Хас: Мрію зібрати 30 тисяч людей на «Арені Львів»

Популярний реп-виконавець - про мрії і те, як їх досягати
   Вікторія Гогой   622  

У Львівському національного університеті імені Івана Франка відбулась творча зутріч з українським реп-виконавцем Хасом (Назар-Хайдар Хассан). Він – колишній учасник гурту RIZUPS, фіналіст шоу «Х-фактор». Під час мотивуючої лекції артист поділився своїм життєвим досвідом, розповів про те, від чого залежить успіх, та що може стати на заваді здійснення мрії.

Про перешкоди на шляху до мрії

Наш організм є набагато розумнішим, ніж нам здається на перший погляд. Наприклад, коли ви прокидаєтесь хоча б на одну хвилину раніше за дзвінок будильника, ви не замислюєтесь, чому? Завдяки нашому біологічному годиннику. Або коли ви втікаєте від «гопників», навіть не будучи майстром спорту, ви обов’язково втечете. Бо адреналін робить щось надзвичайне з вашим тілом.

Наша мрія – це імпульс. Вона народжується в нашій голові не просто так. Озвучте свої мрії. Наприклад, я мрію зібрати 30 тисяч людей на «Арені Львів» зі своїм сольним концертом. Я хочу зробити це у  2021 році.

Кожен з нас є унікальною особистістю з унікальною головою, в якій є унікальні нейрони, в яких зароджується унікальна мрія. Вона виникає в нас не просто так. У кожного з нас є ресурси, щоб цю мрію реалізувати. Тільки через певні причини більшість людей цього зробити не можуть. Чому? Тому що в тій самій ділянці мозку, де зароджується наша мрія, а виглядає вона як імпульс, як вибух маленької клітини, зароджується такий самий спалах –  страх.

Перед кожним своїм концертом я хочу “дати задню”

 

Як думаєте, який страх заважає реалізації ваших мрій?

  • Страх, що тебе не підтримає суспільство
  • Кожен боїться «облажатись»
  • Думки про те, чим будеш жити далі, якщо твоя мрія здійсниться
  • Чи помітили ви, що всі ці причини мають щось спільне? Це не страх, а інстинкт самозбереження

Коли у нас з’являється мрія, імпульс, який народжується в нашій голові, по спинному мозку опускається у наднирники, які у відповідь виділяють адреналін. У цей момент інстинкт самозбереження починає відтягувати нас назад. Якщо йому це вдається, тоді організм починає нищити сам себе. Бо в нього є ресурси, для того щоб реалізувати твою мрію, але ти їх не використовуєш. Це лише фізіологія. Кожного разу, коли ви не йдете до своєї мрії, є загроза захворіти. Пам’ятайте – не спробуєте, воно вам зашкодить.

Вперше в житті про це говорю, але перед кожним своїм концертом я хочу “дати задню”. Я хочу розвернутись і відміти все. Тоді з’являється тьма запитань до себе, сумніви. Після концерту інша справа – я «тащусь», я тішусь від того, що відбувається.

Про можливості

Було б класно, якби кожен з нас навчався там, де хотів, і в майбутньому працював за освітою. Проте, наприклад, я навчався на економічному факультеті, будучи вже на сцені. Я був дуже нахабним студентом. Зараз я розумію, наскільки жахливо виглядало, коли я міг посміти сказати до викладача: «Нащо мені ваш предмет? Я взагалі не буду цим займатись». Проте одного разу прекрасний викладач з правознавства поставив мене на місце. Коли я йому сказав ці слова, пізніше він прийшов із купою паперу і запитав: «Хочеш бути великим артистом?». Я відповів: «А як інакше?». «Тоді  перечитай, будь-ласка, ці контракти і підпиши ті, які вважаєш за потрібне». Я  швидко всі перечитав і підписав два з них. Тоді він каже: «Я тебе вітаю. Ти винний мені до кінця своїх днів. Скільки ти будеш жити на цій планеті, скільки будуть жити твої діти, ви платитимете мені». Ось тоді я зрозумів, що не такий я вже й класний.

Наша мрія – це імпульс

Мені дуже пощастило з викладачами. Вони настільки любили те, чим займались, що ти від них заражався цією любов’ю. Часто я не розумів, для чого я вчу той чи інший предмет. Я не знав, як я це використаю в житті. Проте ви не уявляєте, скільки контрактів я не підписав завдяки професору на першому курсі. До того ж всі справи зі своєю командою ми ведемо самостійно. У нас немає бухгалтерів, продюсерів,  інвесторів. Тут мені допомагають знання, які дали мені мої педагоги на економічному.

Усіх цікавить, як зрозуміти своє покликання. Я хочу розповісти вам про мою знайому, вона старша за мене. ЇЇ життєва історія мене надихає.

В той час, коли у Львові було модним вивчати англійську (тоді тільки  стартував розвиток програмування), вона почала вчити німецьку. Всі їй говорили: «Для чого тобі це? Зараз всюди потрібна англійска».  Вона ж відповідала: «Я хочу. Не те щоб мені це подобалось, просто чомусь мені хочеться цього». Це не був виклик системі. Вона завжди йшла за своїми бажаннями, не за покликанням, бо вона його не розуміла. Пізніше вона ні з того, ні з сього, коли жінки лише починали сідати за кермо, пішла на курси екстримального водіння. Вона брала участь у гонках, дрейфувала, хоча й не належить до тих, хто женеться за адреналіном. «Добила» вона всю сім’ю, коли пішла на ліпку з глини. Її тоді запитували: «Можливо,  досить?» Вона ж робила те, що вважала за потрібне. До того ж вона прокачувала свій рівень максимально. Якщо почала займатись, то обов’язково завершить.

Одного дня, коли вона сиділа у львівському кафе, до неї підійшов незнайомець і запитав її щось німецькою. Вона відповіла йому його мовою, і в них зав’язалась розмова. Виявилось, цей чоловік з Німеччини. Він володів фірмою, яка виготовляла вироби з глини. Він шукав агента, аби той допоміг його компанії влитись на наш ринок – давав би йому поради щодо ліплення в Україні, розповів про українського клієнта. Ця людина водночас мала б бути кур’єром, який би швидко орієнтувався в просторі. Відповідно вимагалось знання  німецької мови. Зрозуміло, що моя знайома тоді була поза конкуренцією. Вона не знала, що так буде. Вона просто відчувала, що їй потрібно.

Тому потрібно використовувати всі можливості, щоб реалізувати свою мрію. Жадібно поглинати все навколо. Так ніби ти живеш останній день. Бо знав би, де впадеш, постелив би собі.

Про оточення

Коли я кажу: «Вибирайте собі правильне оточення», у когось в голові з’явилось поняття вигоди. Тому що нас так вчили – дружити з кимось заради вигоди. Насправді правильне оточення – це коли хтось допомагає вам у здійсненні мрії; або той, хто крутіший за вас. Тоді, будучи поруч з ним, ви зможете підтягнути свій рівень. Але якщо хочете займатись своєю мрією, а оточення  вас постійно відтягує назад – це неправильне оточення.

Уявіть, що у вас є іскра – ви розумієте, що ідея, яка виникла у вашій голові, унікальна. Ви знаєте, як її просунути, як заробити на ній гроші. Тоді ви наважуєтесь і берете кредит на велику суму. Потім приходите до батьків і розповідаєте їм про це. Ну яка ймовірність, що вони скажуть: «Молодець! Правильно! Добре, що ти ризикуєш». Ніхто так не скаже. Навіть я б так не сказав. Проте, чи знаєте ви людей з вашого оточення, відомих людей, бізнесменів, які пальцем не порухали, ніколи не ризикували, але стали реалізованими, суперуспішними? Немає таких. Бо рано чи пізно доведеться ризикнути, якщо ти хочеш чогось досягнути.

Нам потрібно жадібно поглинати все навколо. Так ніби живеш останній день

Тому пам’ятайте, навіть якщо дуже близька вам людина вселяє вам страх, не давайте задню. Бо якщо людина вас любить, вона хвилюється за вас. Її страх зароджується у тих самих наднирниках. Але він не шкодить їй, бо вона цей страх озвучує вам. Ви, можливо, про нього і не подумали б, і було все супер.

Про дружбу

З часом я почав розуміти, що для мене набагато важливіше, коли людина зі мною може примножити радість, аніж розділити горе. Колись навпаки – було багато такого, що я не міг розгрібати сам, мені потрібна була допомога друзів. Але як тільки справи почали налагоджуватись, в один момент дуже багато з них кудись зникли. Я не розумів, чому. Потім я усвідомив, що вміти тішитися за людину –  набагато більше мистецтво, ніж вміти поспівчувати. Бо якщо тобі подобається радість твого друга, якщо ти щасливий разом з ним, значить, є контакт. А співчувати – не так важко.

Про талант і працю

Люди діляться на дуже талановитих і дуже працелюбних. Допомагає і тим, і іншим – поєднання цих двох якостей. Проте якщо ти дуже талановитий, тобі треба трішки працелюбства. Якщо ти менш талановитий, тобі треба багато працювати над собою.

Усі бачили фільм «Богемна Рапсодія»? Я фанат «Queen». Переглянув багато документальних фільмів про цю групу. Фредді Мерк’юрі не говорив порожніх слів, це не була зарозумілість чи нарцисизм. Людина прекрасно розуміла, якої міри її талант. Це була правильна оцінка своїх можливостей. Він знав, на що здатний. Якщо хотів зробити рок-оперу, він це зробив. Бо якщо я скажу, що я такий класний і створю завтра рок-оперу, цього не станеться. Бо я не вмію так співати.

Потрібно тверезо оцінювати свій талант – що ти можеш і скільки тобі потрібно докласти зусиль для цього. Тоді твоя мрія здійсниться.

Фото зі сторінок виконавця у соцмережах

Читайте також: «І хай все буде аmor»: запальні Rumbero`s розповіли про свою творчість і розкрили декілька таємниць