Реорганізація без культури, або кому заважає бібліотека на вул. Руській, 20

Працівникам малих бібліотек доводиться сподіватись лише на захист громадськості
   Іван Радковець   3160  

«Бібліотека на банківських стелажах» – такою стала останнім часом відома громадськості «Львівська обласна наукова медична бібліотека», що розташовується за адресою – м. Львів, вул. Руська, 20. Про саму будівлю колишнього «Товариства з обмеженою порукою Дністер», зведеному у 1905-1906 роках за проектом архітекторів Івана Левинського і Тадеуша Обмінського можна розповідати годинами. Недаремно стільки пам’ятних таблиць  є на її фасаді. З 1963 року в стінах будівлі, де були  установи, які відігравали вагому роль в культурному житті та розвитку української громади на початку XX ст., розташовуються фонди, заснованої у 1944 році медичної бібліотеки.

Скажу відверто, відвідував цю будівлю багато разів, проте жодного разу не поталанило потрапити у читальну залу та сховища книгозбірні, у фондах якої, як виявляється зібрана унікальна тематична література. Але слідкуючи за повідомленнями у пресі та соціальних мережах, вчергове переконався, що галузеві та малі профільні бібліотеки у нашій державі, як осередки культури, стають непотрібними, не дивлячись на законодавчі акти. Зокрема, Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» в статті 24 зазначає: «Загальне методичне керівництво бібліотеками та координацію їх роботи здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв.» А на чому ґрунтується рішення Львівської обласної ради №708 від 5 червня 2018 р. про реорганізацію бібліотеки? «Відповідно до статей 104 – 107 Цивільного кодексу України, статей 59, 137 Господарського кодексу України, пункту 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»; беручи до уваги звернення департаменту охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації; враховуючи висновки постійних комісій з питань бюджету, соціально-економічного розвитку, з питань комунального майна та приватизації, з питань охорони здоров’я, материнства та соціального захисту, Львівська обласна рада вирішила…» Де тут культура? Бо про мистецтво маніпулювати говорити не приходиться.

Після повернення совєтської влади у Львів багато лікарів були заарештовані, установи ліквідовані а літературу, яка знаходилась у них передано для формування фондів «Львівської обласної наукової медичної бібліотеки». Таким чином періодичні видання та фахова, інколи видана дуже малим накладом, література, яка пережила дві Світові війни, розпад Совєтського Союзу дочекалась проголошення незалежності України 1991 року. Нарешті зникли спецхрани і для дослідників відкрився доступ до документів, якими користали науковці Львова. Як відомо нове покоління української медичної науки внесло і свій вклад у примноження фондів Львівської обласної наукової медичної бібліотеки.

Двадцять сім років нікому не заважав цей методичниий центр для 34 медичних бібліотек, лікувальних установ Львова та області, а також бібліотек медичного університету, науково-дослідних інститутів, медичних коледжів та училищ, які є об’єднані у мережу медичних бібліотек Львівської області. Останніми роками, фонди бібліотеки поповнювались здебільшого дарунками науковців, які завдяки дбайливо збереженій та поповненій науковій книгозбірні одержали свої дипломи кандидатів та докторів наук. 5 червня 2018 року Львівська обласна рада прийняла рішення №708, яке сколихнуло соціальні мережі та небайдужу громадськість.  У пункті першому цього рішення читаємо: «Припинити комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівська обласна наукова медична бібліотека»… шляхом приєднання до комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський медичний коледж післядипломної освіти».

Мушу зазначити, що історія цього навчального закладу бере свій початок у 1985 році як «Львівське медичне училище». Реорганізації у освітній галузі 1991 р., 2006 р., 2017 р. змінювали назви та напрямки, але й на сьогодні на сайті цього освітнього закладу зазначено: «Головною метою педагогічного колективу коледжу є забезпечення високого освітнього і культурного рівня молодших медичних і фармацевтичних спеціалістів, всебічного розвитку слухача та студента як цілісної особистості…» Отже, на думку обласних радців фахівцям наукової бібліотеки тепер слід буде переорієнтовуватись на освітянську ниву.

Будь-яка бібліотека складається не лише з фондів а й науково-довідкового апарату – каталогів, картотек, покажчиків, які формуються у відповідності до потреб читача. Особливо це відчутно у галузевих та профільних бібліотеках. Не важко собі уявити різницю у запитах науковця та «слухача та студента як цілісної особистості» коледжу навіть післядипломної освіти. Оскільки може виникнути парадоксальна ситуація, коли, бажаючи допомогти студентству, може бути зруйнована ціла наукова інституція.

Сьогодні в нашій державі ще збереглись «малі бібліотеки» при музеях, будинках культури, наукових інституціях. Подекуди їх формували непересічні особистості, митці, науковці, громадські діячі. На літературі, що зберігається у них є авторські примітки та дарчі написи. Таким чином ці примірники стають унікальними й повинні бути зараховані до національного надбання. Проте, на жаль, не існує в Україні жодної державної програми з підтримки таких бібліотек. Складається враження, що бібліотеки загалом, як осередки культури, перестали цікавити наших можновладців, зате комунальне майно де розташовані національні надбання стають все привабливішими і тут їм на допомогу приходить Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Випадок  із Львівською обласною науковою медичною бібліотекою змушує вчергове задуматись: а чи діють у нашій державі Закони і чи знають про них наші можновладці коли приймають свої Рішення? Бо у Законі України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», в преамбулі чітко говориться: «Цей Закон визначає статус бібліотек, правові та організаційні засади діяльності бібліотек і бібліотечної справи в Україні…» Чи не зазнає «реорганізації» завтра чергова книгозбірня без участі представників культури та мистецтва? Як це передбачено статтею 15 Законі України «Про бібліотеки і бібліотечну справу»: « Доцільність реорганізації та ліквідації бібліотек, що є у державній та комунальній власності, визначається відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв.» А працівники бібліотеки будуть знову сподіватись лише на захист громадськості.

Іван Радковець, львовознавець