Літо на колесах. Як обрати правильний транспорт для своїх малюків

Крутіть педалі! Літо – золота пора для довгих прогулянок і тривалого перебування на свіжому повітрі
   Ліля Криницька   1394  

А ще – пора ігор, фантазії, піску і вітру у волоссі. І звісно, гасання на роверах! Важко або й нереально знайти дітей, які не любили б їздити та не мріяли мати власний транспорт. Комусь зручно, коли його везуть, а хтось хоче їхати вже сам – діти дуже різні, а проте є певні правила, за якими батькам легше буде обирати найкращий засіб пересування для власних живчиків.

І от хочеться купити своєму малюку самокат, машинку, велосипед і… гелікоптер! Але все разом – дорого або й непідйомно для бюджету, а часто й не потрібно. Але як вибрати най…най…най… для дитини? Щоб відповісти на це запитання, потрібно визначитися з ключовими характеристиками, якими має володіти відповідний вам дитячий транспорт.

Отож, найважливіші такі основні параметри:

  • Безпека
  • Відповідність віку і фізичному розвитку дитини
  • Функціональність для батьків.

Про що саме йдеться? Про те, що будь-який транспортний засіб має бути таким, аби не завдав шкоди дитині, не давав надмірного навантаження та був зручним для транспортування і догляду для того дорослого, кому доведеться його щодня носити на вулицю і зворотньо, мити й чистити.

Важливо, щоб дітки були убезпечені від сильного пошкодження при катанні. Синці та подряпини не страшні, без них, мабуть, дитинство не проходить ні в кого. А ось від переломів малюк має бути захищений. Важлива невидима безпека, тобто, щоб не було можливих ударних навантажень на хребет або коліна. Крім того, маляті має бути елементарно зручно! Бо коли ногами бовтаєш повітря, а до землі дістати годі – то варіант хіба для старшого брата чи сестри. Тому «на виріст» має бути з поправкою на темпи росту дитини, а не мрію, що «на два роки маємо спокій».

Ортопеди радять купувати транспортні засоби, чітко враховуючи рекомендовані виробником межі зросту дитини. Звісно, найкраще, аби це були перевірені і надійні виробники, які відповідально ставляться до якості виробів і мають відповідні сертифікати, а також укладають рекомендації стосовно експлуатації, залучивши педіатрів.

Аби не «пролетіти» з підбором транспорту, варто просто приміряти його для дитини! Якщо є змога – нехай маля сяде, освоїться, а ви побачите, чи йому зручно, чи дістає ногами до підлоги, як руки лягають на кермо, чи не стає спина дугою. Можна для «примірки» попитати у знайомих або знайти спеціалізовані магазини, а якщо ціна суттєво відрізняється у фізичних і онлайн магазинах, то після «примірки» вже легко наважитися на купівлю вибраної моделі в інтернеті.

Важливий параметр на етапі вибору – емоції малюка, які він переживає від використання свого транспорту. Важливо, наскільки легко він може керувати засобом. Слід враховувати ходові якості, як довго і як швидко дитина їздить, щоб не втомлювалася, наскільки малюк самостійний в управлінні, як ставиться до дизайну.

І ніколи не забувайте про третій пункт! Якщо дитині транспорт сподобався і підійшов, то подумайте, чи і вам він теж буде так само ок. Бо, як каже досвід, тягнути транспортний засіб дві третіх дороги доводиться мамі. І якщо мама не вельми Геракл, то їй і не вельми в задоволення нести через півміста обридлий малюкові велик чи, Боже збав, толокар. Тому пам’ятаємо про себе, а не лише про дітей!

Але що обрати? Ринок дитячого транспорту вже нічим не поступається ринку дорослого, аби лише грошей вистачило! Розглянемо для порівняння п’ять типів дитячих засобів: самокати, велобіги (безпедальні велосипеди), триколісні велосипеди, двоколісні велосипеди зі стабілізуючими колесами, ролики.

Самокати – це найзручніший для матусі транспорт (ха-ха, про себе таки не забуваємо). У них невелика вага – від 2,5 кілограма, проста конструкція. Самокати бувають із двома, трьома, чотирма колесами. Діткам вчитися кататися радять після 2,5 років, починаючи з трьох- і чотириколісних моделей. Навчатися, звісно, потрібно під контролем дорослих. Але є у самокатів і суттєві недоліки: навантаження на суглоби нерівномірне. Тому, якщо ви обираєте для дитини самокат – нагадуйте їй, щоб часто міняла ведучу ногу, аби не було завше попереду «улюбленої», бо тоді про гармонійний розвиток скелета і м’язового корсета можна забути. Натомість легко доїздитися до сколіозу і стати пацієнтом ортопеда.

Як правило, самокат має маленькі колеса, на яких тонкий шар жорсткої гуми. При цьому будь-які вібрації, які викликані тріщинами на асфальті чи їзді бруківкою, будуть передаватися на хребет і колінні суглоби дитини. Найбільш небезпечне падіння з положення стоячи, хоча, з іншого боку, з цього положення і простіше вберегтися від падінь. Тому загалом самокати вважають небезпечним або не надто безпечним транспортом, хоча у малих вітрогонів їзда на самокатах викликає масу позитивних емоцій. Один поштовх – і відразу ж хороша швидкість (природно, якщо самокат хороший). Однак довго на самокаті дитина не поїздить, бо усе ж на ньому доводиться стояти і малюк швидко втомлюється.

Велобіги, безпедальні велосипеди, ранбайки. Це доволі новий вид транспорту і про нього багато міфів. Найперший – нібито після нього діти не можуть навчитися їздитися на звиклих роверах. Але чи вина у невмінні саме велобіга – питання відкрите. Спеціалісти кажуть, що навпаки: той, хто гасав на ранбайку – поїде вже на будь-чому, адже натреновані ноги і спина, уміння тримати рівновагу – запорука доброї їзди і на велосипеді, і на роликах, наприклад.

Загалом безпедальні велосипеди – це засоби для дітей раннього віку, які ще не можуть крутити педалі й одночасно тримати рівновагу. Принцип дії схожий на самокатний, але основна відмінність – малюк відштовхується від землі двома ніжками за чергою, сидячи на сидінні. Обидві ніжки стоять на землі, це суттєво вберігає їздця від падінь. Працюючи двома кінцівками, малюк досить швидко прискорюється і може довго не втомлюватися.

Ключова перевага полягає в тому, що малюк після ранбайка (велобіга) зможе відразу без проблем кататися на 2-колісному велосипеді, йому не буде потрібне додаткове навчання. Досвічені батьки кажуть, що навчитися крутити педалі, у принципі, можна й за одну годину. Значна частина велобігів здатна «рости» разом з дітками, оскільки сидіння можна регулювати по висоті. Ранбайки служать у середньому 1,5-2,5 року.

А от триколісний велосипед вже вважається минулим. Утім, розглянемо і такий вид транспорту, адже він зручний для батьків. Такі велосипеди з ручками приходять на зміну возикам, коли малюк упевнено сидить, але крутити педалі йому ще точно рано. В описах до них часто можна зустріти репліку про те, що «як тільки дитина підросте, то поступово почне працювати ніжками і крутити педалі».

Однак для уважних батьків зрозуміло відразу: почне, звісно, але не на цьому ровері, бо його вага часто перевищує вагу самої дитини. В інструкції зазвичай вказана вага і з ручкою, і без, але відрізняється вона не надто суттєво, тому що в таких велосипедів переважно гумові надувні колеса і міцна масивна рама. Ще серед недоліків можна виділити їхню невелику швидкість. Доволі швидко такий транспорт набридає діткам і вони переростають його. Як правило, трьохколісники, володіють низькими амортизуючими властивостями і поганою прохідністю.

Двоколісні велосипеди зі стабілізаторами, або, як іноді їх ще називають, чотирьохколісні велосипеди. Такий виріб можна купувати малюкові з трьох рочків, якщо зріст і довжина ніг відповідають заявленим виробником межам.

Такий велосипед дуже подобається дітям, оскільки він досить швидкий і на ньому можна довго кататися самому, без допомоги батьків. Як правило, ці велосипеди оснащені пневматичними шинами, мають колеса зі спицями. А в будь-який момент готовності дитини до їзди без допоміжних коліс відкручуємо їх – і чотирьохколісний байк перетворюється на двоколісний! Велосипед – це повноцінний тренажер для організму і в дитячому віці, і в дорослому. Але лише в тому разі, якщо його підібрали правильно.

У велосипеда, як і у взуття чи одягу, є свій розмір – довжина рами і діаметр коліс. Тут, у першу чергу, потрібно орієнтуватися на зріст дитини.

Щоб з’ясувати, якого діаметру колеса мають бути на велосипеді вашого малюка, потрібно розділити його зріст на 2,5 і ще на 2,54 (довжина 1 дюйма в см). Наприклад, зріст 110 см: 110 / 2,5 / 2,54 = 17,3 дюйма. Отже, вам потрібно вибирати з велосипеди з колесами 16 або 18 дюймів. Діаметр коліс у дитячих і підліткових велосипедів буває 10, 12, 14, 16, 20 або 24 дюйми.

 

Зріст дитини, см: Розмір коліс велосипеда, дюйми:
80-100 12

 

90-110

 

14
100-120

 

16
110-130

 

18
120-140

 

20
130-150

 

24
понад 150 Дорослий велосипед

 

Аби підібрати раму за розміром потрібно, щоб відстань від керма до переднього краю сидіння, приблизно дорівнювала довжині від ліктя до кінчиків пальців дитини.

Ролики. Фахівці стверджують, що оптимальний вік для того, щоб поставити дитину на ролики або ковзани – 3-4 роки. У цей час дитячий мозок чудово освоює різні рухові експерименти і відкритий для усього нового і швидкого. Але все ж зазвичай діти готові займатися таким видом спорту ближче до років 6-7, коли вже потрохи минає страх того, що можна не впоратися із ситуацією. Ролики здорово розвивають координацію, маневреність, відчуття простору, зміцнюють м’язи ніг. Це повноцінна фізичне навантаження для всього організму! Ну, і звичайно, це круто виглядає!

Але який би вид транспорту ви не обрали для дитини, пам’ятайте, що обов’язково з ним дитині потрібно купити засоби захисту: шолом, налокітники та наколінники, які захистять малого вітрогона при неминучих під час навчання і їзди падіннях. І нехай літо ваших діток буде щасливим, яскравим і активним!