Надійна дорожня інфраструктура – це частина сильної економіки

Розмова з Ярославом Дубневичем
     261  

Про найнагальніші транспортні проблеми, найочікуваніші реформи та законодавчі ініціативи для транспортно-інфраструктурної галузі, а також про «мажоритарку», здоровий лобізм, важливість продовження активної волонтерської роботи та святкування Дня Незалежності на передовій – напередодні старту осіннього сезону у парламенті поспілкувалися з головою парламентського комітету з питань транспорту, народним депутатом України Ярославом Дубневичем. 

– Невдовзі розпочнеться осіння сесія парламенту. Транспортні, інфраструктурні питання є у пріоритеті роботи Ради на цей сезон?

– Для мене, як голови транспортного комітету, транспорті питання завжди у пріоритеті (усміхається – ред). Якщо серйозно, на цьому зосереджена велика частина роботи і ще багато праці попереду. Наприклад, транспортним комітетом Верховної Ради було розроблено і відстояно законопроект щодо створення спеціального Дорожнього фонду, який дав величезний поштовх щодо залучення коштів на ремонт автомобільних доріг по всій Україні. Важливо, щоб його робота набирала обертів. Передували цьому низка пілотних проектів, зокрема і на Львівщині. Можна згадати хоча б так званий «митний експеримент» із  залучення коштів на дороги Львівщини. Наша область впродовж чотирьох років є форпостом, на який рівняються інші області щодо того, якими темпами треба проводити ремонти доріг. 

Так, у 2018 році Дорожній фонд не працює наповну, лише 50% коштів, які мали би направлятися у дорожній фонд, скеровують на розвиток дорожньої інфраструктури. Але у 2019 році це вже буде 75%, а з 2020 року – всі 100% коштів з акцизів і з інших джерел будуть направлятися у фонд і на розвиток автодоріг. Також ми прийняли закон про концесію що вже дало можливість залучити потенційних інвесторів на будівництво концесійних доріг. І я радий, що одним з перших інвестори розглядають проект будівництва концесійної дороги Краковець-Львів – вона у пріоритеті. Зараз також важливе завдання на осінню сесію – прийняття закону про залізничний транспорт, який був підготовлений транспортним комітетом, максимально обговорювався і з бізнесом, і з експертним середовищем, був доопрацьований на майданчику транспортного комітету і був поданий на голосування до Ради. Сподіваюся, що цей документ буде проголосований. Адже нам дуже важливо провести реформу на залізниці, щоб вона нарешті перестала бути тромбом для розвитку української економіки. Бо сьогодні проблеми, які є на залізниці, у певних моментах стримують розвиток української економіки. 

Важливою складовою транспортної системи є безпека руху. Свого часу їй не надавали належного значення і через це маємо десятки смертей на дорогах щодня. Є закладені кошти на безпеку руху в Доржному Фонді, є вже прийнята відповілна програма.

Також підготовлений законопроект про розвиток водного транспорту і ціла низка законопроектів, які треба прийняти задля реформування інфраструктурної галузі у всіх напрямках: морської, річкової, автомобільної, та залізничної. Найважливіші законопроекти – це про залізничний транспорт, законопроект, що стосується безпеки цивільної авіації, закони про внутрішній водний транспорт. Це ставлю собі основними завданнями на найближчий час. 

Окрім цього, для розширення співпраці з іноземними партнерами і для кардинальної зміни економіки України потрібно збільшувати кількість міжнародних пунктів пропуску, розпочати будівництво концесійних доріг, навести лад в роботі водного та річкового транспорту, авіаперевезень. Законопроекти з усіх цих питань вже опрацьовані на засіданнях Комітету, деякі з них уже прийняті в першому читанні на ВР. Тобто, ще раз наголошу, законодавче підгрунтя для розбудови транспортної інфраструктури в Україні є. Потрібно його лише прийняти і втілити в життя. Більш того, ми визначили чіткий план дій по розбудові гірських регіонів України, відновлення та відбудови транспортної мережі та інфраструктури зруйнованих війною міст і сіл Луганщини та Донеччини. Вже нині працюємо на перспективу.

– Наступного року в Україні президентські та парламентські вибори, чи це не стримуватиме роботу депутатів, які будуть націлені на здобуття політичних дивідендів?

– Так, наближення виборів, тим більше це знакові вибори, може стримувати роботу у деяких напрямках. Розумію, що буде збільшення турбулентності у стінах парламенту, буде більше популізму, адже нас чекають вибори президентські, далі парламентські. Але дуже важливо буде депутатам зорганізуватися і не піти в популізм, а приймати необхідні економічні закони. Так, це буде виклик і серйозна робота. 

– Як налаштовані колеги-депутати? 

– Треба розуміти, що Верховна Рада – це майданчик для дискусій. Але і вкрай важливо, щоб нагальні питання, проблеми при цьому не заговорювалися у стінах Ради, а напрацьовувалися шляхи їх вирішення. Це законодавчий орган, де збирається і голосуються законопроекти при умові знайдення компромісів між депутатами, щоб було 226 голосів «за». Багато є нарікань на весняну сесію, багато заслужених нарікань. Але попри все тішить те, що для голосування важливих законопроектів Рада могла згуртуватися і прийняти необхідні рішення. На жаль, правда, не вистачило голосів, щоб проголосувати за зміну складу ЦВК, і це буде одне з перших питань осінньої сесії. Бо ми повинні змінити склад комісії. Адже в іншому випадку зупиняється частина важливої роботи! Взяти хоча б неможливість проведення виборів в ОТГ  – це недобрий знак для усіх органів місцевого самоврядування. Децентралізація – це та реформа, яка добре працює і якою ми показали як можуть розвиватися території. Не можна щоб цей процес зупинявся! Самодостатні об’єднані громади мають можливість не заглядати, щоб хтось дав їм кошти, а навпаки, самотужки можуть акумулювати фінанси і відновлювати відповідну місцеву інфраструктуру: школи, садочки, народні доми. Я бачу по своєму окрузі – там, де об’єдналися громади, йде максимальне пришвидшення розвитку територій. Тут маємо лише розуміти, що у цих питаннях не може бути подрібнення, мають  створюватися громади, які будуть економічно самодостатніми. Не може бути, що два села просто об’єдналися і, мовляв, це вже ОТГ. Це має бути самодостатнє об’єднання, яке працюватиме на користь громаді насамперед. 

– Ще одне важливе питання, яке фактично «перекочовує» з весняної сесії в осінню – зміни до виборчого законодавства. Рада і досі не визначилася зі змінами. До речі, одне з ключових питань – це відкриті партійні списки і доля «мажоритарки». Ви – депутат-мажоритарник, яке ставлення до потенційних змін, зокрема в частині саме виборчої системи?

– Мене двічі уже обирали депутатом саме в мажоритарному окрузі. І, чесно кажучи, я є великим прихильником саме мажоритарної системи. Вважаю, що сьогоднішня змішана система є збалансованим компромісом щодо виборів. Як на мене, нам треба виправити в законі частину про вибори за партійними списками, щоб виборець бачив не першу п’ятірку, а мав можливість обрання кращих представників з кожної політсили. І ще дуже важливо – має бути запроваджено можливість відкликання тих народних депутатів, які не працюють, не виконують обіцянок. Якщо це виправити – то виборча система буде дуже добре працювати. Як мажоритарник – я за те, щоб у нас була повністю мажоритарна система по всій Україні. Але розумію, що на це не буде голосів. Повторюсь, змішана система є компромісом. І, до речі, ми не одні, хто так працює. Багато європейських країн живуть з таким законодавством. Виборці просто мають розуміти, кого вони обирають, ну і обранці повинні нести відповідальність перед тими людьми, хто за них голосував. Коли є відповідальність – тоді усе добре працює. Якщо зараз глянути навіть на Львівщину – то ми бачимо, що найбільше зараз працюють саме депутати-мажоритарники, а депутати, які пройшли за партійними списками в основному зосереджені на загальних речах. 

– Але мажоритарники при цьому є відвертими лобістами саме своїх округів?

– Як на мене, здоровий лобізм свого рідного краю – це не є погано! Я завжди наголошую, що при голосуванні важливих загальнонаціональних питань, які стосуються української мови, підтримки українського війська, підтримки української Церкви – це важливо і я за це голосую. Але коли йдеться про питання затвердження бюджету і лобіювання інтересів Львівщини – депутати зі Львівщини мають жорстко триматися разом і відстоювати залучення коштів саме в нашу область. Тому що ніхто так не відстоюватиме інтересів Львівської області, як вихідці зі Львівщини. Інші депутати мають свої області і лобіюватимуть їхні інтереси. Здоровий лобізм має бути чітким, відкритим і максимально висвітленим, щоб усе було зрозуміло. Хороший приклад, коли ми в 2015 році відстояли кошти на ремонт дороги Львів Івано-Франківськ. Саме депутати зі Львівщини і Франківщини були ініціаторами проекту залучення коштів на ремонт цієї ділянки дороги. І тепер ми маємо добру дорогу, в рази більші перевезення, зручніше їздити, зокрема, і туристам до Карпат як на Львівщині, так і на Франківщині. Це дало поштовх і до наступних пілотних проектів. Мине місяць і ми вже будемо готувати бюджет на 2019 рік і повинні докласти максимальних зусиль, щоб були закладені кошти як на нові ремонти автошляхів на Львівщині, так і на розвиток карпатського регіону. Тут об’єдналися уже депутати Львівщини, Франківщини, Чернівеччини, Закарпаття щодо відстоювання стрічки у держбюджеті щодо розвитку саме карпатського регіону.

І якщо повернутися тут ще до питання, які основні завдання визначаю для себе на осінню сесію – то я б тут ще додав про одну важливу ініціативу – це вже не про транспорт, чи інфраструктуру, а про нашу історичну пам’ять і виховний процес. Це – ініціатива про відзначення на державному рівні 75-ої річниці створення Української головної визвольної ради. Цього року на святкуванні річниці УГВР у Сприні було також озвучено дуже добру ініціативу про створення загальнонаціонального виховного центру для молоді зі всієї України саме у Сприні – у місці створення УГВР. На це потрібна державна підтримка. Адже діти, які приїдуть зокрема і зі сходу, з інших регіонів, поспілкуються з дітьми з західної України, почують історичну правду про українські національно-визвольні змагання. Поїхавши додому вони уже матимуть у серці більше переконання, буде розуміння тих історичних подій і вони матимуть більше аргументів для переконання своїх батьків чи однолітків. 

– Минулого тижня ми відзначали День Незалежності – усі підводили певні підсумки. Для себе, які головні події виділяєте? 

– Два Майдани, дві Революції практично докорінно змінили свідомість українців. Як в позитивному, так і в негативному значенні. Надій покладалось багато, а результати виявились не такими, як того хотілося б. Але і в цьому є позитив. Ми врешті-решт зрозуміли, що ми один народ і країна у нас одна. Їі потрібно захищати, відбудовувати і розбудовувати. І ніхто окрім нас самих, цього не зробить.

Вступ України у СОТ, отримання безвізу, зближення з ЄС, відбудова збройних сил – ми прагнемо вирватись з пострадянської імперії. Це однозначне і остаточне рішення.

Мені здається, що з цих 27 років десь приблизно 23 роки Україна була наче в летаргічному сні. Ми надіялися, у щось вірили, потім розчаровувалися і не бралися за реформування держави. Наприклад, поляки угорці, словаки – країни-сусіди, які стартували з нами на одних позиціях – але вони провели у себе швидкі болючі реформи і зараз їхня економіка у значно кращому стані. Нам важливо зараз не розчаровуватися, бути єдиними і спільно разом іти вперед, але при цьому і проводити реформи. Бо і зараз все не так швидко відбувається. Реформи в освіті, особливо в медицині. Медична реформа має великий спротив, але вона дуже необхідна і треба її завершити. Ця реформа має, до речі, найбільший спротив там, де до неї не були готові. Наприклад, на Львівщині ще 4 роки тому запросили медичних експертів, які наголошували,  що треба провести розділення першого рівня медицини – сільських амбулаторій і ФАПів з другим рівнем; що треба створити Центр первинної допомоги, який буде підпорядковувати амбулаторії і фапи, районні лікарні. І, зокрема, у моєму окрузі – це було зроблено по районах і зараз медструктура особливо першого рівня є в куди кращому стані. Так, треба ще підтягнути другий рівень, особливо третій. Але я дуже радий, що Львівська область як пілотна зробила єдиний госпітальний округ, що дасть можливість чітко взаємодіяти всім рівням медицини. 

Але і тут нам треба розуміти, що реформи ніколи не відбуваються легко, але ці зміни потрібно робити. Коли стартувала адмінреформ теж було багато спротиву. Ну і тут знову завдання перед Радою, зокрема і цієї осені, щоб тривала конструктивна робота. 

– На День прапора, на День Незалежності цього року Ви були на Сході – не зовсім очікувано від депутата-мажоритарника, що він не на окрузі.

– Для мене це вже маленька традиція – відзначати державні та релігійні свята разом з місцевим населенням та з нашими захисниками на східному фронті. А тим більше – День Державного Прапора та День Незалежності України. Бо хто, як не солдати і офіцери ЗСУ знають справжню ціну нашої незалежності та значення державного прапора. Повірте, це не пафосні слова. Для об’єднання України важливо приїжджати сюди, спілкуватись  з місцевими мешканцями, створювати та поширювати різноманітні культурні, мистецькі, історичні проекти. Ніколи не забуду щирих емоцій мешканців Лисичанська, Щастя та Покровська, коли ми у червні приїхали до них з фотопроектом “Якби не війна” та фільмом “Кіборги”. Такі речі треба людям показувати та розповідати, тоді і змінюється свідомість.

Разом з волонтерами ми побували у наших хлопців, які є зі Львівщини, і які воюють тут на сході України-у різних частинах і підрозділах; разом з волонтерами «Народної Самооборони» передали ті важливі речі, які хлопці замовляли, поспілкувалися з ними. Звісно, що передали традиційні українські вареники зі Львівщини, які наліпили господині з Городоччини, Мостищини. Хлопці з Городоцького та Мостиського районі служать у підрозділі, який розташований у Старобільську. У Старобільську, до речі, також зустрілися з місцевими волонтерами – обговорили координацію дій щодо підтримки не лише воїнів Збройних сил, а також сімей вояків, особливо тих родин, які, на жаль втратили батьків чи синів. Говорили також про підтримку самих волонтерів і переселенців – тих українців, які були змушені покинути свої домівки, але зараз мають певні труднощі зокрема з оформленням чи переоформленням документів. Обговорювали також підтримку ветеранів Збройних сил, які вже завершили службу, але потребують підтримки. 

Ми українці – і повинні бути єдиними. Коли у 2014 році московський агресор разом з сепаратистами напали на нашу землю, ця війна дала величезний поштовх для єднання українців. Ми зрозуміли, що одна нація – українці сходу, заходу, півночі чи півдня – об’єдналися, щоб дати відсіч ворогові який напав на нашу рідну землю. 

– Зараз армія в набагато кращому стані, ніж була у 2014, 2015 роках. Наскільки важливі такі поїздки зараз?  

– Волонтерські поїздки повинні бути. Це важливий показник єдності. Так, на сьогодні українська армія значно краще забезпечена, є модернізована техніка, оснащення. Звісно, ще недостатньо новітнього обладнання. Але завдячуючи підтримці українського народу і через волонтерський рух робляться надзвичайно важливі для вояків речі. Волонтери передають дуже багато обладнання: нічні приціли, спеціалізовані розгрузки, особливо для розвідників, різну амуніція. Також передаємо побутові речі, автомобілі-позашляховики. Думаю не варто порівнювати надійність УАЗа і навіть не нового європейського Mitsubishi L200. Ось і цього разу пригнали мікроавтобус на прохання бійців окремої новокалинівської авіаційної бригади . 

Ще хочу нагадати, що завдяки консолідації депутатського корпусу були прийняті зміни до закону, що дало можливість через благодійні організації провозити з Європи та й зі всього світу медичні автомобілі незважаючи чи це Євро-5 чи Євро-4. Це дуже добрі речі, ініціаторами яких були представники саме волонтерського руху. 

Крім того є важливий моральний фактор – бійці на передовій відчувають, що вони потрібні, що є хтось, хто про них постійно думає, та допоможе у нелегкий час. Повірте, що приїзд волонтерів для військових це завжди свято – це вартує проїхати півтора тисячі кілометрів, щоб побачити щиру подяку за зліплені господинями вареники чи зібрані школярами смаколики.

У нас був великий маршрут, де ми заплануваи заїхати – у різні частини. Це і третій тербат, і в частинах 24 бригади були, в інших військових частинах, які є на передовій. Спілкуючись з бійцями, бачу найголовніше, що очі в бійців горять. Вони націлені на перемогу. І є твердість переконань, що ми не тільки відстоїмо в обороні, а й при наказі верховного головнокомандувача звільняти Луганськ, Донецьк – обов’язково переможемо! Наше військо підготовлене, вишколене, зорганізоване з високим військово-моральним духом! Спілкування з військовими особисто мене дуже надихає, дає наснагу і нові ідеї про те, що ми маємо робити – як для військових, так і для їхніх родин; що потрібно змінювати у законодавстві. Бо сильна армія, сильна економіка дозволить нашій країні стати сильною, незалежною, рівноправною серед найрозвинутіших держав світу.