Кого з політиків потягне на дно справа Савченко?

Зусилля Генпрокурора наштовхують на думку, що справу Савченко спробують використати, в тому числі, і в політичних мотивах
 |  Віктор Біщук   1135  

Фото: Радіо Свобода

Чотириста тисяч убитих, обстріл мінометами Верховної ради, добивання автоматами та гранатами тих, що вижили, ліквідація керівної верхівки країни, державний переворот та змова з бойовиками ОРДЛО. Тиждень Генеральний прокурор в найпохмуріших тонах описував апокаліптичні плани Надії Савченко. До того ж зовсім необов’язкові, адже арешт можна було провести без нагнітання панічних настроїв.

Після оприлюднення Генеральним прокурором України оперативних записів змови Надії Савченко та Володимира Рубана, колишня російська полонена стала «токсичною» для українських політиків. Однак вона й далі залишатиметься в українській політиці – незалежно від її волі та намірів. Якщо два роки тому причетність до її визволення додавала політичних бонусів, то тепер ситуація є протилежною.

В четвер, 22 березня в приміщенні Верховної Ради України слідчий зачитав звинувачення народній депутатці, Герою України Надії Савченко та повідомив, що її затримано. У супроводі силовиків Савченко зайшла до слідчого ізолятора СБУ, де провела ніч. Перед тим, у відповідь на звернення Генпрокурора. народні депутати проголосували за зняття з Савченко депутатської недоторканності, її затримання й арешт.

Наступного дня Шевченківський суд Києва обрав запобіжний захід у вигляді триманні під вартою до 20 травня без можливості внесення застави.

Слідство інкримінує Савченко вчинення дій з метою насильницького повалення конституційного ладу та захоплення державної влади, посягання на життя державного чи громадського діяча, готування до терористичного акту, сприяння терористичній організації та незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами та вибуховими речовинами. Максимальне покарання за ці злочини – до 15 років в’язниці.

Скандальному арешту нардепа передувало затримання за тиждень перед тим «перемовника» з ОРДЛО по звільненню заручників  Володимира Рубана. Уже тоді – судячи по зусиллях силовиків по максимальному висвітленню у ЗМІ цієї справи, натякам на «ниточки до інших змовників» стало зрозуміло, що справа Рубана – передісторія до гучніших викриттів.

Сам спосіб, у який Генеральний прокурор подає цю справу свідчать про те, що незалежно від обґрунтованості звинувачень, ходу розслідування, справу Савченко (як і саму нардепку) спробують використати у політичних цілях. Більше того, коментарі провладних та опозиційних політиків вказують основні напрямки, проти кого використають демонізовану зусиллями очільника ГПУ Савченко.

І знову Медведчук

Оптимальний і насправді бажаний для багатьох напрямок подальшої реалізації справи Савченко – у проведенні ниточок від Савченко та її спільника Рубана до Віктора Медведчука. Такий висновок, насправді, лежить на поверхні. Медведчука та Володимира Рубана поєднують давні зв’язки участі у організації кума Путіна «Український вибір» та спільної участі в переговорах по звільненню полонених. ЗМІ неодноразово публікували інформацію, що звільнення Надії, а пізніше – її подальше спілкування з ватажками терористичних угрупувань «ДНР» та «ЛНР» не могло відбуватись без участі Медведчука. Зрештою, і сам Генпрокурор натякнув у своєму виступі в парламенті, що лідер «Українського вибору» може виявитись спільником Савченко.

«Сьогодні тільки початок процесу, а не кінець. Ми здогадуємося, хто цей ляльковод. Бо чуємо тут гасла так званого “Українського вибору”. Ми щойно чули не один раз у промовах народного депутата, суб’єкта мого подання, про збройний переворот на Майдані, про олігархів, які його нібито фінансували, про те, що Порошенко розв’язав війну… Все це ми вже чули в Сімферополі, Луганську і Донецьку. І автор цього поки що схований за лаштунками», – заявив Луценко. Судячи по захопленим вигукам депутатів «Медведчук!» такий розвиток подій був би бажаний для багатьох.

Показово відмежуватись від одіозного Медведчука напередодні старту виборчої кампанії був би не проти і Президент. Його відповідь на питання про присутність Медведчука в Мінській групі обурила українців не менше, аніж історія з відпочинком на Мальдівах чи його стосунки з Ахметовим. Тож, можливо, на Банковій було прийнято рішення про обрубування «токсичних» стосунків з кумом Путіна, навіть ціною втрати чи не єдиного каналу непублічних комунікацій з Кремлем.

«Куля» для Тимошенко

Набагато цікавішим для влади і, варто визнати, більш очевидним може бути сценарій використання справи Савченко проти Юлії Тимошенко. Сьогодні лідер «Батьківщини» є основним і найбільш небезпечним конкурентом для Порошенка на наступних президентських та парламентських виборах. Тож в боротьбі з нею всі способи добрі. Тим більше, що  тут і справді є за що зачепитись. Саме Тимошенко запропонувала Надії Савченко перше місце у виборчих списках до парламенту в 2014 році. Хоча лідери Батьківщини пояснюють такий крок намірами визволити полонену з російської в’язниці, однак за таким рішенням ховались і набагато прагматичніші мотиви. Після провалу Тимошенко на президентських виборах, партія перебувала згідно з  соцопитуваннями, на межі проходження до парламенту. Відтак включення до списків ще й під першим номером тоді прославленої на весь світ бранки Кремля, можливо, стало вирішальним для проходження Батьківщини до парламенту.

Однак сьогодні Тимошенко та її соратники пожинають негативні наслідки цього кроку. Один за одним опоненти все частіше натякають на відповідальність а можливо – й на опосередковану співучасть «Батьківщини» в тому, що задумала (знову ж таки – за версією слідства) Савченко.

Тимошенко і сама дає підстави критикам стверджувати це, пропустивши голосування за зняття недоторканності з Савченко, давши підстави для критиків стверджувати, що вона зробила це навмисне.

Однак найбільшу «міну» під рейтинг Юлії Володимирівни встигла закласти сама  Савченко, заявивши про переговори Тимошенко з лідером бойовиків Захарченком. «Вдруге, коли я поїхала до Захарченко та Плотницького на переговори… я тоді дізналася, що з тим же Захарченко колись спілкувалася і Юлія Володимирівна. На межі зламу Майдану і війни. Але вона намагатиметься цього уникнути і засудила мене за те, що я спілкувалася», – розповіла колишня військова з позивним «Куля» в ефірі одного з телеканалів.

Зайве говорити, що тема співпраці з бойовиками ОРДЛО – набагато більший удар по рейтингу, аніж включення Савченко до списків. Тож лінія захисту, яку обрала Тимошенко полягає в дискредитації заяв Савченко через натяки на її психічну неврівноваженість.

Так, в п’ятницю Тимошенко вперше прокоментувала арешт Савченко: «як Надія повернулася додому, переживши колосальні стреси, знущання, голодування, наруги, у т.ч. страх … Треба було наполягати на тривалій психологічній реабілітації».

Однак «кейс» Савченко однозначно буде використаний в передвиборчій боротьбі проти Тимошенко. Іронія полягає в тому, що так само як в 2014 році Савченко допомогла втриматись Батьківщині в політиці, так само її заяви можуть стати фатальними для президентських планів Тимошенко- 2019.

Надія і «Шатун»

Коментуючи справу Савченко Президент Петро Порошенко заявив, що «метою російської спецоперації посіяти хаос і знищити Українську Державу. Усе це є черговим нагадуванням, що проти України ведеться широкомасштабна гібридна війна, вистояти в якій ми зможемо лише об’єднавшись».

Подібна реакція інших владних політиків та силовиків вказує на канву, в яку, на їхню думку, лягає справа Савченко. І протести Саакашвілі, і наметове містечко під Верховною радою і блокада під проводом нардепів Семенченка та Соболєва і тепер – і спроба терактів в Києві  – складові гібридної війни та зусиль Росії посіяти хаос в Україні. В тому, що путінський режим і справді докладає зусиль по дестабілізації  ситуації в країні сумніватись не доводиться. Однак сьогодні в світлі справи Савченко-Рубана перед владою відкривається величезна спокуса «упакувати» всі протестні акції та опозиційні сили в одну канву, показовою в якій буде найбільш гучна справа змови «Савченко-Рубана». В 2016 році перша така спроба ознаменувалась поширенням інформації з нібито зламаної електронної скриньки помічника Путіна Владислава Суркова щодо планів масштабної дискредитації державної влади і проведення дострокових парламентських і президентських виборів Україні.

Спроби об’єднати всі прояви протестної активності в Україні у такий собі гіпотетичний «Шатун-2»  – один із способів влади реагувати на радикалізацію настроїв українців. А теракти Савченко – надзвичайно зручний шанс записати усіх опозиціонерів в «агенти Кремля».

Залишається сподіватись, що численні політичні маніпуляції справи Савченко, які стартували ще до того як стало відомо про можливість арешту Надії не вплинуть на розслідування найбільш резонансної справи останніх років. Однак найбільша трагедія особисто для Савченко полягає в тому, що вона і зараз, безвідносно до власних думок чи планів залишається об’єктом величезної кількості спекуляцій. Під час її полону її використали і партія «Батьківщина» для того, щоб підняти свій рейтинг та врятуватись від політичної катастрофи; і Президент, який виділив особистий літак та нагородив Савченко орденом Героя України.

Зараз уже зрозуміло, що (навіть якщо не зважати на не доведену  наразі співпрацю Савченко з спецслужбами Росії) особливості психології та характеру Надії майстерно використали в Кремлі в своїх планах гібридної війни проти України.

Найсумніше те, що Савченко і зараз продовжує залишатись об’єктом маніпуляцій, інструментом для зниження рейтингів політичних противників. І цього не змінить ані ізоляція депутатки в СІЗО, ані усвідомлення цього нею самою та українським суспільством.