Як поїхати в Антарктиду, якщо ти не працівник станції «Академік Вернадський»: досвід львівського письменника

На українську антарктичну станцію хлопець разом з полярниками відправиться в кінці січня 2019 року
   Світлана Самборська   466  

Фото: Маркіян Прохасько

У Західній Антарктиді  письменник, журналіст та історик Маркіян Прохасько писатиме книгу-репортаж про таємничий материк.  Він каже, що це була його мрія. Та й ця подорож має ще один бонус – хлопець  стане першим журналістом, якому вдалося відправитися в Антарктиду з працівниками  станції «Академік Вернадський».  Більше деталей в інтерв’ю «Львівській газеті».

Маркіяне, розкажіть, звідки у вас зв’явилася ідея відвідати Антарктиду?

Бажання відвідати Антарктиду виникло дуже давно. Десь 5 років тому, коли я був на 5-му чи 6-му курсі. Не пам’ятаю, що саме мене підштовхнуло: чи я прочитав щось, чи переглянув, але точно вирішив, що поїду. Не знав у який спосіб це зроблю. Думав, що якщо не вдасться поїхати на українську станцію, то проситимусь на американську, або ще якусь, де є більше можливостей.  Всі ці роки не покидав думки про цю подорож. Я жив своїм життям, робив справи: рутинні та творчі. Але в моєму нотатнику так і було записано – «Антарктида».

Коли вирішили, що хочете написати книгу?

Коли я вперше зацікавився Антарктидою, то дуже захотів отримати більше інформації, прочитати щось на цю тему. Проте, не знайшов нічого такого, окрім інтерв’ю з людьми які там були. Переглянув кілька іноземних документальних фільмів. У нас же не було чогось, що об’єднувало би відповіді на всі запитання, які цікавили середньостатистичного читача. Саме таким я вважав себе стосовно Антарктиди.

Маркіяне, як вам вдалося домовитись про візит на станцію?

Одного разу, я побачив інтерв’ю з Євгеном Диким – новим очільником станції. Одразу почав шукати його контакти. Це вийшло не одразу, але вдалося. Так збіглося в часі, що він якраз поширив на своїй сторінці у соцмережі вакансії для дослідників на станцію “Академік Вернадський”. Я під жодну з них не підпадав.  Думав піти кухарем, але потрібно мати досвід роботи не менше двох років, а ще в такому випадку довелося би бути на кухні та виконувати свою роботу, а не займатися книгою. Вакансії журналіста, який би написав про Антарктиду, звичайно ж, не було. Однак я запропонував цю ідею. Зателефонував до пана Євгена та пожартував, що у мене є мрія. Він пожартував у відповідь, що здійснювати мрії за рахунок платників податків не дуже доречно. Я одразу розумів, що у бюджеті експедиції непередбачено коштів на мою роботу, тож зголосився зробити це з власної ініціативи. Звернувся до Видавництва Старого Лева, до Українського католицького університету, до медіа, до приватних осіб і вже наче знайшов суму, аби покрити витрати на здійснення цього задуму. Точну потрібну суму знатиму, коли будуть відомі деталі експедиції. Тоді разом з видавництвом купуватимемо квитки, при потребі бронюватимемо готелі, адже летіти треба з пересадками. Тоді я вже знатиму конкретніші суми, які потрібні, щоб все оплатити.

Скільки коштів ви потребували та чи доведеться вам забезпечувати себе харчуванням самостійно?

Дорогу оплачую самостійно. Крім того, я не отримуватиму зарплату чи гонорар від держави. Гадаю, станції не буде важко мене прохарчувати і десь помістити на два місяці – рівно стільки триватиме літня експедиція. Все ж таки, я виконуватиму потрібну роботу. Інші видатки також будуть за мій кошт, але воно того вартує, адже не кожному випаде нагода запропонувати щось таке, за що візьмуть у Антарктиду. Поїздка коштуватиме орієнтовно від 2500 до 5000 доларів.

У якому жанрі буде ваша книга?

Я дуже хочу, аби вона була легкою та цікавою. Це буде нон-фікшн. Якщо художня книга пишеться більше для себе, для автора, а читач вирішує чи подобається йому це чи ні, то нон-фікшн має охопити якнайбільшу кількість читачів.  Гадаю, що матеріалів буде забагато, як на одну книгу. Тож планую зробити окремі журналістські напрацювання, які пропонуватиму різним спеціалізованим медіа. Сподіваюся, вдасться написати щось таке, що було б корисне з освітніх міркувань: для географів, істориків, журналістів. Я не беруся декларувати однозначно якою буде книга, адже це залежить від багатьох факторів.

Маркіяне, коли плануєте видати книгу?

Хочу, аби вона вийшла до 200-річчя з відкриття Антарктиди. У 1820-тому році одразу три експедиції виявили континент. Перша і друга — 28 та 30 січня відповідно. Коли пан Євген Дикий розповідав про ті події,  я подумав, що ідеально було б, якби 28 та 30 січня відбулися перші публічні презентації книги у великих містах України. «Видавництво Старого Лева»  зацікавлене у видачі книги та буде цьому всіляко сприяти.

Як готуєтесь до експедиції?

У мене наче немає протипоказань. Значно серйозніші вимоги до зимівників, які їдуть у Антарктиду на цілий рік. Для тих, хто їде на літній період, – все значно простіше. Літня Антарктида, як мені пояснили, приблизно така, як зимові Карпати. Не треба особливо готуватися, якщо йдеться про температурний режим. Щодо іншого — то я не маю наміру самостійно кудись ходити та наражатись на небезпеку. Я просто виконуватиму свою роботу і якщо буде потреба – допомагатиму іншим на станції. Це має бути дуже цікаво.

Чи спілкувалися ви з досвідченими полярниками? Отримали якісь рекомендації?

Євген Дикий сказав йти, як у зимові Карпати і наголосив, аби я взяв сонцезахисні окуляри. Сонце відбивається від снігу і разить в очі. Крім того, він радив узяти крем від засмаги. До цього я б не додумався. Виходить, навіть при температурі нижче нуля можна засмагнути і навіть обгоріти.