Сьогодні відзначаємо день святого великомученика Дмитра

8 листопада вшановуємо святого великомученика Димитрія, у народі – «святого Дмитра» чи просто «Дмитра»
     408  

Фото: ACC

Цей день встановлено на честь Дмитра Солунського, якого 8 листопада 306 року стратили списами за його відданість християнській вірі.

Дмитро – один із найбільш шанованих святих у християнській традиції. У середньовіччі його сприймали як патрона військової справи і лицарства поряд зі святим Юрієм (Геогрієм) Змієборцем. На честь святого Дмитра в Україні побудовано й іменовано багато церков. В українських церквах згадуваний як славний великомученик Дмитро Мироточець.

Дмитро був сином римського проконсула у Фессалоніках (сучасна назва Салоніки, слов’янська назва – Солунь). Батько й мати Дмитра були таємними християнами. У таємній домашній церкві охрестили і хлопчика, відтак Дмитро одержав християнське виховання. Коли помер батько, а Дмитро став повнолітнім, імператор Галерій Максиміан, який вступив на престол 305 року, викликав його до себе.

Переконавшись в освіті та військово-адміністративних здібностях юнака, Максиміан призначив на місце батька проконсулом Фессалонікійської області. Головне завдання, поставлене перед молодим стратегом, полягало в обороні міста від варварів і знищенні християнства. Щодо християн воля імператора була висловлена однозначно: «Посилай на смерть кожного, хто закликає ім’я Розіп’ятого». Імператор навіть гадки не мав, призначаючи Дмитра, яку широку дорогу відкриває йому для сповідування християнських подвигів. Коли Дмитро повернувся у Фессалоніки, то відразу ж заявив, що він християнин, і перед усіма прославив Господа Ісуса Христа. Замість того, щоб переслідувати християн, він почав відкрито навчати мешканців міста християнській вірі та викорінювати ідолопоклонство.

Коли імператор Максиміан довідався, що призначений ним проконсул – християнин, а багато римських підданих, захоплені прикладом Дмитра, прийняли віру в Спасителя, його гніву не було меж.

Повертаючись із походу у Причорномор’я, імператор, сповнений бажанням знищити солуньських християн, вирішив вести свою армію через Фессалоніки. Довідавшись про це, святий Дмитро завчасно дав вказівку своєму помічнику Луппу роздати його маєток убогим, сказавши: «Розділи багатство земне між ними – будемо шукати собі багатства небесного», а сам віддався посту й молитві, готуючи себе прийняти вінець мученика. Коли імператор Максиміан ввійшов у місто й викликав до себе Дмитра, той сміливо визнав себе християнином і засудив марність римського ідолопоклонства.

Максиміан дав вказівку посадити Дмитра до в’язниці, а тим часом влаштував у місті гладіаторські побоїща, милуючись, як його улюблений борець Лій скидав із високого помосту на списи воїнів переможених ним християн. Відважний юнак Нестор, із солуньських християн, прийшов до в’язниці,до свого наставника Дмитра і просив поблагословити його на боротьбу з варваром Лієм. Одержавши благословення, Нестор переміг Лія і скинув його з помосту на списи воїнів, так само, як убивця-язичник скидав християн. Розгніваний імператор наказав негайно позбавити життя святого мученика Нестора, а також послав воїнів до в’язниці пробити списами святого Дмитра. На світанку 8 листопада Дмитра прокололи списами.

Тіло Дмитра було викинуто на їжу диким звірам, але солуньські християни поховали його. Коли по ста роках після його смерті відчинили гроб – його тіло знайшли нетлінним, а кості видавали пахуче миро-олію, яке зціляло недужих.

Шанування великомученика Дмитра в Україні почалось відразу після хрещення Київської Русі. На початку 70-х років XI століття був заснований Дмитрівський монастир у Києві, відомий нам пізніше Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир. Побудував монастир син Ярослава Мудрого великий князь Ізяслав, який у хрещенні одержав ім’я Дмитро. Пам’ять святого Дмитра Солуньського з давніх часів була пов’язана з подвигом воїнів, патріотизмом і захистом рідної землі.

За народними уявленнями, святий Дмитро приносить зиму. А тому, хоч часом і теплом віяло, та зустрічали його в теплому одязі, аби великих морозів не було. А ще старожили кажуть, що св. Дмитрій золотим ключем закриває землю-матінку. Буде він у себе ключі тримати, аж поки не прийде по них святий Юрій (6 травня) і землю не відімкне.

Також цим днем завершується весільний сезон. Якщо якась дівчина на порі залишилися незасватана, то за давніх часів рік для неї вважали втраченим. З цього приводу існує приповідка: «До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі хоч комин витри» – до Дмитра перебирає женихами, а опісля годиться, мовляв, на усе.