Про що мовчать чоловіки?

У Першому театрі – комедійна прем’єра, яка спробує дати відповідь на вічні питання
   Ольга Телипська   838  

Типова картина сприйняття світу між чоловіком та жінки виглядає приблизно так:

Чоловік: «Учора з дружиною їздив в торговий центр, купувати червону кофтину. Шість годин вона вибирала, повторюю, шість годин вибирала червону кофту. А купила зелену. А ви говорите про якусь логіку!»

Жінка: «Дуже логічно з її боку. Не змогла знайти червону, але від плану не відступила й усе-таки купила .. але зелену. Колір надії. Я зазвичай іду за кофтиною, а купую туфлі або навпаки. Логіки немає. Але в шопінгу головне – настрій та інтуїція, а не логіка!».

То чому ж жіноча логіка чоловікам здається, м’яко кажучи, дивною і взагалі  нераціональним механізмом? А очевидні речі для чоловіків – величезна таємниця для жінок?

Відповідь на ці й інші запитання сьогодні дізнаються львів’яни. У першому театрі прем’єра – stand-up комедія «Про що мовчать чоловіки, або Дикун FOREVER». Латвійський режисер Давіс Колбергс вже втретє в Україні здійснює постановку всесвітньовідомої бродвейської п’єси «Дикун Forever або кілька слів на захист печерної людини», але вперше – українською мовою.

8 березня свою інтерпретацію «Дикуна» запропонує заслужений артист України івано-франківець Олексій Гнатковський. За дві години артист представить кілька десятків образів, зокрема, перевтілитися в подружок своєї дружини.

Актор і режисер адаптували американського «Дикуна» до українських реалій, зі сцени здається, що Гнатковський розповідає реальну історію свого життя: тут і момент знайомства з майбутньою дружиною, перші бурхливі усвідомлення розбіжностей у світогляді двох статей та щире непорозуміння чому «всі чоловіки козли»?

На сцені «Дикун» Гнатковського зворушливий та беззахисний, дещо незграбний, водночас делікатний і брутальний, і з хорошим присмаком самоіронії. Він щиро виправдовується  за невміння запитати дорогу, за мокрий рушник на подушці, за пристрасть до риболовлі, за ненависть до шопінгу, і навіть за секс без прелюдії – за все.

Увесь монолог актора про смішні баталії з дружиною зводиться до вселенського призову поважати той факт, що всі ми на цій землі різні! Герою вистави мариться далекий предок, печерна людина (навіть у декораціях присутні мотиви наскельного живопису епохи палеоліту), який умів жити в гармонії з жінкою. Ми тупцюємо на місці, докоряючи один одному, але призабули прості істини: чоловік зосереджений на одній меті – він мисливець зі списом у руках, і безглуздо очікувати від нього таланту Юлія Цезаря. Римський полководець з його вмінням робити три справи одночасно: «І писати, і дивитися, і слухати» круто підставив увесь чоловічий рід, бо рідко зустрінеш мужчину, який одночасно може дивитися телевізор і підтримувати бесіду з другою половиною.

Чоловік – мисливець, захисник; жінка – збирачка, хранителька домашнього вогнища. І зрозуміти один одного нам сьогодні не легше, ніж мільйон років тому, а важче.

Stand-up комедія «Про що мовчать чоловіки, або Дикун FOREVER» змушує нас замислитися про те, як важко сьогодні чоловікові залишатися чоловіком. Порушує питання чому жінка і чоловік живуть як кішка з собакою. А відповідь можна підгледіти навіть у світі тварин. Коли собака бачить мету – він до неї рухається прямо, а кішка дорогою ще встигає поганяти за метеликом, понюхати квіточку, подивиться на перехожих і навіть забути, куди прямувала.

Відомий серед психотерапевтів прийом «варіант Джона» і «варіант Еммі» – чоловік готовий украсти для близької людини ліки з аптеки, а жінка воліє «поговорити з аптекарем» – раптом можлива знижка або кредит, прекрасній статі властиве прагнення до співпраці, а чоловікам – до перемовин! Ми різні, і в цьому наша сила.

На прикладі власних сімейних стосунків актор показує абсурдність взаємних претензій, сварок, конфліктів, що трапляються між нами, до болю знайомих усім і кожному. Безглуздість наших розбіжностей роблять життєві ситуації іноді сміховинними, анекдотичними, викликаючи в залі веселий сміх.

Одою справжньому чоловікові стає один з останніх епізодів. Герой приходить до свого друга, дружина якого ось-ось має народити. Жінки щебечуть про своє, дівчаче, а Друг у дворі порається з електропилкою – будує для майбутнього сина пісочницю. Хоча вона знадобиться років через п’ять. І Дикун допомагає йому. Це один із незбагненних для жінок моментів, про які чоловіки мовчать. І головне – чоловіки не козли!

Довідка. «Дикун Forever, або Кілька слів на захист печерної людини» («Defending the Caveman») – рекордсмен серед бродвейських «one man show». П’єсу перекладено 35 мовами, вона з успіхом йде в більш ніж 45 країнах світу.

Автор – американський сімейний психолог, актор-комік Роб Беккер. Він на три роки з головою занурився в історію, філософію, психологію, антропологію, соціологію та міфологію, а коли врешті випірнув – на його столі лежало 40 комп’ютерних сторінок тексту, від якого хотілося нестримно сміятися … а потім схопитися за голову і здивовано сказати: «Але невже ми такі? ».

Вистава тріумфально пройшла спочатку у США, а потім по всьому світу.

Прем’єра відбулася 26 березня 1995 року на Бродвеї на сцені Helen Hayes Theater. П’єса у виконанні самого Беккера була зіграна більш 700 раз тільки на Бродвеї, а потім більше 1500 разів у 160 містах США.

17 липня 1996 «Дикун» увійшов до Книги театральних рекордів як саме довгограюче соло-шоу. яке тримає свою першість і по сей день. Цікавим є той факт, що мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані оголосив 18 липня «Днем Печерного Людини» і перейменував 44-ту вулицю на заході Нью-Йорка в «Дорогу Печерної людини»…