Партії Зеленського і Рабиновича – кандидати до українського парламенту?

Результати соціологічного опитування засвідчують, що головним переможцем гіпотетичних парламентських виборів став би…телевізор
     3870  

Виключно віртуальні партії «За життя» та «Слуга народу», які завдячують «рейтингами» лише картинці на телеекранах мають солідні шанси стати новими законотворцями в українському парламенті.

У вівторок, 23 січня Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова оприлюднили результати всеукраїнського опитування громадської думки, відповідно до яких найбільшою підтримкою українців користуються «Батьківщина» (11%), «Блок Петра Порошенка «Солідарність» (9%), «За життя» (9%), «Громадянська позиція» (7%), «Самопоміч» (7%), «Опозиційний блок» (6%), Радикальна партія Олега Ляшка (6%). Також до 5%-ї підтримки близькі партія «Слуга народу» (4%) та Всеукраїнське об’єднання «Свобода» (3%).

Загалом же, у порівнянні з аналогічними дослідженнями минулого року чогось сенсаційного в результатах соцопитування немає. Все ті ж «лідери» громадської думки (в лапках – тому що складно назвати партію, що має рейтинг 9-12% переможцем), які синхронно втрачають залишки довіри, ті ж «нові обличчя», що регулярно з’являються перед виборами, та ж тотальна недовіра до всіх і всього.

Загадкою для експертів та соціологів залишається стабільний рейтинг партії «Громадянська позиція» – партія без фракції в парламенті, без яскравих обличь (окрім, звичайно ж лідера Анатолія Гриценка), без розвинутої всеукраїнської структури та за відсутності публічних акцій та заходів уже впродовж кількох років демонструє   постійний високий рейтинг, який врешті, дасть можливість потрапити соратникам Гриценка до парламенту.

Рейтинги «Самопомочі» після катастрофічного просідання влітку 2016 року внаслідок трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі та «сміттєвої кризи» відновлюють позиції, однак, навряд чи повернуться до рівня 2014 року, коли партія Андрія Садового займала третє – четверте місця у списках «улюбленців» українців.

Віртуальна партія Вадима Рабіновича «За життя», відома довготривалим багатосерійним шоу з пікетуванням НБУ в Києві за допомогою «проплачених» бабусь активно і успішно бореться за електорат Сходу України з Опозиційним блоком. Єдиний актив партії  – телеканал, власником якого є соратник Рабиновича Євгеній Мураєв. Регулярна поява на цьому телеканалі лідерів партії «За життя», власне – Мураєва та Рабиновича і є демонстрацією невибагливого рецепту успішності в українській політиці. Якщо ще рік тому Вадим Рабинович був відомий як один кандидатів в президенти з рейтингом в 2%, то зараз він потенційний керівник третьої за величиною парламентської фракції кількість 70 «штиків». Розпочавши політичну діяльність як партія-«спойлер» Опозиційного блоку, «За життя» сьогодні перетворилось в повноцінного гравця української політики. Парадоксально, але ані самої партії, ані її структури, офіційних облич (окрім Мураєва та Рабиновича) ніхто не бачив і не знає. Однак регулярні появи на власному телеканалі замінили всі необхідні для справжньої партії атрибути.

Ще один віртуальний претендент на проходження в парламент – виключно телевізійна партія «Слуга народу». Зареєстрована в грудні 2017 року партія, і цього навіть ніхто не приховує, виникненням завдячує популярному однойменному телесеріалу, що виходить на телеканалі «1+1» з Володимиром Зеленським в головній ролі. Номінальний голова партії – Баканов Іван – директор 95-го кварталу, студії, що власне і виробляє телесеріал. Натомість, хто може стати реальним лідером новоствореної партії – питання риторичне.

Такий політичний «розклад» уже зараз «гарантує» величезні проблеми з формуванням парламентської коаліції в майбутній Верховній раді дев’ятого скликання. За попередніми розрахунками, виходячи з даних соцопитування, та якщо припустити, що вибори проводитимуться за новим виборчим кодексом, майбутній парламент виглядатиме таким чином: Батьківщина може отримати 96 мандатів, БПП – 74, «За життя» 71, Громадянська позиція 60, Самопоміч 55,Радикальна партія Ляшка 47 і Опозиційний блок – 47 .

Для того, щоб створити парламентську коаліцію необхідно буде щонайменше три фракції, і таке об’єднання буде доволі нетривким та хитким.  Політичний антагонізм Блоку Петра Порошенка та Батьківщини змусить кожного з них шукати та об’єднувати передусім, навколо себе союзників. Зважаючи на «токсичність» «Опозиційного блоку» та «За життя» для двох найбільших партій в майбутньому парламенті, основна боротьба буде точитись за лояльність «малих» фракцій. У будь-якому випадку, наступний  парламент буде малоконтрольованим, і, на жаль, малоефективним. Слід також зауважити, що реальна конфігурація майбутнього парламенту буде в значній, якщо не в вирішальній мірі залежати від результатів президентських перегонів, які мають бути проведені в наступному році. Українська політична традиція вказує на те, що новообраний Президент (в значній мірі можна прогнозувати що це буде представник однієї з крупних політичних сил) та його політична сила виступить основним ядром формування нової парламентської коаліції.

Ще один висновок з соціологічних опитувань– тотальне розчарування українців в усіх інститутах влади та політиках.  2017  – рік найбільш стрімкого падіння рейтингів довіри до всіх без виключення державних інституцій та політиків. Понад дві третини населення України (67%) вважає, що Україна потребує нових політичних лідерів, проте лише 19% вважає, що такі лідери вже є. Такими новими лідерами українці називають, зокрема, і Святослава Вакарчука та Володимира Зеленського. Те, що ці прізвища здебільшого не асоціюються з політикою – ще одне свідчення масового розчарування українців в політиці та політиках – безвідносно до їх політичної приналежності. І це явище – мабуть більш небезпечне за своїми можливими наслідками, аніж будь-яка інша проблема України.