всі стратегії, процеси, реформи буде донесено, пояснено, показано. І люди розумітимуть, де вони перебувають і куди прямують. Тому вимірюватимемо індекс і надалі. Сподіватимемося, що побачимо, як він зміниться в позитивний бік.