«Ми виїжджали навіть на смітники»: лікар про малюків-знайд

За час існування «Вікна життя» у дитячій лікарні на вулиці Пилипа Орлика там залишили двох малюків

   Мар'яна Галькович   891  

Фото: Мар'яна Галькович

Під час візиту до Міської дитячої клінічної лікарні нам вдалося поспілкуватися з лікарем, який завідує відділенням анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених – Володимиром Чуйком. Він розповів нам не лише про догляд за передчасно народженими малюками, а й про тих діток, яких батьки покидають напризволяще – про маленьких знайд.

Саме для таких випадків у лікарні функціонує «Вікно життя»:

«Від початку існування того вікна нам підкинули двоє дітей, причому, з різницею десь три місяці. Обоє діток були доношеними, але, як виявилось, в однієї дитинки були важкі  вроджені вади», – розповідає Володимир.

Фото: Мар’яна Галькович

Після лікарні діти потрапляють у будинок дитини, де працівники опіки намагаються якнайшвидше знайти їм родину. Про долю, яка спіткала цих малят, лікар розповідає:

«Знаю, що здорову дитину точно усиновинили. У неї щастя однозначно є і Ангел біля неї теж був. Друга дитинка мала оперуватися в Києві, тому що це той варіант, де без операції було ніяк. Але подальшої долі цієї дитини я, на жаль, не знаю».

Читайте також: У «Вікно життя» у Львові підкинули немовля

«Вікно життя» працює так, що коли його відкривають і кладуть дитину – одразу ж лунає сигнал в приймальне відділення і до дитини поспішають лікарі.

Проте, бувають ситуації, коли діток залишають у місцях, де шансів їх знайти дуже мало. За словами пана Володимира, зараз таких випадків значно поменшало, але ті ситуації забути неможливо:

«Ми виїжджали навіть на смітники. Пам’ятаю, коли ще будували МакДональдз на Чорновола, то у нас з’явився звідти хлопчик – Іванко. Просто шикарний хлопчик – вагою під 4 кілограми (прим.автора – посміхається). Це було літо – земля тепла, робітники, які там працювали, почули дитячий крик і подзвонили нам. А от останній випадок, коли ми виїжджали, був два роки тому: жінка просто підкинула немовля під під’їзд», – згадує лікар.

Фото: Мар’яна Галькович

Щастить не всім: деякі випадки все ж закінчуються летально. І якщо це не болить тим, хто дитину покинув напризволяще – дуже болить тим, хто знайшов, але не встиг врятувати:

«На жаль, не завжди коли ми приїжджали – діти були ще живі. Десь років сім тому назад, був випадок, що дитину знайшла собака, яку вигулював власник. Дитя було вже знесилене: воно вже не кричало, а ледь видавало якісь звуки – їх і почув собака. Коли ми приїхали – дитинка вже була мертва, вона померла просто від переохолодження. Це була пізня осінь…», – розповідає Володимир Чуйко.

Лікарі, каже пан Володимир, тішаться кожному врятованому життю і мріють, щоб випадків, коли дітей просто покидають, не було взагалі.

Читайте також: Як жити, коли знаєш про смертельний діагноз своєї дитини: історія Христини

До речі, раніше у Львові функціонувало два «Вікна життя»: у шпиталі ім. митрополита Андрея Шептицького та у Львівському перинатальному центрі. З технічних причин вони припинили свою роботу.