Наталка Петрик. Історія добромильчанки, яка підкорила «1+1»

Переможниця другого сезону реаліті-шоу «Модель XL», жителька Львівщини Наталка Петрик розповіла про ціну перемоги та можливості, які вона дає. Ексклюзивне інтерв'ю для "Львівської газети"
   Марічка Курило   13887  

Наталко, хто, все-таки, вкрав твої мешти? (У фіналі проекту «Модель XL» Наталка закривала показ Андре Тана, перед самим початком у неї раптом зникло взуття)

Це був фінал, емоції вирують, ціла доба зйомок, весь час на ногах, втома і постійні хвилювання. І коли сталось ще й це – я вже була готова йти просити мешти у Полякової. Тоді я розуміла, що це хтось з моїх конкуренток так відчайдушно намагається «сплавити» мене на останніх кроках до перемоги. Дівчата допомагали мені шукати взуття по цілому павільйону, але, все-таки, не знайшли. Та вкінці допомога прийшла звідки не чекали, своїм взуттям поділилась колишня конкурентка.

То взуття вкрала конкурентка, чи, може, хтось з команди «1+1», для ефектнішої картинки?

Однозначно це була не команда «1+1», тому що дуже багато з них за мене вболівали. Та й камер було багато, і потім, коли це все промотувалося, звісно, було видно хто і що.

Коли кастинг на шоу тільки почався, на нього прийшли близько 6 тисяч дівчат. Але, зрештою, ти змогла обійти всіх і перемогти. Що тобі дала ця перемога такого, чого в тебе не було?

Після цього проекту я зрозуміла, що треба було бути не кращою за тих 6 тисяч, оскільки це не конкурс краси. Треба було бути кращою ніж ти вчорашня. Це головна суть всіх цих випробувань. Тому три місяці нас і вчили, і перевіряли, як могли.

Скажу відверто: жодне шоу нічого не дає, якщо ти після нього на закочуєш рукави і не починаєш працювати з такою силою та наполегливістю, як це відбувалося на проекті.

Ти в якому напрямі зараз «закотила рукави»?

Один з найбільших плюсів, які дав мені цей проект, це знайомства з надзвичайно цікавими творчими людьми, такими ж зірвиголовами, як я. Тому зараз буде дуже багато цікавого, при чому навіть у різних напрямах. Зокрема, звісно, я не можу забути про свою пристрасть до кухні, тому у цій сфері я себе також проявлю (усміхається). (прим. Авт. Раніше Наталка Петрик увійшла в п’ятірку найкращих на телешоу «Мастер-шеф»).

Під час проекту дуже відчувалось, що однією із причин, чому ти там, було бажання щось довести татові. Коли тебе оголосили переможницею, коли вимкнулися камери і погасли софіти, що тобі тато сказав?

Він не був спочатку дуже проти цього проекту, оскільки подумав, що я за тиждень-два повернуся додому. Але коли він бачить, що мене немає тиждень, місяць, два, три, тоді він вже задумався, що я, все-таки, можу «дєрзати» до кінця. І це, до речі, наша спільна риса характеру.

А коли оголошували переможницю і прозвучало моє ім’я, вони з мамою так щиро сміялися. Я ще не бачила, щоб люди так сміялись – просто від вуха до вуха, я їх ще такими щасливими ніколи не бачила.

Твій тато – міський голова Добромиля (містечко на Львівщині). І в Інтернеті одразу ж не забарилась версія, що він «посприяв» тобі у перемозі.

Такі коментарі дуже кумедно читати, їх, до речі, дуже багато. Насправді ж, річний бюджет Добромиля менший, ніж ціна випуску однієї передачі. Тому навряд чи мій тато міг підкупити і «1+1», і журнал «ELLE». Я жила в гуртожитку, як і всі інші дівчата. Я навіть з айфоном не ходжу (демонструє мобільний і сміється).

Читайте також: Учасник «Хати на тата»: Все телебачення можна звести до трьох букв – «шоу»

Під час проекту у вас було доволі багато пікантних випробувань. Як їх сприйняли у Добромилі?

Чесно кажучи, після випусків я думала, як мені їхати в Добромиль. Я думала, як я після цього всього маю йти до церкви, як тато в неділю піде до церкви. Але люди досить гарно це сприйняли. Всі дуже щиро мене вітали, мені було надзвичайно приємно. І все тільки починається.

Під час одного із випусків ти згадала і не дуже приємну історію про Добромиль. Ти розповіла, що тебе одного разу побили однокласники.

Знаєш, я в школі ніколи не була красунею, ходила в брекетах, була трохи пухкенькою, я і зараз така (усміхається). Але тоді, коли я була на етапі формування, я всі ці речі і коментарі стосовно себе сприймала дуже в штики. Зараз це, звичайно, мене би не зачепило, але тоді я була занадто ранима. Я б не хотіла заглиблюватись у цю тему. Скажу тільки, що ті, хто мене тоді побили, так і залишились у Добромилі.

«Модель XL»,  з одного боку, ви таким проектом показуєте, що красива жінка, це не завжди жінка «xs», але, з іншого боку, тут є тонка межа. Відверто повна жінка може сказати: у мене не ожиріння, просто я модель «xl».

Багато хто каже, що ми пропагуємо лінь і всякі такі речі. Хоча насправді це не так. Моделі «plus size» набагато більше часу проводять у спортзалі, тому що постійно потрібно тримати себе у тонусі. Просто ми апелюємо до того, щоб жінки не боялися бути різними, оскільки стандарти краси постійно змінюються. Тому зараз себе обмежувати якимись «90-60-90» неактуально. Головне себе полюбити.

А ти відразу полюбила себе такою, як ти є?

Я колись дуже комплексувала через те, як я виглядаю. Але одного разу, вже у студентські роки, мій знайомий повів мене до себе на роботу. І сказав поспостерігати за однією жіночкою. Вона була в три рази більшою за мене! Але вона так себе несла, так себе любила і подавала, що коло неї чоловіки всі штабелями падали, нею захоплювалися, і це було чудово. Тепер я знаю, що секрет полягає у тому, як ти себе почуваєш всередині. І я завжди кажу, жінку найбільше прикрашають щасливі очі.

Після шоу ти стала натхненницею для багатьох дівчат із пишними формами.

У мене справді була шалена підтримка з боку соціальних мереж. І 85% моїх підписників – це здебільшого жінки та дівчата, які також мають пишні і розкішні форми. Мені дуже приємно, що я можу подавати їм приклад, вони часто мені пишуть «як, як, як». Я вважаю, що якби свого часу у мене була така людина-приклад, можливо, в шкільні роки я би ці речі легше перенесла. Тому я зараз хочу стати таким натхненням для всіх тих, кому це потрібно.

Наскільки у тому, що ми побачили на екрані, є реальна ти?

Моделі, вони є трохи актрисами. Насправді у шоу є дуже багато речей, яких ти в житті не робиш, але у якійсь конкретній ситуації  під час шоу ти їх робиш. Бо коли ти між конкурентками, ти маєш вирішити, що для тебе важливіше, їхня мрія перемогти чи твоя мрія. Звичайно, що кожна людина поставить у пріоритет свою мрію, тому деколи доводилося « іти по головах».

Участь у шоу «Мастер-шеф» стала тобі у нагоді під час проекту «Модель XL»?

Я гадаю, що якби не той досвід, я би не змогла перемогти тут.

Кажуть, що той, хто бере участь в одному проекті, другому, просто в якийсь момент може не зупинитися. Чи не відчула ти у себе такий поклик, знову іти в проект?

Шоу – це як наркотик. Бо в один день на зйомках ти отримуєш більше емоцій ніж за місяць реального життя. Це по 20 годин на день зйомки, без вихідних, без перерви, ти настільки звикаєш до цих емоцій, ти починаєш їх шукати у реальному житті, тому завжди хочеться більше.

Але я розглядаю шоу з іншого боку. Я на собі відчула, як шоу міняє життя. Після «Мастер-шеф» я кардинально помінялася. Шоу – це своєрідний каталізатор. Експертів туди набирають найкращих, ти відразу йдеш вчитися до професіоналів, ти за ті три місяці навчаєшся більше ніж люди навчаються за 5 років, тому з професійної точки зору це дуже круто.

Читайте також: «Міняю жінку»: через п’ять років учасниця вже може розказати правду!

У тебе вже був і наступний досвід, який ми всі ще тільки побачимо. Ти знялась для обкладинки журналу «ELLE» у Парижі. Як це бути на обкладинці журналу такого рівня?

Це абсолютно новий досвід. Я звикла до всього громіздкого. Приходиш на знімальний майданчик, там 20 камер, 80 людей, які це все роблять, а тут інші умови, але концентрація професіоналів на метр квадратний просто настільки зашкалювала, що я не знала, що я тут роблю.

У мене було таке, що я принишкла, і не знала, де дітися, що робити, як з ними спілкуватися.Зачіску мені робив особистий стиліст Бейонсе, Міли Йовович. Макіяж спеціально приїхала робити візажистка з Мілану. Чесно скажу, образ у мене був незвичний, такий «фешн-фешн». Зйомка була на даху, де такі гарні куполи. Вони за місце зйомки домовлялися три місяці!

Андре Тан відшив на мене цілу свою колекцію, це близько 40 луків, і з такими валізами пориїхав, що собі, напевно, зайвих шкарпеточок не взяв, ці валізи  були величезні!

Я вже з нетерпінням чекаю на обкладинку на днях. Бо для для мене це також сюрприз. Я навіть не уявляю, у якій сукні я з’явлюсь на обкладинці.

Головне, що ти зрозуміла для себе після цього проекту?

Треба постійно вірити в себе. Всі люди у мене питають: «Як тобі вдається так цікаво жити»?, бо я вже на свій вік дуже багато цікавого встигла (Наталці Петрик 23 роки). Я завжди відповідаю: я всім можливостям кажу «Так», якщо це не шкодить мені, оточуючим, моїм стосункам з кимось. Не варто ніколи чекати на слушний момент: наскладаю більше грошей, скину ще три кілограми. його ніколи не буде. Навіть якщо 500 грн у гаманці, все одно бери квиток, їдь до Києва на кастинг, ще кудись. Не треба себе шукати, треба себе створювати.

Коли до тебе прийшло таке усвідомлення?

У мене довгий час було таке, що я ніби і розуміла, що так воно і є, але коли якісь можливості підходили, ти завжди боялася, що щось не вийде. А коли ти відключаєш цей інстинкт самозбереження, все починає виходити. Ти починаєш притягувати тих людей, які тобі потрібні, які тебе надихають, яких ти надихаєш, ви починаєте створювати щось дуже круте. Напевно, це головний фактор. Коли ти ці емоції відчуваєш, коли так починаєш жити, ти потім не погоджуєшся на щось менше.

Усі фото зі соцмереж героїні. 

Усі права на текст захищені та належать “Львівській газеті”. Повний або частковий передрук публікації вважатиметься порушенням авторських прав.