«Не робити добро – те саме, що робити зло»: Як волонтери на Львівщині кинули усі справи, щоб допомогти тим, хто опинився у скруті

Поки ви читаєте цю статтю, хлопці та дівчата з різних куточків країни завершують роботу на своїх об’єктах у Золочеві
   Мар'яна Галькович   2793  

Фото: Мар'яна Галькович

«Будуємо Україну разом» – унікальний волонтерський табір, який вже чотири роки поспіль об’єднує сотні молодих українців у спільну справу. Кожен з них покидає свою домівку, свою зону комфорту і на тиждень, а, може, й на два, їде в інший куточок країни, щоб допомогти людям, які зараз у скруті. Що ж спонукає їх до дій – намагалась з’ясувати, опинившись поруч з волонтерами. Але зараз все по порядку.

Табір у Золочеві – унікальний

Це правда. БУР тут – останній у цьому сезоні і другий табір на Львівщині за всю історію проекту. Унікальним його також роблять люди, а ще той факт, що організовують його двоє місцевих сміливців – Володимир Костюк та Степан Гутор. Звичайно, координатори проекту не залишили їх напризволяще, але більша частина роботи – на їхніх плечах. І вони, за словами волонтерів, все роблять добре.

«Люди вперше в житті, можливо, взяли на себе таку відповідальність: організувати табір, куди приїде багато людей; за короткий час знайти житло, роботу. Вони бояться зробити щось не так, і це спонукає їх робити все ще краще, ніж би могло бути. Їм вдається», – розповідає Стас з Дніпра.

«Якщо не можеш боротися з повстанням – треба його очолити»

Табір тут почався з одного дзвінка: Юрко Дідула, один із засновників проекту, запропонував Володі організувати БУР вдома. Відмовити було важко:

«Коли почув, що є можливість організувати табір тут – очі загорілись і я одразу подзвонив до Степана. Він мене підтримав і ми разом почали підготовку», – згадує Костюк.

Фото: Мар’яна Галькович

А поки ми розмовляємо, дорогою у  парк, Володимир збирає чуже сміття, яке бачить під ногами. Це називають мудрую фразою – «соціальна відповідальність», простіше кажучи – небайдужість. Прояви якої починаються саме з таких дрібничок.

Організацією таборів зазвичай займається команда, яка складається з 4  координаторів та декількох майстрів. Тут же всі завдання поділились на двох: Володя взяв на себе паперову роботу, а  Степан зайнявся організацією побуту табору. Допомогти з будівельними роботами їм приїхав вже знаний БУРівцями майстер – Андрій В’язніков.

«Фактично ми організували все за 2 тижні, бо довго чекали відповідь від Міністерства. Але, нам пощастило: спочатку підійти до отця Михайла у пошуках житла – він думав 13 секунд перед тим, як дозволити нам жити у будинку «Карітасу». Вдруге нам пощастило, коли ми шукали, де харчуватися – це був другий заклад, куди ми зайшли і домовились», – розповідає Степан, а в цей час – лакує підлогу.

Фото: Мар’яна Галькович

Чому погодився на таку авантюру він – людина серйозна і заклопотана, пояснює просто і навіть з гумором:

«Є така фраза: ‘’якщо не можеш боротися з повстанням – треба його очолити’’. Ось це мій випадок. Коли Володя повернувся з БУРу в Заліщиках – він світився, і коли він подзвонив, сказав, що є можливість провести табір тут – я не міг відмовити».

З розмов дізналася, що Степан з Володимиром вже не вперше допомагають місцевим:  вони не змогли залишитися осторонь, коли трагедія сталась в однієї сім’ї – стався витік газу, який спричинив вибух і люди фактично залишилися без даху над головою.

У всьому головне – бажання

У Золочеві волонтери допомагають двом сім’ям, відновлюють сцену у місцевому парку, малюють мурал, допомагають завершити ремонт у будинку «Карітасу», де згодом запрацюють різні ініціативи місцевої молоді і роблять ще безліч менших справ, які, насправді, є не менш важливими. Роботу БУРівці знаходять для себе скрізь, бо головне – бажання.

Сім’ї, в яких працюють волонтери, щиро дивуються – кажуть, що в наш час не чекають допомоги від інших, звикли боротися самостійно зі своїми труднощами. Оксана Альтинська каже, що такий шанс випадає один раз на все життя.

Окрім роботи – є й розваги. Найулюбленіша для всіх – це пісні під гітару біля вогнища чи просто в кімнаті за чашкою чаю. Волонтери діляться досвідом, багато розмовляють і вчать одне одного чогось нового, наприклад – гри на фортепіано.

Фото: Мар’яна Галькович

Безліч екскурсій, лекцій, майстер-класів та командотворчі ігри – це те, чим живе табір у другу половину дня. Сплять волонтери стабільно мало, бо щирі розмови тривають майже до ранку.

Чому ти тут?

Цікаве питання, відповідь на яке у кожного своя і, направду, не кожен хоче її озвучити. Але є тут у всіх щось спільне. Що ж це? Що спонукає відмовлятися від звичного життя на тиждень і допомагати незнайомцям? Я запитувала про це волонтерів і себе, бо, насправді, табір в Золочеві – для мене третій, хоч і дуже короткий досвід.

«Я хотіла зробити щось добре, бо з власного досвіду знаю, яке життя буває несправедливе. Коли бачиш, що у людей немає елементарних речей і вони не можуть ніяк самі це зробити, а ти просто живеш в задоволення і не зважаєш на то – це не нормально. Не робити добро – те саме, що робити зло. Ти просто ігноруєш той факт, що хтось потребує допомоги. Так не можна, тому я тут», – розповідає Оксана.

Вона нещодавно повернулась зі США і вирішила, що хоче допомагати людям, тож почала шукати можливості для волонтерства. На БУР натрапила випадково і вирішила, що це хороший варіант для неї. А от Ірина з Закарпаття про проект чула вже давно і так само давно планувала поїхати у табір, однак, весь час щось йшло не за планом. Нарешті зірки зійшлись і дівчина тут.

Фото: Мар’яна Галькович

«Комусь допомогти – це вилізти зі своєї зони комфорту. Зазвичай люди роблять все, щоб допомогти собі і забувають, що колись у скрутному становищі можуть опинитись вони самі або їхні рідні», – пояснює дівчина.

Для цих дівчат тут багато що «вперше»: мішати бетон, армувати стіни, ділити одну кімнату ще з 10 людьми і таке інше. Але це – цікавий досвід.

Спільним для всіх є бажання допомагати тим, хто цього справді потребує. А головне – це не заради галочки в уявному списку справ, це щире бажання змінювати світ навколо, не чекати, поки хтось зробить все замість тебе. Бути зміною тут і зараз, діяти і власним прикладом демонструвати всім навколо, що навіть пофарбувавши стару гойдалку чи піднявши порожню пляшку з трави, ти – будуєш свою країну. Будьте змінами і ви!