«Завжди кажу: якщо хочеш, щоб людина полетіла – дай їй вибрати мітлу»: Яна Адамик

Жінка, яка встигає бути доброю мамою, хорошою дружиною, успішною у своїй справі і при цьому всьому не втрачає себе справжню – феномен для нашого суспільства

   Мар'яна Галькович   1048  

Фото з особистого архіву Яни Адамик

Саме з такою неймовірною жінкою мені випала нагода поговорити, її ім‘я – Яна Адамик і вона один з найвідоміших українських бренд-менеджерів, мама двох діток та дружина львівського депутата Петра Адамика. Як Яні вдається поєднувати все це так, щоб бути найкращою у всіх трьох ролях – вона розповіла в інтерв‘ю «Львівській газеті».

Ми зустрілися у місці, яке для багатьох львів‘ян та гостей міста є загадкою, а для Яни – одним з найуспішніших проектів – у ресторанному домі «36 По».  За столиком у куті залу на мене чекала тендітна заклопотана жінка, чекала, працюючи, звісно ж. З роботи ми й почали нашу розмову.

Яно, коли ви почали працювати маркетологом?

– Все почалося років 15 тому, коли я мріяла працювати в рекламній сфері, але конкретно не розуміла в якому напрямі – тоді ще не називали це маркетингом чи маркетинговою справою. Я їздила на різні конкурси і виставки, скуповувала всі книжки, які тільки можна було, вивчила Photoshop, CorelDraw. Мені хотілося вже тоді бути причетною до створення брендів – це тоді було щось таке ефемерне як зараз Bitcoin. Ніхто в це не вірив, мені казали, що реклама – це лише продаж рекламних носіїв. Я робила свою основну роботу, але тим не менш не відмовлялася від можливості розвиватися, вчитися.

Якою тоді була ваша основна робота?

– Я взагалі організатор комерційної діяльності та економіст, відповідно цікавилась абсолютно всім бізнесом, працювала комерційним директором. А починала як і всі, напевно, з Amway, з MaryKay – вчилася спілкуватись з людьми, потім працювала строковим консультантом, відповідно продаж  теж освоїла вже давно.

Ви вважаєте, що цей досвід вам допоміг пізніше?

– Однозначно, оскільки мій улюблений наставник – це Fedoriv. Він один з найкращих творців бренду. Він каже, що якщо ти класний в одній професії, то це круто, але якщо ти класний в двох професіях і вмієш практично поєднувати непоєднувані речі, тоді ти можеш створити щось таке нове, якісь круті ідеї, круті стартапи. Все-таки, ідея в 21 столітті – один з  найкрутіших ресурсів, які тільки є.

Фото з особистого архіву Яни Адамик

На запитання про перший найуспішніший проект Яна відповідає з усмішкою:

– Це діти. Я вважаю, що кожна жінка однозначно має бути мамою, а її найуспішніші проекти – її діти, а потім вже все решта. Тому перший такий – моя перша дитина, а другий – друга дитина. Якщо ж говорити про роботу, то важко сказати.

Трошки перефразую: в якому проекті ви змогли себе найкраще проявити?

– Якщо говорити так, то це, напевно, ось цей заклад – «36 По».

Яно, а до вас не ставляться упереджено через стать?

– Я не люблю лізти в гендерну політику. В мене є така життєва позиція, що чоловік має бути головним, а десь там за ним – у фартушку варю борщ (сміється, – М.Г.) і я ніколи не виступаю за якісь такі речі. Але що стосується роботи, то я як жінка десь бачу, що ставлення до мене не таке, що десь мені не довіряють на всі 100. Типу: «Ти можеш це зробити, ми в тебе віримо, але ти ж жінка». На жаль, я відчувала таке раніше і, відповідно, це було обмеження.

Читайте також: Як приготувати хот-дог для вегана

А яка ви в роботі?

– Я люблю дуже швидко працювати, швидко приймати рішення – «іти галопом». Тобто, я розумію, що цей об‘єм роботи, якщо добре взятись, то можна зробити не за місяць, а за два тижні. І тут з таким натиском та ще й жінка, і ще й така емоційна йде і робить. Деколи, люди з боку говорили, що я, як та хурделиця – можу все змести на своєму шляху і все зробити сама. І були якісь такі моменти, коли мені говорили «стоп» або дуже обмежували рамки. Знаєте, якщо будь-кого з творчих людей поставити у рамки – це завжди буде не кінцевий результат, а якась його частина. Я завжди кажу: якщо ти хочеш, щоб людина полетіла – дай їй вибрати мітлу. Треба дати людині поле діяльності і оголосити який має бути кінцевий результат, а всі інструменти, команду вона має підбирати сама. І саме «36 По» ми з командою робили з нуля так, як вважали за потрібне.

День Яни Адамик проходить дуже насичено:

Скріншот зі сторінки Яни Адамик у facebook

У добі занадто мало годин, аби все встигнути, тому доводиться чимось жертвувати. У випадку Яни – це час на себе, тож залишатися такою красивою їй допомагають різноманітні б’юті-засоби, але найбільше – любов.

Тобто вам довірили самостійно вибирати методи роботи у «36 По», так?

– Так, довірили. Тут вже були всі найвідоміші шефи, яких я знаю і всі просяться до нас на кухню. Всі експерти дивуються як ми зробили в історичному будинку все це і коли вони питають, як ми зробили те чи інше – лише тоді я задумуюсь і розумію, що ми багато роботи зробили. Так, ми не знали який день тижня, але маємо результат.  На 9 місяці вагітності я тут проводила майже весь день.

Бачу, що сама ви можете багато, але часто кажуть, що хороший керівник має вміти делегувати свої обов’язки підлеглим. Ви так вмієте?

– Це одне з найважчих завдань, бо я перфекціоніст. І коли мені довіряють щось зробити, то знають: я, вибачте, здохну, але зроблю. І коли ти намагаєшся робити все ідеально сама – ти реально здохнеш (сміється, – М.Г.). Тому, це було найважче – довіряти людям зробити роботу.

Читайте також: “Почуваюсь так, ніби тут народився”: як Львів став рідним домом для бенгальця Лутфора Рахмана

То, як все-таки вам вдалось себе побороти?

– Чому я говорю, що діти – найважливіший проект? Бо материнство, яке ми недооцінюємо, нас дуже багато вчить. Коли ми даємо якесь завдання дітям, ми ж знаємо, що самі це зробимо краще. Але якщо ми не почнемо їм довіряти щось робити, навіть помилки, – вони не навчаться того. І я якось зловила себе на думці, що сама винна в тому, що мої працівники чогось не вміють. Я зрозуміла, що це не їхня помилка – це я їх не навчила. Я вже почала вчитись, почала делегувати. Ще зрозуміла, що потрібно дати право на помилки своїм підлеглим. От нещодавно я дещо доручила помічнику і бачила, що вона забула про це, хотілось нагадати, але я розуміла якщо зроблю це – втрачу шанс її навчити.

«Щоб перезавантажити мозок, найкраще для мене – це сісти на квадроцикл. Просто ліс, я сама, ніяких звуків – тільки мотор. Це моє хобі, а ще я мрію навчитися їздити на конях і грати в покер»

А чоловік не сварив вас за те, що так багато працювали на пізніх термінах вагітності?

– Поки я була вагітною він на мене не гримав і я цим користувалась. А загалом він весь час каже мені пошкодувати себе. Знаєте, він у мене трудоголік.

Ви не розглядали такий  варіант відмовились від роботи?

– Звісно, що чоловік хотів би, щоб я не працювала – він просить мене. Але, тим не менш, кажу, що поки маю бажання, доти варто мені працювати. В мене така енергія, що коли я не працюю – вона руйнує мене зсередини.

«Я не ідеальна – як і всі люди»: роль мами і дружини

Яно, а в чому таємниця ваших стосунків з чоловіком?

– Мені здається, що найважливіше в стосунках, це коли ти даєш своїй другій половинці займатися тим, від чого вона кайфує в житті.

Фото з особистого архіву Яни Адамик

Яна Адамик –  нетипова мама, адже її не хвилюють оцінки, які приносить 13-річний син зі школи – головне те, що хлопчик розвивається в тому напрямі, який подобається саме йому. В той же час для неї важливо бути поруч у відповідальні моменти в житті дітей. Яна завжди будить сина вранці і завжди намагається провести з ним час перед сном. Жартує, що просить своїх колег «виганяти» її з роботи, аби встигнути приїхати додому поки діти ще не сплять, а ще мріє, і багато працює для того, щоб через півроку мати змогу більше часу проводити з маленькою донечкою. Про материнство і сприйняття себе такою як є – далі.

Ви так багато працюєте, можливо, були колись моменти, коли ваш син казав: «Мамо, мені тебе мало»?

– Так, три тижні тому він мені сказав: «А що, ти приходиш додому, коли я майже лягаю спати. Зранку мене проводиш і потім тебе весь час нема». І я розумію, що це моя провина. Тому можу попросити в сина пробачення і пояснити чому я так роблю.

Яно, Ви друзі з сином?

– Знаєте, деколи можу попросити навіть поради в нього. Кажу, в мене виникла така ситуація на роботі і питаю, що б він зробив на моєму місці. І він мені радить, знаєте, діти, деколи, підказують настільки правильні рішення…

Читайте також: Як ставлення до грошей нас видає? Секрети від бізнес-тренера

А буває таке, що через дітей ви можете відмовитись від своїх планів на день, зокрема, і роботи?

– Так, є таке. Коли я бачу, що Макс зовсім злиться, я можу відмінити всі зустрічі і провести з ним весь день. Запитую його, куди він хоче і туди ми йдемо. Я вимикаю телефон, є таке в мене, я категорична якоюсь мірою.

Ви дружите з сином?

– Так, ми друзі. Буває таке, що я з ним дуже-дуже щира: говорю про свої страхи, свої думки… Деколи навіть крізь сльози. А він пробує мене зрозуміти. Я пояснюю йому, що він має поважати моє життя, мої рішення і так само я поважаю його бажання.  Мені трохи важко, бо я ж перфекціоністка і хочеться проводити вдосталь часу з обома дітьми, і борщ приготувати, і щоб в хаті було чисто, але я не ідеальна – як і всі люди.

І чого ж боїться Яна Адамик, якщо не таємниця?

– Я абсолютно безпорадна, коли мала плаче – в мене паніка (сміється, – М.Г.). Чого боюся? Знаєте, колись дуже сильно боялася не виправдати надій. Коли я дозволила собі не виправдовувати надій – стало легше, як гора з плечей. А зараз боюся вибрати неправильне рішення, а останнім часом так буває в житті, що мушу приймати важливі рішення. Я весь час боюся помилитися… Знаєте, я така сама людина як і всі решта: боюся таких земних речей, як всі бояться.

Фото з особистого архіву Яни Адамик

Яно, а як все-таки сталося так, що ви дозволили собі бути неідеальною?

– Насправді, щоб з’явилося сприйняття, що я не ідеальна мені знадобився 31 рік. Було таке, що я на кухні стояла до 3 ночі, бо я «повинна». Я себе картала, що погана мати, погана дружина. Я почувала себе винною перед чоловіком і дітьми, а потім запитала сама себе: чому? Мені це важко далось, але я вчилася.

Що би ви порадили жінці, яка має ідею, але боїться її втілювати?

– Тут є один єдиний вихід і одна можлива порада: втілювати ідею. Але втілювати ту ідею заради самого процесу – не зважаючи на результат, а ще бути готовою до того, що вона може бути провальною. І в будь-якому випадку це круто, бо ти маєш досвід. Знаєте, я маю багато негативного досвіду і не боюсь говорити про те, що купу помилок зробила. Коли відкривала свої перші бізнеси, то зробила всі помилки, які тільки можна було: відкривала бізнес з родичами і друзями, не вміла рахувати, не знала що таке Сash flow – якось так собі робила. І тепер я маю досвід, знаю, як точно робити не треба і як треба. Тому якщо ти маєш ідею – мусиш її втілити, хоча б для себе.

 

Усі права на текст захищені та належать “Львівській газеті”. Повний або частковий передрук публікації вважатиметься порушенням авторських прав.