Як дитбудинки гальмують процес усиновлення: історія Наталії

Через які труднощі потрібно пройти, аби подарувати дитині повноцінну сім’ю
   Світлана Самборська   789  

Фото: Укрінформ

Наталія вже 20 років у шлюбі. Роки очікування, спроби штучного запліднення, проте усе минуло безрезультатно.Мати дітей з чоловіком вони не можуть.Відтак наважились на дуже серйозний крок – всиновлення. Здавалося б, це так благородно – подарувати дитині сім’ю і всі служби відповідальні за цей процес мали б сприяти бажанню подружжя, однак реальність виявилась іншою.

Аби усиновити дитину потрібно, перш за все, зібрати необхідний пакет документів. Основні – це довідки про здоров’я обох з подружжя та підтвердження місця проживання. Далі – стати у чергу.

«Раніше я думала, що зможу прийти у дитячий будинок, обрати собі дитинку, спілкуватися з нею, встановити контакт, проте все не так, як я собі уявляла. Насправді після подачі всіх документів, ти маєш стати у чергу та очікувати пропозицій. Пропонують конкретну дитину і потрібно погодитися, або відмовитися. У черзі ми з чоловіком вже рік і за увесь період нам запропонували лише одного чотиримісячного хлопчика. Через певні обставини ми вирішили не брати цього малюка», –розповіла Наталія.

Якщо подружжя відмовляється від запропонованої дитини, то доводиться чекати наступної пропозиції. Потенційні батьки пишуть заяву, у якій вказують приблизні побажання щодо дитини: вік, стать.

«Я часто бачила по телевізору, що діти шукають сім’ю та нових люблячих батьків. І не розуміла, чому так складно взяти дитинку, адже багато тих, хто потребує. На навчанні, яке відбувається для опікунів та усиновлювачів  нам пояснили, що ці малята не мають статусу. А його має надати заклад, у якому перебуває дитина. Працівники самі не зацікавлені у пошуку батьків для їхніх вихованців. Все дуже просто. На кожну дитину держава щомісячно виділяє 8 тисяч гривень. На одяг та харчування йдуть мізерні кошти, тим паче існує багато волонтерських організацій, які допомагають таким закладам. Кошти йдуть у кишеню працівникам. А щоб утримати дитину якнайдовше у дитячому будинку – вони приписують неправдиві діагнози, хвороби, або ж братів та сестер» ,– розчаровано пояснює Наталія.

За її словами, вплинути на працівників не може ніхто, тому це замкнуте коло не дає можливості потенційним батькам та дітям знайти одне одного.

Читайте також: Наталія Вовк – волонтерка, яка стала улюбленою «внучкою» 

Для тих, хто має намір стати опікуном, або взяти дитину у сім’ю, у Львові проводять спеціальне навчання . Протягом тижня, у церкві Св. Ольги та Єлизавети, відбуваються заняття, де викладають фахівці із центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, медики, освітяни та працівники служби дітей. Вони проводять лекції, розповідають про ризики, як діяти у різних ситуаціях та як спілкуватися з дітьми різного віку.

Пані Наталія поділилася враженнями від проходження цього навчання: «На цих курсах можна почерпнути цікаву і корисну інформацію. Про деякі речі я навіть не здогадувалася. Нам розповідали, як поводити себе із підлітками, як сформувати модель поведінки, яку хочеться бачити у своїй дитині. І найважливіше – дали відповідь на запитання, яке цікавить усіх чи не найбільше: чи варто говорити дитині, що її усиновили. Відповідь –обов’язково. Адже рано чи пізно знайдуться «добрі» люди, які зроблять це за тебе, а наслідки можуть бути сумними. Діти реагують по-різному: дехто може замкнутися у собі, дехто може втекти з дому у пошуку справжніх батьків. Дуже важливо правильно все пояснити дитині».

Начальник служби у справах дітей ЛОДА Володимир Лис пояснив, що не кожен отримає сертифікат по закінченню курсу навчання. Протягом всього тижня за слухачами слідкують психологи, проводять співбесіди і визначають, чи справді люди готові до опікунства та всиновлення.

«Це навчання не є обов’язковим, але кожен не покидає надію,що цей сертифікат якось вплине на процедуру усиновлення та пришвидшить процес», пояснила Наталія.

Як відбувається процес всиновлення:

  1. Коли надходить пропозиція, потрібно визначитися чи погоджуєшся на контакт з цією дитиною.
  2. Якщо подружжя погоджується, то необхідно взяти направлення на відвідини дитини.
  3. Якщо перший візит пройшов вдало, то потенційним батькам надають 10 днів, аби щодня бачити дитинку. Також надається право на повне медичне обстеження у 8 клінічній лікарні (Львова).
  4. Після 10 днів, у випадку згоди батьків, працівник соцзахисту збирає необхідні документи на усиновлення та подає їх на розгляд суду.
  5. Справа розглядається від місяця до трьох.
  6. У випадку позитивного рішення потенційні батьки стають справжніми батьками дитини

Читайте також: Як жити, коли знаєш про смертельний діагноз своєї дитини: історія Христини