Відділення «реанімації» просто у бібліотеці: Історія про те, як повертають життя книгам

Наші знання про реставрацію, про повернення книг до життя дуже часто закінчуються періодом школи, якщо, звісно ж, ваш фах не пов’язаний з цією галуззю. Хоча, можливо, десь серед новин ми ще натрапляємо на заголовок, де йдеться про реставрацію якоїсь реліквії, та чи читаємо? А книги – як люди. Не вірите? Тоді цей матеріал «Львівської газети» саме для вас.

   Мар'яна Галькович   1148  

В кінці робочого тижня мені вдалось потрапити до найстарішої книгозбірні країни – Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені І.Франка. До речі, «вдалось потрапити» – це не перебільшення, їхню охорону оминути не вдасться нікому. Точно так само, як і в будь-якій лікарні. Взагалі, відділ наукової реставрації – справжня «реанімація».

У невеликій кімнаті мене зустрічає Оксана Галабурда, яка належить до маленького колективу, всього 5 фахівців, тих, хто дає стародрукам друге життя. Це місце у мене чітко асоціюється з лікувальною установою. Як працюють і що саме роблять – далі.

Фото: Мар’яна Галькович

Пані Оксано, з якими саме книгами ви працюєте?

– Ми співпрацюємо з усіма відділами бібліотеки, але перевагу все-таки надаємо відділу рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка, адже їхні фонди належать до національних надбань України. Ми реставруємо стародруки 15-17 століть, альдини, плакати, газети, загалом все, що є у наших фондах. Не так давно ми відреставрували альманах «Вінок русинам на обжинки» Головацького. Також ми реставруємо пергаменти. Якщо папір можна мити, то пергамент – в жодному разі. Він дуже капризний: навіть чистити його потрібно делікатно.

А як проходить цей процес?

– Основні процеси реставрації, це: механічне очищення, воно відбувається за допомогою гумок різної жорсткості. Також – водне очищення: в спеціальні кювети ми набираємо  воду, бажано, щоб вона була тепленька тоді краще витягує залишки бруду і нейтралізує кислотність – вона забирає на себе ту жовтизну. Папір з часом  старіє і окислюється, через це він жовтіє, буріє і стає таким крихким.

Фото: Мар’яна Галькович

Тут і справді – білий скляний стіл, різні прилади, кювети і навіть флакони з якимись речовинами, вочевидь, вкрай потрібними для реставрації.

Що робите, якщо папір пошкоджений, не вистачає по півсторінки?

– Якщо є якісь втрати паперу, то  ми їх дорощуємо: кладемо на стіл з підсвіткою і насичуємо спеціальним розчином для пластифікації, так би мовити, зміцнюємо сторінки. Після цього вже дорощуємо спеціальним реставраційним папером або паперовою масою. Який метод обрати – залежить від книги, наприклад, сторінки з 20 століття все-таки краще дорощувати реставраційним папером. Після того як ми все доростили, кладемо папір між волокна, між сукна, між картони і ставимо в прес до повного висихання. Потім виймаємо картони і сукна, а папірчик кладемо в прес для стабілізації. І коли це все вже зроблено, ми дивимось чи є якісь втрати шрифту чи малюнку.

Фото: Мар’яна Галькович

І ви можете відновити їх?

– Так, якщо у нас є дублет книги і ми можемо подивитись що ж там було, то ми проводимо реконструкцію. Коли зроблено і це, ми складаємо всі сторінки у спеціальні папки і повертаємо у ті відділи, звідки вони до нас поступили.

Тут, у кімнаті, є лише ті книги, які зараз активно «лікують». А вже «здорові» книги можна побачити лише на звітних листах.

Для чого ці папки, хіба не можна повернути просто книгу?

– Ми стараємось розвивати реставрацію паралельно з превентивною консервацією, щоб книги почувались добре  і затишно на стелажах, щоб їх не турбували порох та світло. Тому ці папки відіграють важливу роль у їх зберіганні.

Фото: Мар’яна Галькович

А скільки часу триває реставрація?

– Об’єкти можуть реставруватися від тижня, можуть місяць, а можуть навіть рік – все залежить від того, який формат видання, яка товщина і наскільки воно пошкоджене.

Все точно як у людей – хтось, лікує свою недугу швидко, а інший – одужує місяцями.

Розкажіть, будь ласка, про реставрацію, яка стала для вас особливою. Була ж така, правда?

– Кожна реставрація по-своєму особлива. Цікава історія трапилась під час реставрації цієї французької книги: під палітуркою я віднайшла автентичну обкладинку і ми її повністю реставрували. Ми її почистили, помили, доростили і приєднали до книжкового блоку.

Фото: Мар’яна Галькович

Скажіть, а скільки років ви вже займаєтесь цією справою?

– Уже вісім, здається.

А вас щось дивує у вашій роботі, чи за ці роки все вже звично?

– Деколи можна віднайти абсолютно неочікувані речі. Коли я працювала над реставрацією цієї книги, я натрапила на надпис попереднього власника. Він був заклеєний, напевно, книга переходила з рук в руки і, деколи, нові власники знищували імена попередніх у книзі. Тут я роздублювала папір і знайшла такий напис. Цікаво було б його дослідити, прочитати і знати кому ж належала ця книга, знати її історію.

Фото: Мар’яна Галькович

Після цих слів пані Оксана разом з Назарієм Лоштином, який і привів мене сюди, опускають очі та намагаються вчитатися у те, що колись акуратним почерком вивела чиясь рука чорнилом на папері. Колись – це приблизно у 1547 році.

Тож, як думаєте ви: книги мають щось спільне з нами?