Коли жертва домашнього насильства – чоловік

Від лютого на Львівщині від домашнього насильства потерпіло 63 чоловіків
   Юлія Василина   663  

Фото: Українська правда. Життя

У 90% випадків від домашнього насильства страждають жінки та діти. Проте, жертвами стають і чоловіки. Вони соромляться звертатися за допомогою та й не завжди розуміють, що над ними чинять насильство у сім’ї, розповідають працівники мобільної бригади 31 Львова та області.

«В Україні по допомогу більше звикли звертатися жінки. А чоловіки не так часто це роблять, бо вважають, що сильні і самі собі раду дадуть. Тому частіше до нас звертаються по телефону. А, коли вже чують, що їм надають кваліфіковану допомогу, що їм вона потрібна, то наступного разу приходять до нас». – каже керівник мобільної бригади 31 Галина Семенина.

У сім’ї одночасно можуть траплятись декілька видів домашнього насильства: фізичне, психологічне, сексуальне і економічне.

Зазвичай, ці  чоловіки, з якими ми мали справу, потерпають від економічного і психологічного насильства. Коли людина потерпає від насильства, то у неї виникає два відчуття –  сором і вина. Жертва себе дуже погано почуває і зазвичай не звертається. Приходять вже у критичних ситуаціях: хтось когось б’є, вигнав з дому. Але за допомогою не соромно звертатися. Це є правильно. Коли чоловік бачить, що приїхали люди, які його не осуджують, не повчають, а просто хочуть допомогти, то ми стаємо для нього дружнім плечем. – розповідає психолог мобільної бригади Любов Малько.

Фото: з брошури “Насильство – це сміття, яке треба виносити з дому!”

Читайте такожЯк жити, коли знаєш про смертельний діагноз своєї дитини: історія Христини

Мобільна бригада 31 працює у Львові  та області з лютого 2018 року. Такі ж бригади є у Жидачеві, Сокалі, Золочеві і Червонограді. Їхнє завдання виявити факт насильства, надати психологічно – соціальну допомогу і пояснити парі, що за їхні стосунки несуть відповідальність обоє. Чоловіки, які наважилися звернутися по допомогу, інколи, розповідають свої історії зі сльозами на очах:

Один випадок був. Чоловік побудував будинок. Коли син одружився, то віддав будинок для його сім’ї. У них народилося двоє дітей. Дружина на роботі знайшла інший об’єкт для зацікавлення. До чоловіка дійшла ця інформація. Він почав жінку розпитувати, як вона до цього дійшла. А вона тоді взагалі виїхала з будинку і покинула його та дітей. Та згодом прийшла і почала його тероризувати: «або купляєш мені квартиру, або віддаєш половину будинку, бо я ж тобі дітей залишила». Діти теж хотіли з батьком залишитися жити. Цей чоловік і його батько зі сльозами на очах розповідали, що до них постійно поліція приїжджає, бо жінка приходить і влаштовує скандали. Чоловік тримає все в собі і нічого їй не відповідає. А діти вже маму бояться і ховаються в будинку, коли вона приходить. Їхня справа вже у суді. Дідусь стоїть на тому, що це його будинок, де живуть внуки. Вже десь мало бути рішення суду на їхню користь. І цю жінку будуть позбавляти материнських прав. – каже пані Галина.

Фото: з брошури “Насильство – це сміття, яке треба виносити з дому!”

Психолог Любов Малько пригадує ще одну промовисту історію: «Був у нас випадок, коли чоловік зателефонував і розповів, що він 18 років у шлюбі. У них з дружиною – 17-літній син. І тепер жінка його покинула, мотивуючи це тим, що він мало заробляє. Вона його постійно знецінювала, ображала, дозволяла зі своєю сестрою насміхатися з нього. Жінка не дозволяла бачитися з сином і налаштовувала його проти батька. Чоловіка – це дуже ранило. Жінка ще й будинок хотіла у нього відсудити. Хоча – це нерухомість його бабусі. Не давала йому розлучення. Це все тягнулося дуже довго. Цей чоловік три місяці був з нами».

Читайте такожЯк дитбудинки гальмують процес усиновлення: історія Наталії

Діти, які на власні очі бачать насильство у сім’ї, можуть несвідомо копіювати таку поведінку в дорослому житті, застерігає  Любов Малько:

«Немає різниці з чиєї сторони проявляється насильство: чи від батька, чи від матері. Коли дитина живе в атмосфері насильства і постійного стресу, то це дуже негативно впливає на центральну нервову систему дитини. Вона бачить модель поведінки. Дитина стає або плаксива, або меланхолічна, або агресивна, або закривається в собі, або апатична. Це залежить від того, який у дитини захист проявляється. Щоб допомогти дитині пережити це, можна звернутися до шкільного психолога. Також треба самому говорити, що є така ситуація, бо стереотипно вважається, що дитина мала і нічого не розуміє. Дитина розуміє і відчуває все. Вона любить обох батьків і хоче зберегти сім’ю».

Якщо ви зазнаєте домашнього насильства або знаєте когось, хто від цього страждає, то телефонуйте за такими номерами:

063 953 38 60, 066 278 96 51 – пн-вт з 9 до 21

Або ж на номер безкоштовної національної «Гарячої лінії»:

0 800 500 336 (зі стаціонарного), 116 123 (з мобільного)