Квартира для атовця у Львові: місія (не)здійсненна

Земельні ділянки, пільги, матеріальні допомоги… Про преференції для учасників АТО в країні почали говорити відразу після перших хвиль мобілізації у 2014. Та минуло 4 роки, а більшість обіцянок залишилося на папері й мають не дуже багато спільного з реальністю
   Тетяна Дзяма   1721  

Одна із них – забезпечення ділянкою під індивідуальне будівництво. Таке право мають учасники АТО у всій Україні. І Львів – не виняток.

Та вже через кілька місяців війни, восени 2014 року, коли бійці почали писати перші заяви на виділення земельних ділянок, у Львові зрозуміли, що забезпечити ними прохачів не зможуть. Бо для цього потрібно десятки гектарів землі, а такого ресурсу в місті просто немає.

Тому заговорили про альтернативу – шукати ділянки в межах області або ж ставати на квартирну чергу. Набагато реальніше виглядало виділити кілька земельних ділянок і побудувати багатоповерхівку, розподіливши там помешкання між охочими. За цей час місто виділило тільки одну ділянку, на якій спромоглося звести будинок для 53 атовців. Попри виділену безкоштовно землю, вартість житла вийшла не особливо меншою за ринкову.

Важливий нюанс – стати в чергу на квартиру може лише офіційний львів’янин, який мав міську прописку станом на травень 2015 року. Якщо ж учасник бойових дій жив у Львові на орендований квартирі навіть півжиття, вчився тут і працював, на цю пільгу він права не має.

Програма є, житла нема

25 грудня 2014 року Львівська міська рада виділяє першу ділянку під будинок АТОвцям, площею 0,6 га,  на вул. Під Голоском, прийнявши ухвалу №4251 Про надання ЛКП “Рембуд“ дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у районі вул. Під Голоском».

Цей перший дзвоник для львівських атовців прозвучав дуже обнадійливо. У лютому 2015 Львів навіть називали першим містом в Україні, яке так швидко організовує справу із будівництвом житла для своїх героїв.

Фото: zaxid.net

Тим паче, що загалом йшлося про чотири шестиповерхові будинки на більш ніж дві сотні квартир.

Однак справа із землею на Під Голоском, 22 затягнулася надовго. Вже 26 лютого 2015 року депутати вирішили відкласти це питання, аргументуючи, що не до кінця розібралися.

Пізніше справа ускладнилася з оформленням самої ділянки. Представники учасників АТО вимагали оформити землю на громадську організацію, натомість чиновники переконували, що краще зробити це на комунальне підприємство «Рембуд». Адже лише таким чином можна обійти виставлення ділянки на конкурс і провести всі процедури безкоштовно. Натомість, якщо власником землі мала стати ГО, то це автоматично стає платним. А вартість такої ділянки коливалася у межах 6-7 млн грн. Врешті сторони таки погодилися. І ділянку закріпили за «Рембудом».

До речі, тоді ж, навесні 2015 року, Львівська міська рада прийняла Програму «Про затвердження Програми про захист інтересів учасників антитерористичної операції». Цей документ офіційно регулює питання забезпечення житлом осіб із учасників АТО.

Будинок зводили довго. Львівським атовцям довелось пройти справжнісінькі кола пекла для того, що справу таки довели до кінця.

«Ми розуміємо, що перипетій із власне земельною ділянкою уникнути не можна було – ну, бо така в нас бюрократія, від цього нікуди не дітись. Але і сам будинок будували набагато довше, аніж обіцяли», – розповідає демобілізований боєць Олег Дудок.

Почали роботи наприкінці березня 2016-го, а 53 ордери на житло із нульовим циклом безкоштовно отримали сім’ї загиблих, інваліди АТО та учасники бойових дій із числа сиріт аж у січні 2018 року.

Більше грошей немає

У лютому цього року міський голова Львова Андрій Садовий заявив, що більше безкоштовного житла для атовців не буде. На інші три будинки, які заплановані на Під Голоском, грошей місто не має. Фактично тут здали лише першу чергу й добудовують дорогу. Решту – поки що заморозили.

Тож атовцям «світять» хіба що кооперативні будинки.

«Зараз ми будемо починати будувати другий будинок кооперативним методом для хлопців, які пройшли зону бойових дій. Такий перший список ми вже склали. Ціни там будуть, звісно, зовсім інші, ніж на ринку. Ми не маємо можливості безплатно надавати житло для учасників АТО», – сказав тоді Андрій Садовий.

Щоправда, коли це буде і чи буде взагалі – наразі невідомо.

«Зараз готуємо напрацювання щодо будівництва кооперативного будинку для учасників АТО. Багато з них працюють і мають можливість фінансувати це будівництво. Звісно, по менших цінах, аніж здають забудовники», – пояснює заступник начальника управління житлового господарства ЛМР Галина Мазур.

Однак, за словами чиновниці, земельна ділянка для цього об’єкта поки що не виділена.

«Замовником буде, знову ж таки, «Рембуд». Місто зі свого боку дасть земельну ділянку, підготує проект будинку, комунікації. Саме тому ціна квартири буде набагато дешевшою, ніж на ринку», – каже Галина Мазур.

Та навіть якщо цей будинок спорудять – це буде крапля в морі. Бо загалом у квартирній черзі зараз є більш ніж 2,5 тисячі учасників АТО. Окрім згаданих 53 помешкань, більше нічого за всі роки не виділяли.

Виняток – це родини загиблих бійців і ті, хто мають 1-2 групу інвалідності. Їм гарантують житло або компенсацію за нього на державному рівні.

Із 2,5 тисячами заяв місто впоратися самостійно не може, на думку Галини Мазур. На 2018 рік поки що з міського бюджету на цей список не передбачено ні копійки.

«Якби було якесь співфінансування з державою, то можна було б якось рухати цю справу», – переконана Галина Мазур.

«Львів – не гумовий»

Атовець Олег Дудок про квартирне питання може говорити годинами. Член громадської організації “Львівська обласна спілка соціального захисту бійців АТО та сімей загиблих”, демобілізований боєць 24-ї бригади, за останні роки він та його побратими наслухалися стільки порожніх обіцянок, що при згадці про деякі з них Олег просто сміється.

«Тепер Андрій Іванович каже, що бачить на цій дій ділянці, біля новозбудованого, кооперативний будинок. Та там можна бачити все, що завгодно, але при розгляді цього питання ні про що подібне не йшлося. Було чітко вказано – 4 будинки на 212 квартир», – каже Олег.

Із земельними ділянками, які нібито мали виділити під багатоповерхівки для вояків, загалом вийшла дещо цікава ситуація.

«Мова йшла про три земельні ділянки. Перша – під забудову тих чотирьох будинків. Друга і третя – зарезервована для учасників АТО. Але що означає оце “зарезервована”? Чия вона? Моя? Чи, може, мого товариша? Чия зараз ця земля?» – дивується атовець.

Доля лише однієї ділянки дійшла до логічного завершення – на ній побудували один та запланували три будинки. Інші дві по сусідству, загальною площею 2 га, поки що “висять у повітрі”. Депутати забронювали їх для атовців ще у 2014 році. На тому і стало.

«То був такий час, що приймалися більше політичні рішення. Тим паче, готувалися до виборів, протягували, як могли», – роздумує Олег Дудок.

Важливо, що у проект, а головне – комунікації – місто вклало багато грошей. Перший будинок обійшовся Львову орієнтовно в 43 мільйони гривень. Тобто наразі одна квартира обійшлася місту в середньому у 811 тисяч грн, що за нинішнім курсом становить більш ніж 31 тисячу доларів. Усі квартири – двокімнатні, середня площа – 67 квадратних метрів. Ціни майже ринкові. Це при тому, що землю виділили безкоштовно. Звісно, у ці 43 мільйони гривень входять також комунікації для інших будинків. Але поки вони не збудовані, рахувати їх у вартість інших квартир не будемо.

«Нам колись сказали: Львів не гумовий, землі всім не вистачить. І ніхто у них цих квартир не вимагав, всі хотіли землю, яка належить нам згідно з законом. Але пішли такі обіцянки, то люди почали ставати на чергу».

Олег каже, що насправді вирішити квартирне питання атовців можна дуже легко. Було б бажання:

«Всі знають, скільки у Львові незаконних забудов. Більше 50. Так, ці будинки мали б зносити. Але хіба хтось чув про такі прецеденти? То чому не можна використати їх у таких цілях?»

Активісти кажуть, що влада також може домовлятися з тими фірмами, які будують цілком легально. Якщо це великий житловий комплекс, то забудовник навряд чи буде проти віддати кілька квартир для бійців. Натомість матиме хорошу соціальну рекламу чи ще якісь преференції від міста.

І нехай 2,5 тисячі квартир таким методом не знайдуться, та принаймні якусь частину атовців забезпечити обіцяним житлом можна.