Володимир Мисак: коротка інструкція, як стати IRONMAN

Спочатку – майже 4-кілометровий заплив. Потім – велогонка, довжиною у більш ніж 180 кілометрів. І на завершення – марафонська дистанція. А на фініші, який перетнув за неповних 12 годин, він ще й знайшов у собі сили, щоб підняти на руки кохану вагітну дружину, яка не тільки підтримувала, а й допомагала тренуватись
   Святослав Драбчук   516  

Львів’янин Володимир Мисак свого часу взяв часть в одному з найбільших спортивних викликів у світі – IRONMAN (серія змагань із триатлону на довгу дистанцію – ред.), що відбувався в німецькому Гамбурзі, і тим самим перетворив мрію і ціль у реальність.

Про мрію, яка переросла в ціль

Відколи себе пам’ятаю, я завжди любив займатися спортом. Часто бігав, зокрема – й півмарафони, використовував велосипед як транспорт, навіть трохи плавав, хоча це було більше на любительському рівні – жабкою (посміхається – ред.). Коли вперше дізнався про IRONMAN, зрозумів, що це достатньо ненормально і круто, щоб спробувати. Спершу я просто про це мріяв, а потім одного дня сказав собі: треба цю мрію перетворити на ціль, бо коли ти просто мрієш, то лише підтримуєш форму. Коли ж ставиш виклик за мету – починаєш працювати і готуватись на повну.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Оксана Чепурна відроджує Львівську кахлярню 19 століття

Про старт підготовки

Мені треба було освоїти 3 дисципліни: плавання, їзда на велосипеді та біг на марафонські дистанції. Також потрібно було бути готовим не лише психологічно, а й підготувати всі функціональні системи організму, тобто серце, легені і все решту. Мій організм був до такого випробування готовий, бо я до того набігав багато кілометрів, і серце вже розуміло, що таке довгі важкі тренування. Тому, в принципі, 8-9 місяців тренувань мені вистачило, щоб нормально фінішувати на IRONMAN. Але тим, хто хоче спробувати вперше подолати цю дистанцію, потрібно займатися не менш ніж півтора-два роки.

Під час тренувань я користувався послугами двох тренерів. Щоправда, ніхто з них раніше не проходив  IRONMAN, зате – вони круті триатлети, тобто розбираються в техніці усіх трьох дисциплін, тож допомагали складати програму моїх тренувань.

Про допомогу дружини

Ми зробили IRONMAN удвох. Без дружини, думаю, це було б нереально. По-перше, це дуже суттєва зміна способу життя, підлаштування графіку, тобто ти вже не можеш ввечері подивитися серіал, бо о 6-й ранку треба вставати в басейн. Загалом у тебе 8 тренувань на тиждень, тож я дуже мало бував вдома. Відтак, дружина вирішила допомагати мені. Спочатку ми бігали разом. Потім – під час велотренувань я виїжджав з однієї точки, а в іншій вона мене вже чекала на автомобілі.  Допомагала також приймати рішення – наприклад, при виборі спорядження чи, навіть, тактики.

Ну, і на самих змаганнях у Чорногорії, коли ми вже виконали половину IRONMAN, була класна історія. Я загубив гель – це таке варення, де багато цукру, і його використовують, щоб поповнювати запаси енергії. Дружина просто йшла по дорозі і побачила, що хтось інший теж загубив гель, і віддала його мені.  Тому тепер в мене до медалі з пів-IRONMAN приліплений цей гель як символ того, що ми пройшли цю дистанцію разом.

Про проблеми на дистанції   

Найважчим був не біг, не плавання і навіть не їзда на велосипеді. Найважче було тієї миті, коли я виїхав на велосипеді і раптом побачив, що немає пульсометра. Це пристрій, який показує частоту серцевих скорочень і рівень навантаження. Тобто є певний рівень навантаження, на якому ти тренуєшся, і певний рівень навантаження, на якому треба долати дистанцію. Якщо ти перепрацюєш, то дуже швидко виснажишся, і просто не зможеш фінішувати. Тому дуже важливо мати пульсометр. Але саме того дня, коли я виконував IRONMAN, у нього сіла батарейка. Це стало невеликою проблемою і трохи вдарило по мотивації, але я розумів, що багато тренувався, тому проходив дистанцію на суб’єктивних відчуттях.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Наймолодший сільський голова України живе на Львівщині: ексклюзивне інтерв’ю

Другою проблемою було те, що я загубив чіп, який фіксує час. На цих змаганнях вже були випадки, коли спортсмени перетинали фініш без таких чіпів, і у підсумку їхній час організатори не зарахували.  Для мене це було величезним розчаруванням, бо я 8 місяців тренувався, витратив на підготовку більше тисячі годин, купу сімейних грошей, приїхав на автомобілі в Гамбург, на фініші на мене чекає вагітна дружина, а я загубив чіп і можу не фінішувати! 20-30 км я так засмучено крутив педалі, а далі вирішив, що маю якось вийти з тієї ситуації – зробити щось таке, чого ніхто не робив. І придумав альтернативний метод фіксування часу: на кожній точці, де час фіксується автоматично, я просто підбігав до волонтерів, просив записати мій номер і час, і таким чином я фінішував.

Насправді ж IRONMAN – це не заради того, щоб «зробити» його. IRONMAN — це для того, щоб тренуватись.  Ми живемо життя, отримуємо задоволення від досягнень, але щоб робити більше, треба мати історію перемог над собою.  IRONMAN – це вправа, щоб перевірити і прокачати свій рівень дисципліни, впевненості в собі і мотивації.

Нині Володимир разом з іншими спортсменами аматорами створили клуб Swim4U. Тут спортсмени-аматори, подорожують по світу, долаючи кілометри біжучи, пливучи та крутячи педалі. Клуб, в якому через особистий досвід та знання, під професійним наглядом тренерів та лікарів, допомагають здійснити спортивну Вашу мрію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Катерина Михайлова. Дівчина, що народилась у бронежилеті