Гори – це витривалість: як українці збираються підкорити Еверест

У квітні стартує українська експедиція на Еверест. У її складі буде Роман Городечний – перший львів’янин, який має шанс підкорити цю вершину
   Тетяна Дзяма   1322  

Фото: varosh.com.ua

Хто і для чого

6 квітня четверо українців полетять до Катманду. Так розпочнеться їхня експедиція на одну із семи найбільших вершин світу.

Роман зі Львова, Ірина з Мукачева, Тарас з Білої Церкви та Дмитро із Дніпра. Ці люди об’єдналися не лише для того, щоб зійти на Еверест, але й гідно представити Україну.

Ірина Галай – перша українка, яка підкорила цю вершину, – каже, що в Україні є лише 1-2 людини, які можуть бути гідами. Зазвичай такі експедиції організовує Росія. Тому команда альпіністів хоче популяризувати ці сходження у нашій країні.

«Наступного року ми з Тарасом плануємо «закрити» усі сім вершин світу». Я принципово відмовилися іти на на пік Вінсон у складі російської експедиції. Тому ми хочемо організувати свою, українську», – розповідає Ірина.

Фото: gazeta.ua

Тоді, за словами альпіністки, можна буде говорити про повноцінну структуру, яка може водити людей у гори.

«Україна дуже відстає у плані альпінізму, – розповідає Тарас Городечний. – І проблема не у фінансах (сходження на вершину коштує 50-60 тисяч доларів), а у правильній організації».

Про експедицію «Еверест-2018» знімуть документальний фільм – разом з командою піде оператор, який зафіксує сходження до найменших подробиць.

Як проходитиме експедиція

Уже 7 квітня, після вильоту з Києва, українці будуть у Катманду. Тут вони матимуть 3 дні на те, щоб докупити необхідне екіпірування.

Після цього місяць триватиме акліматизація – до 10 травня альпіністи підніматимуться на відносно невелику висоту і спускатимуться вниз. І лише згодом, з 10 до 25 травня, чекатимуть «вікна», щоб почати штурм.

На Еверест (8848 м) підуть троє – Роман, Тарас і Дмитро.

Ірина штурмуватиме сусідку Евересту – Лхотцзе(8516 м). Тут буде найцікавіше. Бо Тарас, спускаючись з Евересту, приєднається до Іри на спільному штурмовому таборі цих вершин. І на Лхотцзе вони підуть разом.

Це сходження буде дуже важливим, оскільки Іра планує іти без кисневої маски. Серед українських альпіністів вона буде першою, хто наважився на такий крок.

«Насправді кисень не додає сил, коли ти ідеш. Він додає тепла. Тому це важливо. Але пригадую, що мій організм на висоту реагував нормально, отже, спробую це зробити без кисню – піднятись на висоту 8,5 тисяч метрів, у “зону смерті”, і перевірити, чи є в мене «ген висоти», – розповідає Ірина.

Хоча додає, що все залежить від того, як почуватиметься. Тож якщо виникнуть труднощі, ризикувати не буде.

Щодо Тараса, то його рекорд полягатиме в тому, що він здійснить своєрідний траверс – з однієї вершини відразу на іншу.

«Це насправді дуже важко. Пам’ятаю свій спуск з Евересту, тоді хотілось просто лягти і спати. Мови не було, щоб підніматися ще кудись», – пригадує альпіністка.

Як підготуватися?

Для того, щоб підкорити навіть найвищу вершину світу, зовсім необов’язково бути спортсменом.

«Гори це не сила, це – витривалість», – каже Роман Городечний.

Однак там дуже важливим є здоровий глузд і амбіції.

«Гори стоять і будуть стояти. Не в тому суть, щоб піднятися, а в тому, щоб спуститись. Тому свої внутрішні сили треба оцінювати дуже тверезо», – ділиться він.

Роман каже, що раніше взагалі не займався спортом. Тренується стабільно щодня лише останні півроку.

«Як ми готуємося? Це 10-12 км бігу, тоді їзда на велосипеді, а тоді ще басейн – ось таке тренування. Колись з нами йшов у гори бодибілдер, накачаний, сильний. Але його знімали із висоти 2800 м вертольотом. Взагалі я помітив, що чим люди худіші, тим їм легше підніматися на висоту», – розповідає альпініст.

Моральна підготовка

Для сходження на «восьмитисячники» дуже потрібна моральна підготовка.

Важливо розуміти усі мінуси, з якими доведеться зіткнутися.

«Головне – вдало підібрати команду, з якою ідеш. З добрим почуттям гумору. Повірте, на такій висоті люди так відкриваються одні перед одними, говорять на такі теми, на які внизу ніколи б не розмовляли», – каже Ірина.

Крім того, може бути гірська хвороба. Її симптомів дуже багато, а проявляється вона раптово. Часто це просто галюцинації або ж людина не розуміє, що з нею відбувається, і не контролює своїх рухів.

«Нещодавно на Еверест сходила команда – поляк і француженка. Поляк уже на початку сходження втратив зір, але пізно сказав про це своїй напарниці. Він загинув. У неї ж було марення, ніби вона бачить жінку, котра пропонує їй гарячий чай. А натомість просить роззутися і пройтись босою по снігу. Француженка це зробила і повністю обморозила ноги. Потім їй причулися звуки вертольота, хоча на такій висоті це нереально, вона пішла на цей звук і зустріла рятувальників», – розповідає альпіністка.

Таких історій про гори є дуже багато. Проте тих, хто у них закоханий, це не лякає.

«Це вже переросло у спосіб життя. Від вершини до вершини. Я сходжу з однієї і чекаю на іншу. Робота для мене – лише можливість заробити кошти, щоб піти ще кудись», – жартує Ірина.

Про звичайні побутові незручності, як-от відсутність душу, туалету чи ліжка, навіть не йдеться.

Ірина каже, що важливо знати про усі зміни, які відбуваються з організмом на такій висоті. Адже легше, коли розумієш, що з тобою відбувається, і знаєш, як потім відновитися.

До речі

Експедиція «Еверест-2018» має благодійну мету. Команда дуже хоче допомогти дівчинці Соломії із Червонограда подолати страшне онкологічне захворювання.

«Ми готові підняти на Евересті прапор будь-якої організації, фірми чи партії, яка висловить таке бажання. А отримані за це гроші ми віддамо на лікування Соломійки», – розповів Роман Городечний.