Читайте, щоб бути меншими ідіотами, – Фредерік Беґбеде

Автор культового роману «99 франків» презентував у Львові український переклад нового роману
     929  

У час форуму видавців львівська публіка стає особливо вибаглива. Адже за 5 днів організатори пропонують майже тисячу цікавих заходів. Тож навіть на презентації нової книжки культового французького письменника Фредеріка Беґбеде не було повного залу. Попри це, активне спілкування з читачами тривало навіть довше, ніж було заплановано організаторами зустрічі.

Це не перший візит Фредеріка Беґбеде до Львова. Він уже був спеціальним гостем форуму 2016 року. Цього разу презентував свій новий роман «Життя без краю». Два дні перед тим книжку презентували у Києві. Це не перше видання автора українською мовою. Раніше відбулися релізи таких світових бестселерів Фредеріка Беґбедера, як «99 франків», «Кохання живе три роки» та «Ідеаль».

Свій новий роман автор називає науковим нон-фікшином. У центрі уваги – надлюдина, яка вже скоро може з’явитися завдяки сучасним технологіям. Історія про життя і смерть, цинізм і цінності, кардинальні зміни в житті, що провокують важливі події.

У Львові автор розповів про нову книжку та відповів на запитання гостей форуму. Пропонуємо найцікавіші думки до ознайомлення.

Про «Життя без меж»

Тема смерті й життя була завжди актуальною. Мій роман – це історія сучасного чоловіка, який не хоче помирати й намагається знайти рішення цієї проблеми. З 2012 року ми є свідками наукових відкриттів, які дозволяють сподіватися на більшу тривалість людського життя. З одного боку виглядає, ніби це абсурдна утопія. Але насправді – це цілком реально. 300 років тому тривалість життя людини була 30 років. Зараз це в середньому 80 років. Тобто ми вже потроїли цей час. Ми можемо ще збільшити цифру в наступні 20-30 років, і це абсолютно реально реалізувати. Саме про це я пишу у своїй книзі, як і про можливі наслідки, які може мати для людського виду таке досягнення.

Можливо, для того, щоб перемогти смерть, нам якоюсь мірою доведеться відмовитися від того, щоб бути людьми. Цей процес уже почався – з появою Інтернету, безкінечними публікаціями в соціальних мережах. Уже відбуваються збільшення наших можливостей, але водночас спостерігаємо й покору системі, яка нас переважає. Зробити з людства новий вид, вид «людини підключеної» – це вже наша реальність. Наступною буде наша біологічна трансформація, а далі – злиття з комп’ютерами та машинами. Напевно, наприкінці цього століття людська істота не матиме нічого спільного з тим, чим ми є зараз. Я насправді ні «за», ні «проти» цього, я просто письменник, який спостерігає за тим, як суспільство розвивається.

Мені здається, що літературні події, як, наприклад, цей форум – це форма спротиву такому процесу. Основний меседж для всіх: перестаньте робити фото для Фейсбука й починайте читати книжки.

Про перемогу над смертю

Найкращий спосіб перемагати смерть – це дарувати життя. Ще один спосіб перемогти смерть – це література. Мені здається, що всі письменники розглядають смерть як свого ворога, а література – це спосіб перемогти смерть. Це важка боротьба й наперед програшна. Навіть якщо ми візьмемо усіх письменників, які представлені на львівському форумі, дуже мало знайдеться митців, які переможуть у цій боротьбі. Думаю, що я теж не переможу. Але якщо на цьому форумі є книжка, яка залишиться у вічності, це варте того, аби боротися.

Про кіно

У першу чергу фільми робить команда. Це те, чого мені бракує в літературному процесі, адже коли я пишу, я самотній протягом 3-4 років. Є багато способів уникнути цієї самотності, наприклад, приїхати на форум, але знімати кіно – це один зі способів перебувати у формі. Коли пишуть «фільм Фредеріка Беґбеде» – це неправильно. Насправді має бути «фільм Фредеріка Беґбеде» і ще ста осіб. Це – розповідати історію разом.

Я багато працював на телебаченні й у рекламі. Це професії, які протилежні до літератури, але там я багато навчився. Кіно дозволяє мені втілити в життя те, чого я навчився в цій роботі та що дізнався про зображення. Розказати історію образами та зображеннями – це зовсім не те, що розказати історію словами. Це протилежність. Це абсолютно інша мова самовираження.

У фільмі інколи знімаєш обличчя актриси – і відбуваються речі, які неможливо передбачити. Ми знімаємо комічну сцену, а камера наближається до обличчя акторки – і ми розуміємо, що зараз буде відбуватися щось зовсім інакше. Те, що я шукав у кіно, – це втрата контролю. Це той елемент свободи, який насправді шукаю всюди.

Про щастя колись і тепер

Насправді щастя 20 років тому й зараз для мене дуже змінилось. Я відкрив для себе ранок. Раніше все було навпаки – я лягав спати о 7-й годині ранку, а тепер встаю о 7-й ранку. Раніше я повертався додому, бродив серед порожніх пляшок, це було в 30 років. А зараз я повертаюсь додому і ходжу поміж порожніх дитячих пляшечок. Насправді це малі деталі, які міняються. Раніше я вірив у прогрес, а тепер боюся науки.

Про ідеали й індустрію краси

Індустрію краси я називаю фашизмом від слова «фешн». Думаю, нинішній стан речей пов’язаний з руйнуванням певних структур і цінностей, відсутністю інших ідеалів, аніж прагнення до зовнішньої краси. Відсутність інших ідеалів призводить до того, що ми боремося лише заради того, щоб бути гарними. Намагаюся пояснити це в романах «99 франків» та «Ідеал», адже насправді це просто стратегія брендів. Йдеться про бажання бути молодою, гарною, стрункою, мати довге біляве волосся. Це все нав’язане індустрією краси і моди. Це все тільки погіршилось з появою соціальних мереж. Ми є тут жертвами, бо жертвуємо тим, що є найкраще – інтимне життя та приватність. Мене лякає, як швидко це все відбувається. Лише за 18 років, з часу написання «99 франків», коли ще не було соціальних мереж, ситуація стала катастрофічною. І ми безсилі в цьому.

Про читання

Сьогодні читання – це заняття, яке йде після багатьох інших людських діяльностей. Я не хочу просто казати, що колись було краще. Завжди справжніх читачів була меншість. Але знаю, що читати, навіть для мене як для письменника, – це важко. Для того, щоб читати, потрібно вимкнути телефон, комп’ютер і бути в достатньо тихому середовищі. Але ці зусилля потім винагороджуються. Це заставляє ваш мозок тренуватися – і ви стаєте розумнішими. Іншими словами, я сказав би молоді: читайте, аби бути меншими ідіотами.