Як енергетик з «Львівобленерго» фотографом стала: розмова з Тетяною Ерхарт

Зараз жінка працює головним адміністратором у «Львівобленерго» і знаходить час на улюблене хобі – фотографію
   Юлія Василина   2327  

Фото: Тетяна Ерхарт

Фотомистецтвом вона займається останні десять років і вдома облаштувала власну фотостудію «Tana Erhart Photography». Фотографії пані Тетяни вже підкорюють світ: у 2018 році фотограф отримала міжнародну професійну фотоакредитацію – Professional Standart і здобула бронзову нагороду на Міжнародному фотоконкурсі портретистів – The Portrait Masters.

Фото: Тетяна Ерхарт

Фото: Тетяна Ерхарт

– Фотографую давно. Починала на плівочному фотоапараті – «Зеніт». Фотографувала переважно своїх маленьких дітей. Їх у мене троє. Потім сама проявляла плівки вдома у темному приміщенні ванни. Як це робити читала в книжках і статтях. У мене досі є ті плівки. Потім був трохи важкий період, бо діти росли, у країні була криза. Трохи було важко і я не фотографувала. Після трьох декретів, коли вийшла на роботу, і була можливість зайнятися улюбленою справою, то знову почала фотографувати. Це вже був приблизно 2005 рік. А у 2010 році організувала власну фотовиставку ландшафтної фотографії в Австрії. Ми з подругою поїхали в Норвегію і я купила собі першу серйозну камеру. Це був фотоапарат Sony 728. Ним я зробила серію ландшафтних фотографій з Норвегії. І так продовжувалося до 2013 року. Міняла камери, об’єктиви, щось докупляла.

Фото: Тетяна Ерхарт

Фото: Тетяна Ерхарт

Пані Тетяно, коли зайнялися виключно портретними фотографіями?

– У 2013 році потрапила у лікарню. Там мені зробили серйозну операцію. Була на грані життя і смерті. Коли прокинулася після операції, то зрозуміла, що завтра може не бути, тому буду займатися тим, чим хочу. Я пішла на сальсу. Почала займатися пілатесом. Досі ходжу. Маю два уроки на тиждень. І почала фотографувати людей так, як хотіла. Я бачу фотографію не як фотографію для соцмереж. Я бачу фотографію для інтер’єру, яка б була окрасою життя людей, яку б хотілося передавати по спадковості, щоб діти завжди бачили, якими були мама, тато, бабусі, дідусі. Мені захотілося повернути ту фотографію, яка є дорога для родини.

Коли на кухні висить фотографія материнських рук, які тобі дають каву,то вона завжди буде нести любов. Це моя філософія фотографії. Для мене фотографія – це перенесення емоцій і любові. І я намагаюся, щоб мої світлини несли те внутрішнє наповнення людини, яке є насправді.

Фото: Тетяна Ерхарт

Фото: Тетяна Ерхарт

Де фотографуєте?

– У мене квартира – 50 кв м. Одну кімнату я переобладнала під фотостудію. Повісила на стіну холст. Купила спеціальний стілець для фотографій. Перші фотографії взагалі робила з денним світлом без будь-якого обладнання. Потім почала вчитися правильно фотошопити фотографії. Проходила в інтернеті різні курси. Потім купила світло, бо хотіла, щоб фотографії були чіткішими. Ще купила уроки американських фотографів по встановленню світла. Також – австралійського портретного фотографа Сю Брайс. Вона зараз живе в Америці. У неї велика школа портретної фотографії. Вчуся далі. Мені цікаво.

Методи позування шукаю у багатьох фотохудожників. Переважно американських і британських. Деякі свої фото завантажую на сайт View Bug. Він цікавий тим, що показує рейтинг світлин: хто переглядав, з яких країн, що найбільше сподобалося у фото. Також конкурси на ньому є.

У мене є сукні для фотографування. Старша донька закінчила курси візажу і робить макіяж моделям. І займається загалом організацією зйомки.

Фото: Тетяна Ерхарт

Фото: Тетяна Ерхарт

Скільки часу Вам потрібно, щоб зробити фотосесію для однієї людини?

– Якщо людина одна, то на фотосесію йде приблизно 3,5 години. Перша – на макіяж, зачіску, одягнути, поставити у позу. Ще треба час, щоб людина звикла до камери. Можливо, добре, що це не є студія. Бо люди відчувають домашні умови, а не бізнесові офісні приміщення. Одне фото я опрацьовую близько двох годин.

Пам’ятаю, робила фотосесію для Оленки Шотик. У неї онкологія. Вона, коли прийшла до мене, то ледве стояла на ногах, бо була після хіміотерапії. У неї сил не було сукню одягнути. Після фотосесії Оленка сказала, що такої терапії ще не відчувала.

Фото Тетяни Ерхарт, модель – Олена Шотик

Фото: Тетяна Ерхарт

Коли фотографую дітей, то вмикаю їм мультфільми. 10-15 хвилин вони сидять спокійно, можна їх фотографувати. А потім знову трохи перерив. І вкінці людина отримує 10 фото – і на флешці, і роздруковані. Також фотографувала колектив фірми для інформації на сайті, колекцію плащів львівської дизайнери, колекцію дитячого одягу.