– Я пройшов через війну, полон, всі можливі види катування. Було дуже легко зневіритися. Але я довіряю, – колишній полонений

Колишній полонений Ігор Козловський розповів у Львові, як йому вдалося не опустити руки, перебуваючи у полоні так званої ДНР, у камері-одиночці
   Світлана Самборська   869  

Фото: 112 Україна

Ігор Козловський – український вчений, громадський діяч, кандидат історичних наук та відомий фахівець із релігієзнавства. Чоловік з активною життєвою позицією, думки якого поважають та вважають експертними у цілому світі. Родом із Донецька. У січні 2016 року його захопили бойовики. У його квартирі провели обшук та вилучили техніку, документи та антикварну колекцію. На той момент у квартирі перебував лише паралізований син, який не зміг нічого вдіяти і дуже злякався. Самого Ігоря звинуватили у шпигунстві та збереженні боєприпасів і вивезли у підвал.

Рідні Ігоря не знали, де він і що відбувається. На початку травня 2017 року  «трибунал  ДНР» засудив його до позбавлення волі на 2 роки та 8 місяців. Допомогти не змогли навіть адвокати.

Чоловік перебував у жахливих умовах, без вікон та свіжого повітря. Рідні Ігоря організували флешмоб на його підтримку, до якого долучилися політики, зірки та пересічні українці. Всі фотографувалися із надписами #FreeKozlovskyy.

Ігоря Козловського звільнили з полону 27 грудня 2017 року шляхом обміну полоненими.

Сьогодні чоловік приїхав до Львова у рамках проекту «Бієнале довіри», аби поділитися із людьми частинкою свого життя і наголосити на потребі довіряти. Людина, яка пережила катування – не втратила довіри і закликає інших не боятися відкриватися світу.

«Довіра – це складова нашого життя: в родині, у суспільстві. Важливо розмовляти мовою довіри. Вона є особливою. Мені 65 років. Я пройшов через багато випробувань у житті: війну, полон, всі можливі види катування. Важко уявити?Було дуже легко зневіритися. Але я довіряю. Чому? А тому що у мене є друзі та близькі люди. Після перших катувань, коли мене кинули назад до камери та зняли мішок із голови, я посміхнувся. Стояв навколішки закривавлений, але усміхнений. Полонені, які були зі мною у камері, запитали чому я такий щасливий, а відповідь була простою. По-перше, я внутрішньо відчував, що не боюся померти. Прийшло усвідомлення, що мене не зламати, адже я пройшов межу страху перед смертю. По-друге, я маю любов і знаю, що мене люблять та чекають. Мої рідні, друзі, студенти десь далеко моляться за мене і роблять все можливе, аби я швидше повернувся. Я не був на самоті».

Ігор Козловський трепетно та з ніжною усмішкою розповідав про такі страшні моменти. Коли у нього запитали звідки черпати довіру, він не роздумуючи відповів, що з любові. Ігор назвав себе «боржником любові». Пояснює, саме відчуття підтримки вселяло довіру та мотивацію вижити, аби не зламати довіру людей, які вірять та чекають. Такий кругообіг допоміг не зламатися і вийти оптимістично налаштованим незважаючи на пережиті тортури.