Керченський урок: хто охороняє заклади освіти у Львові?

Про безпеку дітей можуть подбати хіба що батьки – штатного охоронця у школах немає
   Орест Дрималовський   2561  

Фото: www.tridimo.de

Після трагедії в окупованій Керчі, де 17 жовтня студент політехнічного коледжу розстріляв 21 людину, «Львівська газета» перевірила, як дбають про безпеку у навчальних закладах Львова. Охорона більшості міських шкіл лежить на плечах… людей пенсійного віку, які працюють за мізерну зарплатню. Деякі школи стереже Муніципальна варта, однак найчастіше охорона оплачується з гаманця батьків.

Що кажуть батьки?

Охорона більшості львівських шкіл забезпечується силами батьківських комітетів, які самостійно укладають договори з фірмами і сплачують за ці послуги готівкою. Охоронці – переважно люди пенсійного віку – працюють за мінімальну заробітну плату.

«З охороною навчальних закладів Львова – повний колапс, – розповідає у коментарі «Львівській газеті» голова ГО “Батьківська рада Львівщини” Олена Пономарева. – Майже вся охорона – неофіційна. Утримується самими ж батьками за «чорну» готівку. Податки не сплачуються. Більшість охоронців – літнього віку, часто непідготовлені, не мають відповідних навичок».

Батьки наполягають на потребі введення у шкільний штат нової посади – охоронця. Фото: Орест Дрималовський.

Батьки наполягають на потребі введення у шкільний штат нової посади – охоронця, який би час від часу проходив відповідні курси, працював на постійній основі, отримував достойну заробітну плату і впізнавав в обличчя як школярів, так і їх батьків.

«Це має бути людина, яка не лише добре знає учнів, педагогічний колектив, але й викликає довіру, – каже Олена Пономарева. – У першу чергу він повинен дбати про безпеку наших дітей, а не про майно закладу, як на цьому завжди акцентують чиновники. Не пропускати в приміщення сторонніх осіб. Знати розташування усіх кабінетів і приміщень. У разі чого – швидко організувати евакуацію. У такій людині в наших школах є нагальна потреба. Звичайно, такі люди не працюватимуть за три тисячі гривень. Але якщо у школах є психологи, юристи, технічні працівники, то чому не може бути охоронця? Великі затрати? Хіба може йти мова про затрати, якщо йдеться про безпеку наших дітей?»

Про ініціативу встановлення турнікетів при вході у навчальні заклади в “Батьківській раді Львівщини” відгукуються критично. «Це пастка! – запевняє пані Олена. – У разі пожежі чи іншої біди пройти турнікети маленьким діткам буде важко. А ви уявіть, якщо школа – «тисячник». Може статись непоправне! Тому ми наполягаємо на введенні нової штатної одиниці – охоронця (людський фактор), встановленні тривожних кнопок, камер відеоспостереження, систем протипожежного оповіщення. Також у школах має бути надійна огорожа, бо це зона безпеки».

Що кажуть в управлінні освіти?

В управлінні освіти Львівської міськради зазначають, що безпеку у львівських школах і дитсадках посилили з початком війни на Донбасі. У дошкільних закладах встановили домофони, а охорона шкіл лягла на плечі батьків, які самостійно вирішують, хто і як берегтиме їхніх дітей.

«Оскільки сесія міськради прийняла ухвалу про забезпечення охорони навчальних закладів Муніципальною вартою, всі міські школи, які звертаються до нас з листами, ми скеровуємо до «муніципалів», аби ті скеровували у навчальні заклади своїх працівників, – каже Зоряна Довганик, начальник управління освіти Львівської міськради. – Станом на сьогодні близько 25 шкіл мають охорону за кошти міського бюджету. До кінця року Муніципальна варта мала б забезпечити охороною 50 навчальних закладів Львова».

Працівник «Муніципальної варти» перебуває у навчальному закладі протягом всього навчального дня. В його обов’язки входить обхід приміщень школи та прилеглої території. Найчастіше батьки учнів скаржаться на заборону входу всередину навчального закладу.

Найчастіше батьки учнів скаржаться на заборону входу всередину навчального закладу. Фото: Орест Дрималовський

«Батькам обмежили вхід у школу взагалі або дозволяли перебувати лише на першому поверсі, – розповідає Зоряна Довганик. – Далі дитину супроводжує вчитель або старшокласник. Це спровокувало велике обурення з боку батьків. Ми отримали масу звернень. Виявилося, що чимало людей не до кінця розуміють важливості безпеки учнів. Деякі школи виходять з цієї ситуації виготовленням своєрідних перепусток, які видаються як школярам, так і їх батькам».

Читайте також: Львівські школи і садочки охоронятимуть муніципали

Проте довіряти безпеку учнів Муніципальній варті зголошуються не всі школи. За словами Зоряни Довганик, є такі навчальні заклади, які вже довгий час співпрацюють з охоронними компаніями і не бажають розривати угоди. В “Батьківській раді Львівщини” до «муніципалів» ставляться скептично.

«Замість того, щоб ввести у школах посаду охоронця, мер міста думає, як прилаштувати свою маленьку «армію» – Муніципальну дружину, – розповідає Олена Пономарева. – Довіри до «муніципалів» у місті немає. Думаю, вони могли б охороняти прилеглу до школи територію, але довіряти їм дітей батьки не хочуть».

Як є насправді?

Аби дізнатись, хто і як охороняє навчальні заклади Львова, йдемо у середню загальноосвітню школу №62 на вулиці Театральній. На подвір’я можна потрапити без будь-яких проблем. Тут граються школярі молодших класів.

Під час уроків виходити за межі школи учням заборонено. Хіба з дозволу вчителя. Фото: Орест Дрималовський

Всередину школи потрапити важче – на вході чергує 59-річний пан Орест. «Доброго дня! Ви до кого?» – відразу запитує чоловік, виходячи назустріч. Він має свій пост – невеличку засклену кімнатку біля пропускної рамки з червоним знаком зупинки. Працює впродовж усього навчального дня за мінімальну заробітну плату.

«Зупиняю усіх, кого не знаю особисто, – каже пан Орест. – Працюю тут не перший день, тому учнів знаю в обличчя, як і багатьох батьків». Нас перебиває хлопчик років семи. Йому потрібно зателефонувати мамі, а коштів на телефонному рахунку немає. Чоловік дістає з кишені чорну «нокію», школяр диктує номер.

Під час занять за межі школи учням виходити заборонено. «Можу випустити учня тільки в тому випадку, якщо є письмова записка від класного керівника», – каже шкільний охоронець. Чоловік показує кілька вирваних із зошита листочків, розписаних акуратним вчительським почерком.

Записка від класного керівника. Фото: Орест Дрималовський

За безпеку Львівського поліграфічного коледжу на площі Митній відповідає 63-річний Ігор Крупей. Він – один з п’яти сторожів навчального закладу, які працюють за добовим графіком. З восьмої ранку до восьмої ранку наступного дня.

«Робота потребує уважності, – розповідає чоловік. – У нас навчається близько шести сотень студентів. Потрібно простежити, аби у приміщення не зайшли сторонні люди».

Проте журналісту «Львівської газети» пройти у навчальний заклад за півгодини до знайомства з паном Ігорем вдається без перешкод. Вдаю зі себе заклопотаного, ніби говорю по телефону, швидко проходжу повз «кабінку» сторожа. Чоловік натягує на ніс окуляри, але, схоже, від студента мене не відрізняє. В адміністрації закладу бідкаються, що на посаду сторожа погоджуються лише пенсіонери – хто ще працюватиме за три з половиною тисячі?

63-річний Ігор Крупей дбає про безпеку Поліграфічного коледжу впродовж цілої доби. Фото: Орест Дрималовський

Відтак маємо фіктивну охорону, що не здатна протистояти викликам. Низька оплата праці, відсутність технічних засобів – тривожної кнопки, камер спостереження, сигналізації – прирівнює ефективність роботи охоронців фактично до нуля. Відсутність належного фінансування і продуманої безпекової складової у навчальних закладах викликає у батьків приводи для хвилювання і змушує оплачувати охорону власним коштом.