Лікар зі Сорбонни та інші борці: хто похований у Грушовичах?

За минулий рік колись невеличке українське село, що знаходиться нині у Підкарпатському воєводстві Польщі, стало доволі відомим
   Володимир Бірчак   1640  

З’ясувати хто похований в Грушовичах із числа українських підпільників доволі нескладно. На сьогодні є задокументовано ряд спогадів, опубліковано свідчення та документи, деякі з них, до слова, якраз зберігаються і в Інституті нацпам’яті Польщі.

Отже, одиним з перших підпільників, що похований у Грушовичах був станичний ОУН, за спогадами Дмитра Ківера: “На початку 1945 року станичний Базилевич Тимко – “Мороз” був у селі Гаях зраджений одним кальниківцем. НКВД виявило його криївку, як виходив – убили його. Похоронений на цвинтарі в Грушовичах».

У Літописі УПА “Том 32. Медична опіка в УПА. Книга 2” знаходимо ще одну згадку про похованих повстанців у Грушовичах.

Так, Павло Клочник народився 1899 року в родині судового канцелярського службовця в містечку Краковець (повіт Яворів). Початкову школу закінчив у Краковці, а середню освіту здобув у державній гімназії в Яворові. Учасник визвольних змагань 1918-1920 років.

Медичні студії закінчив в Парижі в Сорбоннському університеті. Після закінчення навчання працював в університетській клініці Сорбонни, де й захистив наукову дисертацію та одержав диплом доктора медичних наук. Повернувшись до Польщі відкрив свою приватну практику.

Читайте також: Грушовичі: конфлікт між Україною та Польщею загострюється

У 1943-1944 роках Павло Клочник був військовим лікарем в Дивізії “Галичина”. Наприкінці 1944 року вступив до УПА на терені Ярославщини та Любачівщини, де працював лікарем в сотнях куреня “Месники” командира Івана Шпонтака – “Залізняка” (майбутній шеф штабу Воєнної округи “Сян” – В.Б.).

Після кількох місяців перебування із відділом перейшов працювати в теренову сітку Українського Червоного Хреста, та лікував, як повстанців, так і місцеве населення.

28 листопада 1945 року доктор Павло Клочник – “Сірко” був схоплений польським військом в селі Грушовичі, в хаті родини Баляків (за іншими даними Баб’яків – В.Б.). Вони забрали його з хати разом з двома синами господаря – Михайлом і Миколою, та на полях між Грушовичами і Кальником в жорстокий спосіб закатували.

Доктор Павло Клочник – “Сірко” і Михайло та Микола Баб’яки поховані у спільній могилі на цвинтарі в Грушовичах. У документі “Теренові вістки. Ярославський повіт. Грудень 1945” знаходимо відомості про те, що похорон доктора Клончака відбувся в Грушовичах 16 грудня, тому можна зробити припущення, що спогад про загибель доктора дещо неточний, і загинув він в середині грудня.

У документі “Листа павших на “Полі Слави” за 1946 р. Військова округа “Сян”, тактичний відтинок “Бастіон” (який зберігається в Архіві ІНП Польщі у Варшаві, у фонді Мирослава Онишкевича BU-1552 – В.Б.) йде мова:

“4. “Знпщит Гщнмгмж” (прізвище зашифроване – В.Б.), псевдо “Дубенко”, 7.10.1917 р.н., “Фїгса” (місце народження зашифроване – В.Б.), старший стрілець-мінер УПА, закінчив 6 класів народної школи, шофер, 11.03.1946 року загинув в бою з Військом Польським в селі Гаї, похований в Грушовичах Ярославського повіту”.

Дослідник Євген Місило у книзі “Повстанські могили. Пропам’ятна книга впавших на полі слави вояків Української Повстанської Армії Захід-Сян” розповідає детальніші відомості про цього повстанця:

“Дмитро Грицаль – “Дубенко”. Старший стрілець УПА, сапер сотні “Балая”. Народився 7 листопада 1917 року в Річках (нині Жовківського району на Львівщині – В.Б.). Закінчив 6 класів початкової школи. Водій. 1939 р. служив стрільцем у Війську Польському. Загинув 11 березня 1946 року в Гаях Ярославського повіту в сутичці з Військом Польським. Похований на цвинтарі в Грушовичах.

Додаткові відомості про похованих знаходимо у спогадах Олекси Колача із Перемишля:

“У селі Гаї Перемиського повіту загинув від куль Війська Польського член боївки Служби Безпеки “Гонта” (його прізвище невідоме), що народився в Ришковій Волі Ярославського повіту. Поховано його на цвинтарі в Грушовичах Перемиського повіту”.

Дмитро Ківер згадує про “Гонту” наступне:

“Літом 1946 року в Гаях гине “Гонта”, стрілець боївки “Дніпра”. Сидів у криївці, але вийшов, заскочений, боронився, але впав. Хоронив його Дмитро Ківер та Дмитро Базилевич на грушовицькому цвинтарі”.

Перемишлянець О. Колач згадує про ще одного СБіста, що покоїться в Грушовичах: “На полях біля Нінович Ярославського повіту загинув командир боївки СБ “Марко”. Його ім’я – Дмитро, прізвище невідоме. Поранений у бою, щоб не здатися живим у руки ворога, розвірвав себе гранатою. Похований він на цвинтарі у Грушовичах”.

Той же ж Дмитро Ківер розповідає більше подробиць про “Марка”: “Восени 1946року, вертаючи з Накла, згинув коло Дусівців, заскочений військом, провідник СБ “Марко”. Ішов разом з “Шершнем”.

Наперед його поранили, він узяв пепешку (пістолет-кулемет ППШ – В.Б.) й відстрілювався, але потім підставив її собі під бороду й потягнув за гачок. Тіло його взяв Д. Ківер та командир боївки “Дніпро” до Гаїв, там збили люди труну, яка потім з військовими почестями була опущена в землю на цвинтарі в Грушовичах. Присутня на похороні була сотня “Крука”.

За даними Петра Й. Потічного у книзі Літопис УПА “Том 40. Тактичний відтинок УПА 27-й “Бастіон”: Любачівщина, Томашівщина, Ярославщина (Документи і матеріали) “Марко” – це Дмитро Козак, референт СБ ОУН, І район округи «Батурин”.

За даними Богдана Гука – у 1989 році мешканець Грушович Дмитро Ківер висипав могилу на місці похорону двох незнаних вояків УПА та учасника УСС Федечка, а в 1990 році також могилу поруч, там, де спочили брати Баб’яки та П. Клошник. На обох поставив березові хрести. На цьому місці потім був поставлений пам’ятник героям УПА.

Підсумовуючи можна сказати, що на підставі свідчень та документів у Грушовичах з числа українських повстанців поховані: станичний ОУН Тимко Базилевич – “Мороз”, курінний лікар УПА Клочник Павло – “Сірко”, старший стрілець, сапер УПА Дмитро Грицаль – “Дубенко”, член боївки СБ – “Гонта” та районний референт СБ Дмитро Козак – “Марко”.

Варто також відзначити, що всі із перелічених загинули в боях та збройних сутичках із НКВД та прокомуністичним Войском Польським, а таким чином є борцями із комуністичним тоталітарним режимом.

Також слід згадати чинний на сьогодні в Польщі Закон “Про військові поховання та кладовища”. Згідно п.2 ст.1 Закону військовими похованням вважається: “військовослужбовці, які загинули під час війни, без огляду на національність”, а також згідно п.8 цієї ж статті: “люди, які загинули внаслідок боротьби з тоталітарною системою або внаслідок тоталітарних репресій чи етнічних чисток з 8 листопада 1917 р. до 31 липня 1990 р.”

Таким чином, знищення пам’ятника УПА в Грушовичах 26 квітня 2017 року – є наругою над військовим похованням військовослужбовців, що боролися проти комуністичного тоталітарного режиму.

Польській стороні потрібно починати роботи із відновлення надмогильного пам’ятника. А також вибачитися, спочатку принаймі перед мертвими…

Володимир Бірчак, історик, керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху, редактор «Історичної правди».

Оригінал тексту на сайті Історичної правди