Пішла у тренажерний зал у тридцять вісім: життя до та після

Львів’янка пішла у тренажерний зал у тридцять вісім: як змінилось її життя через 5 років. Неймовірна історія перетворення
 |  Світлана Самборська   2448  

Історія Олени Проценко – це історія жінки, яка доводить, що одного разу ризикнувши, можна стати щасливою і кардинально змінити своє життя.

Сьогодні Олені Проценко 43 роки – вона відома на Львівщині фітнес-тренерка, модель та волонтерка, допомагає іншим жінкам ставати впевненими у собі та відчувати себе ідеальними. Роботі, каже, віддається на всі 101% і не забуває брати від життя максимум,а ще – любить і піклується про тварин. Та буквально п’ять років тому її життя було кардинально іншим.

Усе змінилося після розлучення…

До 38-ми років я взагалі не займалася спортом. Від природи у мене худорлява статура і не було проблем із надмірною вагою. 10 років я працювала бухгалтером. Ніколи не любила цю роботу. Але все змінилося після розлучення. Я звільнилася з роботи і замислювалася, чим займатися далі. У той час мій син ходив у тренажерний зал. Мені видалось, що настав час підтягнути своє тіло і  я пішла на тренування разом зі сином. Я вважаю, що коли дівчина у 20 років худенька, то це виглядає природно і естетично, а після 35-ти – це не красиво. Краще бути трохи «в тілі», або ж займатися спортом і формувати фігуру, яку бажаєш. Тоді мене дуже захопив спорт.  Я вирішила стати тренером. У бухгалтерію повертатися не хотіла і не планувала. В Інтернеті знайшла заслуженого тренера України і поїхала до нього у Харків навчатися. Так я отримала сертифікат «інструктора тренажерного залу». Я багато читала, вивчала, тому що вважаю себе перфекціоністом. Кожна людина має бути найкращою у своїй справі. І не важливо тренер ти, чи бухгалтер. Поганий тренер, як поганий лікар –може нашкодити. Близькі люди досить скептично поставилися до мого вибору. Але це не засмутило. Якщо я ставлю ціль, то обов’язково досягаю її.

Фото: Олена Проценко

«Міс бікіні», нестрогий тренер і відпрацювання «тортиків»

Майже у 40 років я почала працювати тренером. Окрім цього, двічі виступала на змаганнях «Міс бікіні» і проходила у фінал всеукраїнських змагань. Продовжувати кар’єру моделі я не бажала, тому що не побачила у цьому перспективи. Хоча, в майбутньому різне можливо. Мене досі запрошують брати участь у конкурсах. Я люблю роботу тренера. Багато клієнтів зі мною від початку і з багатьма ми стали подругами. Не вважаю себе суворим тренером. Не критикую інших, а навпаки намагаюся допомогти. Своїм підопічним кажу писати мені у будь-який час, питати все що незрозуміло і радитися стосовно харчування. Коли мої дівчата приходять і зізнаються, що наїлися тортиків, то не сварю, а просто змушую більше викластися у залі.

«Хочеш одягнути на свято красиву сукню – працюй»

Інших я мотивую конкретними цілями. Абстрактність тут не дієва. Хочеш одягнути на свято красиву сукню – працюй. Я ніколи не хотіла все залишити, тому що спорт виховує характер. У мене завжди у голові є ближні та далекі цілі: якою я себе бачу через 5 років та що планую зробити до кінця цього місяця. Зараз я пішла навчатися на психолога, тому що це дуже близька до тренерства сфера. Дівчата довіряють особисті хвилювання, радяться. Я можу допомагати. Для себе відкрила багато таємниць, якими хочу поділитися з іншими. Тому замислююся над коучингом.

Фото: Олена Проценко

Про вміння цінувати момент

Основне – не жити лише цілями. Потрібно ловити та цінувати момент. Завжди коли їду на роботу, виходжу на декілька зупинок швидше, аби прогулятися площею Ринок, насититись атмосферою та зустрітися із друзями. Це також важливо. Я не рівняюся на когось. В оточенні є люди, яких поважаю. А надихає мене мій син. Як мама, дуже хочу щоб він мною пишався, тому ніколи не роблю необдуманих вчинків.

Про життя поза спортом

Моє життя не обмежується спортом. Я дуже люблю тварин і займаюся волонтерством. Не вважаю себе крутим волонтером, але коли я можу допомогти – я це роблю. У мене вдома живуть четверо собак та ще стільки ж котів. Більшість із них були безпритульними.  Періодично беру до себе тварин на прилаштування та лікування. Це одна зі сторін мого життя.

Про те, що змінилось після появи у житті спорту

Я дуже змінилася. Не лише зовнішньо, а й внутрішньо. Раніше мала багато комплексів, а зараз вони відсутні.  Ніколи не могла подумати, що колись матиму такі фотосесії, а зараз беру у них участь – легко і з задоволенням. Після занять спортом з’явилися впевненість у собі, внутрішня дисципліна, сила волі. Жінці необхідно відчувати себе привабливою. Також у мене налагодилось особисте життя. Мій хлопець молодший від мене. Йому 31 рік, але нас познайомила любов до спорту. У нас спільні погляди на життя: обоє любимо тварин,займаємося у залі та не вживаємо алкоголь.

Фото: Олена Проценко

«Якщо жінка не задоволена собою, то вона нещасна у всіх життєвих сферах»

На своєму прикладі я хочу показати, що займатися спортом можна у будь-якому віці. Головне – бажання. Коли людина змінюється зовнішньо, то водночас приходять внутрішні зміни. Якщо жінка не задоволена собою, то вона нещасна у всіх життєвих сферах і робить такими ж оточуючих. Навіть якщо переслідують проблеми –не варто сидіти дома. Звісно, спорт не є панацеєю від всіх бід, але розпочавши змінювати себе, жінка не захоче повертатися до себе колишньої. Після фізичних навантажень люди зазвичай забувають про хвороби та почувають себе набагато краще. Не обов’язково йти у тренажерний зал. Це може бути інше заняття, але головне аби воно було до душі і приносило задоволення.