Львів’ян і гостей міста запрошують на виставку «Богиня степу»

3 травня о 17.00 у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького (просп. Свободи, 20) відбудеться відкриття виставки «Богиня степу» українського художника з Донбасу Петра Антипа
 |    1393  

Виставка, що триватиме з 3 до 20 травня, стане логічним продовженням першого етапу проекту: «Амазонка – богиня степу», представленого у квітні 2017 року у Національному музеї Тараса Шевченка (м. Київ). Доповнений новими творами живопису, пластики та графічною серією «Амазонки» (2017-2018), проект не лише продемонструє нові грані творчості художника й широкий діапазон візуально-образних форм, а насамперед представить його доробок як цілісне мистецьке явище. Єдність його складових виявляється як в суто технічних прийомах і манері зображення, так і в концептуальній основі робіт, які поєднують різні царини мистецтва Петра Антипа.

Митець звертається до колективної пам`яті й актуалізує її культурні смисли, накопичувані у надрах колективного підсвідомого впродовж століть і навіть тисячоліть. Головний «герой» проекту – міф, як один із носіїв-репрезентантів культурної пам’яті, а водночас як позачасова модель, що стає джерелом індивідуальної міфотворчості художника. Йдеться про автохтонну, відому нам за античними джерелами (оповідання Геродота про Велику Скіфію) міфологічну спадщину.

На початку 2010-х років, наче в передчутті майбутніх подій у країні, у творчості Петра Антипа з’явився архетип амазонки. Згодом він еволюціонував від переживання особистісної трагедії в картині «Пе́нтесілея, Ахіллес і Терсіт» (2012) до узагальненого образу володарки степу (з 2014): недарма вона – «богиня» в інтерпретації автора. 2017 року художник повернувся до творення індивідуального характеру й більшої інтимності, зокрема через серію портретів і рисунків на еротичну тематику.

Проте Петра Антипа людина цікавить насамперед як частина природи та історії. Властиве художнику неоміфологічне, універсальне сприйняття світу, де все, за висловом О. Геніса, «однаково важливе, однаково неважливе, однаково священне», віддзеркалюється в усіх його творах. Композиція в них позбавлена часу. У його скульптурно-живописно-графічному всесвіті всі – сучасники. Тут немає прогресу чи еволюції, відсутні минуле та майбутнє, є лише теперішнє, в якому люди, тварини, каміння, біоморфні та геометричні елементи зливаються в єдиний живий організм. Й недарма постає скульптурний образ бога часу – Світовида.

У цьому синхронному світі художник шукає нової цілісності, порядку, свідомості, яка виходить з тотожності макрокосму й мікрокосму, суб’єкта та об’єкта, природи і людини… Під цим оглядом залюблена в степову давнину творчість Петра Антипа – на часі. Адже сьогодні нове виростає з минулого. Ми активно згадуємо про архаїчний синкретизм, а наука змінює парадигму, уявляючи світ як павутиння взаємопов’язаних процесів, серед яких ніщо не має фундаментального характеру, – зазначає Марина Стрельцова, мистецтвознавиця

Довідка про автора. Петро Антип – архітектор, скульптор, маляр, графік, громадський діяч. Народився 1959 року в Горлівці Донецької області, Україна. У 1980 –1984 роках навчався в Пензенському художньому училищі ім. академіка К. А. Савицького.

З 1989 року – член Національної спілки художників України.

1990 рік – стипендіат Спілки художників СРСР.

З 2009 року – заслужений художник України.

З 2014 року живе та працює в Києві.

Автор проекту «Фонтан життя» в Запоріжжі (2005), який увійшов до «Історії українського мистецтва» ( 2007); фонтану «Грошове дерево» в Донецьку (2009); пам’ятника Петрові Горлову (1999); співавтор пам’ятників Т. Шевченку в Горлівці й Добропіллі; академіку М. Амосову на Байковому кладовищі в Києві (разом із О. Дяченком, 2003); Федору Єнакієву (2010) та Степанові Руданському в м. Калинівці Вінницької області (2014).

Його твори є в музеях, галереях і приватних колекціях України, Росії, США, Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії та Швеції. Полотна майстра закуповувала Спілка художників СРСР і Міністерство культури України.

Творчості мистця було присвячено п’ять документальних фільмів. Його ім’я ввійшло до каталогу асоціації художників-монументалістів «Погляд»: «Єдність 100 українських митців світу – 100-річчю українських поселень в Канаді» (1995); альбому «Мистецтво України ХХ століття» (2000); «Енциклопедії сучасної України» (2001); «Історії українського мистецтва» (2007); каталогу виставки De Profundis («З глибин…») «Віхи української пластики» (Мистецький Арсенал, 2009) тощо.