Антикорупційний суд: чому радіти ще рано

Голосування за Антикорупційний суд стало результатом багатьох компромісів не лише всередині владної команди а й постійної «звірки» намірів з міжнародними інституціями
 |  Віктор Біщук   1130  

Попри усі докладені зусилля з усіх сторін, законопроект, що описує процедуру створення та запуску ВАСу, – лише перший крок в великій послідовності подальших дій, які необхідно здійснити. І на кожній з цих ланок зацікавлені можуть вдаватись до саботажу реальних дій.

Не надто витончений шантаж

Публічна позиція Президента України щодо необхідності діяльності Антикорупційного суду в Україні  зазнала кількох карколомних трансформацій. На самому початку президентського терміну Петро Порошенко був   прихильником  створення комплексу структур для боротьби з корупцією (в тому числі – Антикорупційного суду). Однак що реальнішою стала перспектива (і нагальнішою потреба) створення такої структури, то меншим ставав запал Президента. В хід ішли дивні та несподівані заяви про те, що Антикорупційний суд діє лише в кількох країнах третього світу. Натомість в Україні, вслід за США, кожен суд має стати антикорупційним. Пізніше ця химерна ідея набрала конкретніших контурів: у Президента запропонували створити антикорупційні палати при кожному суді. Коли ж стало зрозуміло, що цього разу міжнародні інституції, які звикло у нас називають «західними партнерами» не мають намір поступатись принциповими речами, на Банковій, здавалось, змирились з необхідністю створення Антикорупційного суду. Однак така поступливість виявилась хибною. Після того, як Президент України, після наполягань МВФ і Європейського союзу та вуличних акцій все ж подав законопроект власного авторства до парламенту, виявилось, що він не збирається віддавати важелі впливу без боротьби.

Норми законопроекту, який подав Президент, в багатьох позиціях розходились з рекомендаціями Венеціанської комісії, на яких наполягав, в тому числі МВФ. Врешті, в ході важких та довготривалих перемовин вдалось узгодити практично усі пункти, щодо яких були розходження. Однак одна – як виявилось ключова норма, залишалась під питанням аж до ночі перед днем голосування. Мова йде про право міжнародних експертів (як передбачається – незалежних) відкликати кандидатури суддів, щодо яких є обґрунтовані підозри, а також – хто має розглядати апеляції на такі відкликання.

Представники БПП та Президент критикували таку роль експертів, наголошуючи, що вона, нібито, загрожує суверенітету України, надаючи міжнародній спільноті впливати на неупереджений судовий процес. Дійшло  до заяв, що країна може обійтись без чергового траншу МВФ, який ця організація чітко пов’язала з ухваленням законопроекту про Антикорупційний суд. Президент намагався зіграти в дуже ризикову гру, сподіваючись, що зможе дотиснути «партнерів», які не наважаться на різкі кроки стосовно України. Адже, нібито, вони занадто багато вклали і політичних і матеріальних ресурсів, щоб відмовляти їй в наданні чергового траншу допомоги навіть ціною незалежності Антикорупційного суду.

Однак саме в цьому питанні «західні партнери» несподівано виявились непоступливими. Міжнародний валютний фонд офіційно заявив що ухвалення законопроекту про Антикорупційний суд у його редакції, яку пропонує Президент означатиме порушення Києвом своїх зобов’язань перед міжнародними партнерами, і відповідно, ставить під загрозу надання чергового траншу допомоги. Подібні заяви неодноразово звучали і від послів європейських країн.

І ось напередодні голосування Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні Марі Йованович без дипломатичних натяків та недомовок заявляє , що Україна не отримає гроші від МВФ без справді незалежного Антикорупцінйого суду. «Якщо не буде ухвалено законопроект, який відповідатиме вимогам МВФ, спроможність України боротися з корупцією буде підірвана, Україна не отримає мільярдів доларів допомоги, економіка дестабілізується»,  – недипломатично наголосила пані посол.

Ціна компромісу

Після такої «жовтої кратки» стало зрозуміло, що з вимогами західних партнерів все ж доведеться рахуватись. І вже на ранок четверга народний депутат Мустафа Найєм написав на свої сторінці в Фейсбук, що групі з підготовки законопроекту про Антикорупційний суд до другого читання вдалось знайти компромісний варіант, з яким нібито погодились представники МВФ.

Відтак, в законопроекті було затверджено визначальну роль унікального для українського законодавства структури –  Ради міжнародних експертів у складі шести осіб. У разі, якщо якийсь з кандидатів на посаду судді Антикорупційного суду викликав підозри щодо невідповідності посаді, не менше трьох експертів, мають право ініціювати розгляд питання про недопуск такого кандидата до призначення.

Після цього на спільному засіданні Ради міжнародних експертів та Кваліфікаційної комісії суддів кандидат, що опинився під підозрою, має бути схвалений більшістю голосів спільного засідання. При цьому за це має проголосувати мінімум три міжнародних експерти. Якщо ж таке рішення не приймуть, то кандидат у судді знімається з конкурсу.

Таким чином  влада (передовсім – Адміністрація Президента) практично втрачає можливості для впливу  на призначення суддів Антикорупційного суду. Адже кандидатури членів Ради міжнародних експертів будуть визначати міжнародні організації, які допомагають Україні боротися з корупцією.

Серед них –  ОБСЄ, Рада Європи та МВФ. Окремі країни пропонувати своїх кандидатів не зможуть. Відповідно до ухваленого в четвер закону, члени Ради «повинні мати бездоганну репутацію, не менше п’яти років із здійснення процесуального керівництва, досвід підтримання державного обвинувачення у суді, чи здійснення судочинства у справах, що пов’язані з корупцією в інших країнах». Цікаво, що на час виконання своїх повноважень вони отримуватимуть зарплатню розмірі близько 7000 тисяч доларів в місяць та компенсацію за проживання та проїзд.

Якщо всі ці вимоги, будуть дотримані, і незалежна Рада міжнародних експертів допоможе обрати чесних та незалежних суддів, Антикорупційний суд стане останньою необхідною ланкою в системі антикорупційних органів в Україні. І лише тоді можна буде говорити про старт реальної боротьби з топ-корупцією в Україні.

Старт роботи Антикорупційного суду є епохальною подією зважаючи на ще один аспект. Вперше в історії незалежної України влада втратить можливість гарантувати лояльним до себе політикам недоторканість від кримінальних переслідувань. Приналежність до провладної політичної сили або закулісна співпраця з нею вже не будуть означати можливості безкарного порушення законів для власного збагачення. Простіше кажучи, це означатиме крах касти недоторканних. Важливість цієї події для майбутнього України справді, важко переоцінити.

Що далі? 

Однак, голосування в четвер – лише перший крок для того, щоб Антикорупційний суж запраював належним чином. Президент має подати до Верховної Ради (а та в свою чергу, ухвалити) Закон про утворення Вищого антикорупційного суду, відповідно до визначеної Конституцією процедури формування нових судів.

Після цього депутати повинні внести зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», щоб затвердити порядок добору та призначення суддів до Вищого антикорупційного суду і привести його у відповідність із прийнятим законом №7440.

Далі Вища кваліфікаційна комісія суддів має оголосити про початок добору кандидатів на посади суддів, а також – ухвалити рішення про утворення Громадської ради міжнародних експертів. І лише після цього розпочнеться процес проведення конкурсів в Антикорупційний суд.

Під час кожного з цих етапів є надзвичайно багато можливостей для затягування та саботажу запуску Антикорсуду. Директор НАБУ Артем Ситник уже заявив, що учорашнє голосування – перший і не найскладніший етап до початку реальної роботи суду.

«Ті ризики, які стояли на шляху створення незалежної антикорупційної судової інституції нікуди не зникли, а після прийняття закону, можливо, і виросли. Тому моя позиція така, що без контролю суспільства, міжнародних партнерів ризик отримати суд, який буде залежний, який буде містити ризики, які зараз є в судах першої інстанції, які слухають наші справи, ці ризики не зменшаться», – наголосив очільник агенства.

Таким чином, навіть при усіх сприятливих умовах Антикорупційний суд запрацює не швидше, аніж всередині 2019 року, після президентських виборів в Україні.

Однак, навіть зважаючи на усі імовірні ризики, позитивне голосування за Антикорупційний суд  – може стати відправною точкою для побудови якісно нової системи правосуддя. І хоча багато чого в цьому процесі залежить від позиції міжнародного співтовариства та тиску громадського суспільства, ключова роль належить все ж українській владі. Єдине питання – чинній чи уже наступній.