Сьогодні – Страсна субота

У Страсну (Велику) суботу Церква згадує тілесне поховання Ісуса Христа
     968  
Знявши тіло Ісуса з Хреста і обвивши плащаницею із пахощами, за звичаєм юдеїв, Йосип і Никодим поклали пречисте Тіло Господа в новому кам’яному гробі в саду Йосиповому неподалік від Голгофи. Вхід закрили великим каменем.
А первосвященики та фарисеї знали, що Ісус Христос пророкував про Своє воскресіння. Та, не вірячи цьому передбаченню і побоюючись, щоб апостоли не викрали Тіла Ісуса Христа, вони у суботу випросили у Пилата військову варту, приставили її до гробу і саму труну запечатали (Мт. 27, 57-66; Ін. 19, 39-42).

Десятки тисяч християн прийдуть сьогодні до Єрусалимського храму Гробу Господнього в очікуванні Благодатного вогню, який щорічно спалахує нез’ясовним чином після молитов віруючих напередодні Великодня на кам’яній плиті Гробу Господнього.

За давніми українськими традиціями у Велику суботу в обов’язки господаря входило наробити свічок і  зладнати кошик для посвяти. Жінки ж фарбували крашанки в лушпинні цибулі.  Шкарлупу й яєць, що тріснули або розбилися відносили до річки й пускали на воду, «щоб допливла до рохманів (померлих душ) і сповістила, що за завтра Великдень». Хоч крашанки фарбували у різні кольори, але перевагу віддавали червоному. Люди вірили, що в свяченому яйці знаходить 40 милостинь, і там перебуває Дух святий, а тому лушпиння зберігали й підкурювали ним людей та худобу від пропасниці.

На утрені Великої суботи, після Великого славослів’я, плащаницю під спів «Святий Боже…» священики виносять з храму за участю народу, і обносять довкола церкви на спогад про зішестя Ісуса Христа в пекло і про Його перемогу над смертю. Відтак внісши Плащаницю до храму, її встановлюють перед відкритою Царською Брамою як ознаку того, що Спаситель нерозлучно перебуває з Богом Отцем і що Він Своїми стражданнями і смертю знову відчинив нам двері до раю.

По закінченні Літургії буває благословення хлібів та вина, а в більшості храмів відбувається освячення пасок і яєць.

О дванадцятій годині ночі розпочинається всенощна, на якій співається канон Великої Суботи. Наприкінці всенощної священнослужителі мовчки переносять плащаницю з-перед Царської Брами у вівтар і кладуть на престол, де вона залишається до свята Вознесіння Господнього, в пам’ять сорокаденного перебування Ісуса Христа на землі після Воскресіння Його з мертвих.