Кому насправді вигідний союз Гриценка та Садового

Об’єднання лідерів «Самопомочі» та «Громадянської позиції» на президентських виборах 2019 року не додасть підтримки жодному з них, натомість, може посприяти планам Петра Порошенка вдруге стати Президентом України
   Віктор Біщук   962  

Фото: i.obozrevatel.com

На початку березня в елітному селищі Конча-Заспа, що під Києвом, з’явився біл-борд з зображеннями лідера партії «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка та очільника Самопомочі Андрія Садового. Напис на рекламу щиті закликає політиків  «об’єднатись заради країни».  Однак, виглядає на те, що такі гасла та й взагалі – об’єднання є невигідним ані одному політику, ані іншому. Найбільше ж «постраждає» від такого гіпотетичного об’єднання зусиль – найбільш рейтинговий опозиційний політик та конкурент №1 чинного Президента на наступних перегонах Юлія Тимошенко.

Національні особливості політичного об’єднання

Заклики до об’єднання опозиційних сил та політиків в різних форматах звучать уже більше року. Після остаточного розпаду великої парламентської коаліції навесні 2016 року усі лідери опозиційних сил говорили про координацію та співпрацю. Однак реальних спільних дій та кроків партій, які почергово виходили з коаліції і оголошували про перехід в опозицію було небагато. Лише з появою на опозиційному фланзі експресивного та харизматичного Саакашвілі розмови про об’єднання набули більш конкретних рамок. Лідери опозиції – Тимошенко, Гриценко, Садовий та інші спільно брали участь в скандальному поверненні екс-Президента Грузії в вересні минулого року,  в політичних протестах 17 жовтня цього ж року, підписували спільні гнівні відозви, протестуючи проти «репресій» стосовно Саакашвілі. Після екстрадиції опального грузина ініціативу щодо об’єднання перебрав на себе лідер «Громадянської позиції» Анатолій Гриценко.   За його ініціативою в лютому 2018 року відбулись дві зустрічі, на яких були присутні лідери «Руху нових сил» Давид Сакварелідзе, «Демократичного альянсу» Василь Гацько та Мустафа Найєм, представники інших партій. Однак, за словами учасників зустрічі, далі, аніж тактичні домовленості, справа не пішла.

Попри полум’яні заклики, в кожного з політичних лідерів є свої підстави не поспішати з реальними кроками. Передусім – електоральні.  Якщо для «малих» партій об’єднання – єдиний шанс потрапити в парламент наступного скликання, то для їх «старших» колег це, передусім, перспектива ділитись дорогоцінними мандатами з гіпотетичними партнерами по союзу.

Пропозиція, на яку неможливо погодитись

Поява банерів з закликом про об’єднання виявилась несподіванкою і для Гриценка і для Садового. Першим на таку пропозицію відреагував міський голова Львова та за сумісництвом лідер «Самопомочі».  Зауваживши, що нікому не давав дозволу використовувати в таких цілях власне зображення, Андрій Садовий розповів, що про появу таких банерів йому повідомив Гриценко. Однак щодо перспективи такого об’єднання висловився у властивому йому стилі: обтічно та невизначено: «… Пам’ятаю дуже багато об’єднань, які були в Україні за 25 років. Найбільш дієвими є об’єднання в парламенті, коли люди, яких обрали в парламент, об’єднуються на певних цінностях і формують більшість. От такі об’єднання мають право на життя. А з точки зору підтримки українців у нас нема досвіду. Тим більше, в нас партії дуже непрості, тому що в нас всі партії в Україні є іменними, тобто «партія імені такого-то», «партія імені такого-то»… Я, чесно кажучи, цього не розумію.».

Міський голова Львова зауважив, що критеріям для відбору єдиного кандидата не може слугувати соціологія, оскільки він їй не довіряє, а також натякнув, що опозиція не об’єднуватиметься перед президентськими виборами:  «Соціологія в нас дуже часто є маніпуляцією – тому, в принципі, другий тур буде тим визначальним, який однозначно треба буде приймати як певний факт і визначатися. А в першому турі, думаю, буде достатньо багато різних кандидатів – тут уже кожен як себе зуміє показати».

Натомість, Анатолій Гриценко,  продовжуючи запевняти про необхідність об’єднання, жодного разу не згадав про такий формат об’єднання, який не передбачав би його як висуванця такого союзу. Всі розмови про те, що опозиція має об’єднатись навколо найбільш рейтингового кандидата, очевидно, передбачають таким кандидатом саме Анатолія Гриценка. Зрештою, як політик з найбільшим рівнем підтримки після чинного Президента та Юлії Тимошенко з демократичного електорального поля, лідер «Громадянської позиції», очевидно має право на таку амбіцію.

Сама ж Юлія Тимошенко неодноразово висловлювалась проти будь-яких союзів чи блоків на майбутніх виборах. Також, дуже малоймовірно, що вона, маючи найвищий президентський рейтинг в країні, відмовиться від права розгромити Порошенка в другому турі президентських виборів.

Відтак, говорити про єдиного кандидата від усіх опозиційних демократичних партій на президентських виборах недоречно. Так само як малоімовірним виглядає об’єднання навколо найсильнішого трьох найпотужніших політиків – Тимошенко, Гриценка та Садового.

Слід не забувати, що після президентських виборів восени 2019 року заплановані чергові парламентські вибори. Відтак, і для Садового і для Гриценка, які апріорі не мають шансів стати наступним президентом, ці вибори є прелюдією для парламентських перегонів. Відтак, участь в президентській кампанії для кожного з них буде складовою важливішої – парламентської кампанії.

«Дружба» всупереч великій політиці

Поки на всеукраїнському рівні лідери партій зважують політичні виграші від можливого союзу,  на Львівщині «Громадянська позиція» та «Самопоміч» демонструють приклад стійкої та взаємовигідної дружби в Львівській міській та обласній радах.

Після місцевих виборів 2015 року фракція «Громадянської позиції» в Львівській міській раді увійшла в промерську неформальну більшість разом з природно, «Самопоміччю» та «Блоком Петра Порошенка». І якщо депутати від президентської партії все частіше голосують всупереч інтересів міського голови (особливо це видно під час політично та економічно  важливих питань останніх сесій), то «Громадянська позиція» залишається вірною домовленостям. Такій «вірності», безумовно, сприяє й те, що представник партії Гриценка Анатолій Забарило є секретарем міської ради.

Такий союз виглядає доволі дивно, якщо пригадати, що член «Громадянської позиції» Володимир Гірняк є постійним конкурентом Садового під час виборів міського голови Львова. Сьогодні Гірняк є заступником голови Львівської обласної ради. Зважаючи на те, що керує обласною радою представник БПП, можна зауважити, що «Громадянська позиція» на Львівщині взагалі є унікальним явищем – в той час як лідер партії постійно заявляє про свою опозиційність до влади, місцеві організації партії і в області і в місті спокійно співпрацюють і президентською партією і з «Самопоміччю» в Львівській міській раді.

Об’єднання двох партій матиме сенс і його можна буде «продати» виборцю лише як стратегічне об’єднання. В такому разі воно б мало містити плани спільного походу і на парламентські вибори восени 2019 року і місцеві вибори (в тому числі й  – вибори міського голови Львова) в 2020 році. Відтак, якщо все ж союз Гриценка та Садового на президентських виборах стане реальністю, це може відкрити несподівані перспективи для Гірняка стати об’єднаним кандидатом і таки обійняти омріяну посаду міського голови Львова. Тим більше, що в стані «Самопомочі» зараз не спостерігається кандидата на заміну Садовому.

Кому потрібне насправді потрібне об’єднання

Відповідно до результатів соцопитувань, проведених Соціологічною групою «Рейтинг»  в грудні минулого року, лідером президентського рейтингу є Юлія Тимошенко, за яку у разі проведення виборів найближчим часом готові проголосувати 18,7% тих, хто взяв би у них участь та визначився із вибором. Натомість , Садового та Гриценка готові підтримати, відповідно, 9,7% та 6,4% виборців.

Навіть якщо математично додати кількість виборців за Гриценка та Садового, їм все одно не наздогнати лідерів президентських рейтингів. Більше того, зважаючи на специфіку їх електорату, рейтинг гіпотетичного об’єднаного кандидата буде навіть меншим аніж математична сума рейтингів кожного з них.

На перший погляд парадоксально, але найкрупнішим бенефіціаром такого об’єднання став би чинний Президент Петро Порошенко. Адже об’єднання пари Гриценко-Садовий забрало б голоси в першому турі виборів в Юлії Тимошенко. І лідер Батьківщини і  Гриценко і Садовий позиціонують себе перш за все, як опозиція до чинної влади, розраховуючи таким чином, на один електорат (звичайно ж з врахуванням специфіки кожного з них). Тому висунення такого «напівоб’єднаного» кандидата, вдарить в першу чергу, по виборцях Юлії Тимошенко. І практично, не зачепить рейтинги чинного Президента.

Це, в свою чергу дозволить команді Порошенка реалізувати оптимальний план своєї виборчої кампанії – провести в другий тур виборів разом з Порошенком висуванця східноукраїнського електорату – Бойка або ж Рабиновича. Адже лише в такій конфігурації Порошенко отримує шанси перемоги в другому турі виборів. Натомість, при потраплянні разом з Порошенком в другий тур Тимошенко, вибір українців буде далеко не на користь чинного Президента: за лідера Батьківщини готові проголосувати 30% тих, хто заявив, що візьме участь у основних виборах. Главу держави готові підтримати у цьому випадку 23%.

Саме тому таке об’єднання, так само, як і поява біл-бордів з закликами до об’єднання Гриценка та Садового можуть бути початком реалізації стратегії переобрання Петра Порошенка на другий термін.