Музейний кіт: як Мурлика оселився і працює у Домі Франка

Майже рік тому Богдан Тихолоз зробив одразу дві сенсації – став наймолодшим директором музею Івана Франка у Львові і взяв собі за першого працівника – рудого кота на ім’я Мурлика
   Марічка Курило   1975  

Щоб стати музейним котом, рік тому Мурлиці довелось пройти серйозний конкурсний відбір. Серед вимог до кандидата були юний вік (до восьми місяців), чоловіча стать, відсутність судимості і злочинних намірів, охайність, лагідність і головне – рудий колір шерсті. На посаду претендували одразу 20 кандидатів, однак доля усміхнулась саме Мурлиці. Щоправда, тоді він ще був звичайним шестимісячним Арчі, який жив у притулку на Ряшівській. З новою посадою рудохвостий отримав і нове почесне ім’я, саме Мурликою звали одного з героїв відомого твору Івана Франка – «Лис Микита».

Якщо ще у березні минулого року Мурлика був наймолодшим працівником музею, то зараз цей статус перебрали у нього інші працівники, вже люди, які прийшли після чотирилапого. Сам ж Мурлика за рік добре освоївся, а свої посадові інструкції виконує краще за усіх:

«Мурлика бере участь у всіх наших подіях. А у нас їх відбувається багато. Минулого року було понад сто подій. Він завжди між людей. Любить у когось примоститись на руках, погрітись, щоб його погладили, почухали. Я б сказав, що це один з найкорисніших наших працівників. Коефіцієнт корисної дії від його праці дуже високий. За цей рік він став добрим символом музею». –характеризує чотирилапого підлеглого Богдан Тихолоз.

У музейного кота-Мурлики виявили хист до музики

Якщо у березні 2017-ого Мурлика дещо остерігався людей, не міг звикнути до великої їхньої кількості, то вже зараз хвостатий цілком вжився у статус публічного кота. Має Мурлика свої покої, тепер він мешкає у будинку літературної експозиції, тут у нього більше місця ніж у меморіальній експозиції, але і шансів перевернути якусь Франкову вазу – значно менше,- радіють і за кота, і за експозицію працівники музею.

У лагідного чотирилапого просто дивовижна здатність розряджати ситуацію, він заграє з відвідувачами, викликає усмішку і непоборне бажання погладити його.

А ще, з гордістю розповідає Богдан Тихолоз, у Мурлики виявили талант до музики, тепер він частенько влаштовує репетиції – гуляє по клавішах фортепіано і награє свої – котячі мелодії. У нього уже навіть відбувся музичний дебют перед високою публікою, акцентує директор музею:

«Якось до нас приїхав надзвичайний і повноважний посол Канади – Роман Ващук. Він подарував меморіальну фотографію Франка, справжню, автентичну, ще й з авторською присвятою Івана Франка. І ось, урочистий момент, а ми починаємо чути якісь дивовижні звуки. А це наш Мурлика – грає на фортепіано. Так що – замість фальшивого пафосу у нас, у Домі Франка, панує справді домашній дух».

Іван Франко казав, що великий рудий кіт є його пічкою

І дух цей – не надуманий, кіт Мурлика у музеї Франка –  гармонійний продовжувач тієї атмосфери, яка свого часу панувала у домі за життя Івана Франка.

«Франко взагалі дуже любив тварин. І у його домі було багато розмаїтих, і домашніх, і не дуже. Тому що його діти тягнули до хати усе, що здибали, передовсім хворих та скалічених тваринок. Через це Франкову хату навіть називали звірячою клінікою. Скажімо, вони знайшли буська з переламаним крилом, а щоб прогодувати того буська – наловили жаб. Жаби плигали по підлозі у кухні, бусько полював на жаб. Словом, було весело. Але улюбленими мешканцями Франкового дому були коти і собаки. Собаки мешкали на дворі і, до речі, гавкотом заважали Михайлові Грушевському»,- пояснює Богдан Тихолоз.

А ось великий рудий кіт був Франковим персональним лікарем. Письменник грів до нього свої хворі руки, уражені поліартритом, і казав, що кіт – то є його пічка. Полюбляв рудий сидіти у Франка на шиї, саме тоді, коли той працював над рукописами, зігрівав йому спину. І хто зна, можливо, саме його муркотіння не лише заспокоювало, а й приносило письменнику нові творчі задуми.

Минули роки і у Домі Франка, тепер уже у музеї, знову є свій рудошерстий терапевт – Мурлика. Тепер він допомагає знайти добрий настрій і добре здоров’я відвідувачам музею.

Коту-Мурлиці хочуть завести чотирилапого компаньйона

У їжі Мурлика-музейник не вибагливий. Однак тут дбають про його здоровий котячий раціон. Дають Мурлиці котячі корми, готують йому і субпродукти. У музеї навіть є скринька – на зарплату Мурлиці.

І, схоже, у Львові вимальовується справжній котячий тренд, адже після Дому Франка, кота завели у Палаці Потоцьких, свої чотирилапі є при Львівському історичному музеї і при Першому українському театрі для дітей та юнацтва. Однак статус музейного кота має лише Мурлика. У Домі Франка свого часу навіть закликали інших музейників, щоб ті брали на роботу чотирилапих, але, мабуть, все ще попереду.

А тимчасом, кіт Мурлика у Домі Франка настільки добре виконує свої робочі обов’язки, що у музеї уже думають над тим, аби завести йому чотирилапого компаньйона. Однак кого саме, в адміністрації музею поки що тримають у таємниці. Кажуть, якщо зважаться, то буде ще одна львівська сенсація.

Усі фото: Роман Бруцяк