“Оскар і рожева пані”: історія маленького хлопчика, яка вчить цінувати кожен день свого життя

Журналістка "Львівської газети" розповідає про свої враження від вистави за участі акторів Першого театру
   Світлана Самборська   607  

Уже кілька років поспіль інтерпретація роману французького драматурга Еріка-Емануеля Шміта не сходить зі сцен українських театрів. Кожен режисер втілює його по-різному. У Першому театрі вперше її показали у далекому 2011 році. Режисером став Олексій Кравчук. Я ж лише зараз познайомилась із історією Оскара.

Мені було відомо, що це вистава про хлопчика, який сміливо веде боротьбу з раком, проте навіть не могла уявити наскільки глибоко її можна передати на сцені. Завжди складається враження, що ніщо не може передати розповідь краще, ніж книга. Проте, акторки театру зуміли  показати не лише зміст вистави, а й всі емоції.

Заходжу у театр, привітна жінка вручає мені бахіли і просить вдягнути їх перед входом у зал. У голові коливаються думки:чи це працівники театру не хочуть зайвий раз прибрати? Чи це пов’язано з лікарняною тематикою вистави? У залі сидять люди у бахілах, половина крісел застелена білим простирадлом. Панує дивна атмосфера. Люди не розуміють, що відбувається і це читається у поглядах глядачів.

Раптом, на сцену вийшла жінка у білому халаті і попросила вдягнути бахіли тих, хто цього ще не зробив і побажала гарної вистави. Її голос був дуже спокійним і з ноткою відчаю. Це вже навіяло стурбований настрій.

Підіймається завіса, на прозорій ширмі проектуються дитячі малюнки. Леся Шкап’як та Олена Крилова бігають по сцені, активно рухаються і голосно говорять. Під сумну пісню починають виводити глядачів на сцену. Позаду ширми стоять розміщені по колу крісла, в центрі – килим та гітара. Основне дійство відбувається у залі, де мали сидіти глядачі. Акторки по черзі беруть на себе ролі Оскара та мадам Розі,яка доглядала за хворим хлопчиком. Вони, немов би, одне ціле на сцені.

Кожен прожитий день хлопчика рахувався за 10 років. Маленьке хлопча розуміло речі, які не може зрозуміти дорослий. Він розумів, що помре, а мадам Розі намагалася пояснити, що смерть не є страшною і очікує всіх. Дитина за декілька днів проживає першу любов, розчарування та навіть жартівливе одруження. Кожного дня Оскар пише листи до Бога, де розповідає про свої почуття, просить та дякує. Хлопчик щоразу просив Всевишнього навідатися до нього.

Леся Шкап’як виконувала авторські пісні під гітару. Ніколи не могла подумати, що дві людини можуть зробити цілу виставу. Одягнені у тілесні костюми, без зайвого пафосу та декорацій акторки змусили плакати цілий зал. Навіть чоловіки пустили сльозу.

Кожен повірив у диво…і я в тому числі. Історія допомогла відчути, що відбувається у душі тих, хто має невиліковну хворобу, або їх рідних, які до кінця моляться та вірять, що завтра буде краще і недуга відійде.

Познайомитись з Оскарому Першому театрі ще можна буде у січні. Велика історія маленького хлопчика, який вчить цінувати кожен день свого життя.

Читайте також: «Побачити» вперше: як львівський театр став доступним для людей з вадами зору