11 Березня 2016, 14:08

У монастир по зцілення

Володимир Дубас
фото: Володимир Дубас
Люди приїжджають у монастир святого Пантелеймона на Самбірщині, щоб подолати недуги і зцілити дух

Дорога від Львова до обителі нібито й близька (якщо вірити спідометру), але часу минає багацько: до села Велика Білина у Самбірському районі після повороту в Калинові (там, де колись було багато гелікоптерів) залишається не так уже й далеко, однак дорога на тому відтинку справляє жалюгідне враження (авто трясе немилосердно – суцільні ями). Якісь ділянки вже відремонтували, ще якісь обіцяють зробити цьогоріч. Але ж асфальт чи його відсутність – не головне.

«Хочу жити тут, де тиша і спокій», – каже настоятель Святопантелеймонівського монастиря, єпископ УАПЦ Геронтій (Олянський). Можна сперечатися, чи він має рацію: навколо – звичайне поле, якісь руїни, комини найближчого села видніються  вдалині. Автор спробував відчути цю тишу і спокій – озирнувся навколо: очерети та пашня. Озирнувся ще раз, але вже біля великого дубового хреста, з якого власне й розпочалася (чи, радше, відновилася) історія монастиря, і раптом зрозумів, про що казав владика: щось таки тут є, що заспокоює душу і налаштовує на думки, на які у гамірному Львові просто не вистачає часу.

Перші лістописні згадки про тутешній монастир датуються 1442 –1446 роками. Але можна припустити, що насправді обитель  заснували раніше – в XII-XIII століттях – адже саме тоді (після захоплення та розграбування Києва монголо-татарами) православні монахи втікали на Західну Україну, де ставили нові монастирі. За історичними даними, власне на цьому місці, поблизу с. Велика Білина, Самбірського району, монастир заснували два вцілілі ченці з Києво-Печерської лаври.

Чи то правда, чи легенда, хто його зна? Реальність така – місце тут намолене, впродовж століть багато люду приходило сюди, щоб поспілкуватися з Богом. Ба більше, існують свідчення про з’явлення Пресвятої Богородиці одному з монахів, який потім написав ікону, яку довший час вважали чудотворною.

1812 року монастир закрили. Причина банальна – гроші. Як з’ясувалося, навколишні парохи просили за треби чималі на той час гроші, натомість у святині, яким на той час опікувалися отці василіяни, грошей із селян не брали (хіба дуже дрібні). Чудотворну ікону З’явлення Божої Матері над джерелом вивезли до Лаврова, де її сліди, на жаль, загубилися.

Майже 200 років тут була, можна сказати, пустка: від колишнього монастиря василіян залишився хіба занедбаний кляштор. Але 2010-го завирувала діяльність – почалося відновлення Божої обителі.

30 травня 2010 року селянська фіра привезла сюди важкий дубовий хрест, який постав на тому місці, яке тепер знають, як Святопантелеймонівський монастир.

«Тут є спокій духовний і тілесний, спокій для молитви», – каже владика Геронтій (Олянський). Чи йому тут затишно? Владика відбув складний життєвий шлях: був пострижений у монахи у Хресто-Воздвиженському Манявському монастирі, був його ігуменом, звідтіля виїхав за кордон, де кілька років служив священиком, задовольняючи духовні потреби українських заробітчан, у вересні 2014-го рукоположений у сан єпископа. Загалом – 11 років у сані. Багато це чи мало?

«Якщо люди горнуться до владики, це щось означає?» – запитує  протоієрей Василь (Козак). Сивочолий ґазда (їй-бо, аж проситься таке порівняння) Микола Пінчак із с. Волоща Дрогобицького р-ну каже, що коли в цих країх з’явився владика Геронтій, то спочатку лише поодинокі люди приїжджали у монастир. «Але минув час. Одні другим розповідали, пішов поголос, тепер щоразу більше людей сюди приїжджає. Головна причина – владика Геронтій якось уміє роз’яснити, зцілити…»

Неділя – у монастирській церкві чути дзвони, починається літургія. Дорога сюди більше схожа на танкодром – простіше їхати узбіччям, а не «асфальтом», де дірка на дірці (ми з фотокором це перевірили на власних тельбухах – трясло, не приведи Господи). Але людей в монастирській церкві багато.

«Насправді, кожна служба Божа починається ще тоді, коли виходиш з дому, адже дорога сюди складна, це таке собі своєрідне випробування. Зате коли приїдеш у монастир, відчуваєш спокій і мир», – каже протоієрей Ярослав (Гонтар), який п’ять років служив у Криму, але після анексії півострова Росією повернувся на батьківщину.

Натомість Олег із Самбора розповідає іншу історію. Його дочка півтора року тому пішла до школи, але встигла провчитися лише три тижні – в дитини діагностували пухлину головного мозку. Пощастило, що тоді у Львові перебував відомий нейрохірург з Канади Джеймс Рутка, який її прооперував. Однак дівчинка 12 днів пробула в реанімації. «Від когось я почув про владику Геронтія, затефонував йому, мало на що сподіваючись. Але владика покинув усі справи, приїхав у лікарню, помолився над донечкою і заспокоїв нас, батьків», – розповідає Олег. «Після цього владика приїжджав ще не раз, телефонував, цікавився станом дочки. Мала стала на ноги, почала потроху ходити, до неї повернулася мова. Часто буваємо в Святопантелеймонівському монастирі. Дочці значно легше – контрольні обстеження свідчать про відсутність слідів пухлини. Чи це наслідок молитов, чи зусилля лікарів – невідомо, очевидно, допомогло все разом», – каже Олег.

Давно відомо, що без душевного спокою тіло з болячок не вилізе ніколи. «Ми лікуємо тіло, владика Геронтій – душу», – каже Ярослава Юркевич, завідувачка Самбірської районної поліклініки, де  кожної середи, о 15.00, у спеціально виділеному кабінеті настоятель Святопантелеймонівського монастиря читає молитви про зцілення.

«А як же конкуренція між дипломованими лікарями та священиками?» – мусив журналіст поставити провокаційне запитання. «А ніяк. Якщо і з тілом, і з душею усе гаразд, тоді людина здорова. Головне, щоб була віра», – відповідає Зоряна Роман, районний ендокринолог Самбірщини.

«Не я зцілюю. Бог зцілює», – каже настоятель Святопантелеймонівського монастиря. Владика Геронтій має мрію – створити на базі монастиря реабілітаційно-лікувальний та духовно-просвітницький центр. Дивлюся туди, де показує владика, там – занедбані руїни. На перший погляд – якийсь капонір (враховуючи близькість гелікоптерного Калинова), насправді – всього-на-всього колишній колгоспний курник. Але…

«Я читаю молитви над хворими, а тому хочу, щоб у монастирі людина змогла поєднати душевне й тілесне лікування. Моя мета – збудувати монастир не тільки для проживання монахів, але щоб тут могла знайти спокій кожна християнська душа. Людина зможе пожити у монастирі, сама помолитися і щоб над нею почитали молитви», – розповідає владика Геронтій, який (на диво для священика) закінчує медичну освіту за фахом «лікар-реабілітолог». За його словами, йдеться про три основні напрями: психологічну реабілітацію воїнів АТО, дітей, хворих на ДЦП, і важку післяопераційну реабілітацію.

Щоб майбутнім пацієнтам (якщо можна їх так назвати) було затишно та комфортно, вже зараз в монастирі облаштовано город, сад, незабаром буде власна пасіка: вже закупили 13 бджолиних сімей). Хто не знає: апітерапія (або бджолотерапія) полягає у використанні цілющих продуктів, які виробляють бджоли: маточне молочко, прополіс та бджолина отрута. Особливо корисним, за словами спеціалістів, є сон на вуликах: повітря останнього насичене біологічно активними речовинами прополісу.

Але… «Де сіється добро, завжди виникає зло», – каже владика Геронтій. На жаль, за його словами, досі багато противників і монастиря, і майбутнього реабілітаційного центру. Та згадаймо Євангеліє від Матвія: «Дорогу здолає той, хто йде в ім’я Господнє»…

Олег Пущинський

Львів – Велика Білина, Самбірський р-н – Львів

Фото: Володимир Дубас

Більше фото – тут

  • testing USD
  • testing EUR
  • testing RUB

колонка Ігоря Гулика

Зображення користувача Ігор Гулик.
Ігор Гулик
Допоки харизматик діє у рамках, що схвалюються і притаманні натовпу, доти його вважають рівним собі
Попередні публікації

новини

12 Березня 2016

11 Березня 2016

всі новини

Автомобілі Hyundai: актуальні ціни, кращі пропозиції в Україні.
Погода у Львові та інших містах України на сайті Sinoptik.ua
Український та закордонний спорт у новинах на Ukr.net Фильмы в кинотеатрах Украины.
Вакансії, робота у Львові на JOB.ukr.net.
Актуальная телепрограмма на сегодня.