Сьогодні – Щедрий вечір та свято Маланки

За християнським календарем сьогодні – день преподобної Меланії
     1443  

Через тиждень після Різдва, напередодні Нового року за старим стилем – Щедрий вечір. Святкування Щедрого вечора походить від стародавнього, ймовірно, дохристиянського звичаю. Меланка-Вода приходить на Щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні торжества та справити гостини, які в народі так і називають – гостини Меланки. У народній традиції обидва свята об’єдналися в Щедрий вечір, або свято Меланки.

У низці західних регіонів України, зокрема в Галичині, Щедрим (Другим Святим вечором) називають вечір 18 січня напередодні Водохреща (на решті України цей вечір знано як Голодна кутя).

Унаслідок розбіжності, яка існує між Григоріанським та Юліанським календарем, українці святкують Новий рік двічі в році: офіційно – 1 січня, а 14 січня, яке залишилося в народній традиції важливою складовою прадавнього календарного обрядового циклу українців, сьогодні називають Старим Новим роком.

Як і на Святвечір, цього дня готують святкову вечерю з кутею, яку в народі називають Щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними.

Другу обрядову кутю – щедру – починають готувати ще зранку. На відміну від багатої куті (6 січня), її можна заправляти скоромниною. Крім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників.

Стравам приділяють важливу роль: вважається, що більше розмаїття на столі в цей день, то щедрішим буде наступний рік. Страви є ситними, традиційно готують холодець зі свинини, кров’янку, ковбаси, сало тощо.

Звечора й до півночі щедрувальники обходять оселі. За давньою традицією, новорічні обходи маланкарів, як і різдвяних колядників, відбуваються після заходу Сонця, тобто тоді, коли володарює усяка нечиста сила. Дівчата-підлітки поодинці чи гуртом оббігають сусідів, щоб защедрувати.

На Меланки ходять і парубоцькі гурти, «водять Меланку». Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один із них зазвичай перевдягнений у жіноче вбрання, його й називають Меланкою.

За давнім звичаєм перебрані, закінчивши ритуальний обхід, вранці йшли на роздоріжжя палити «Діда», або «Дідуха», — снопи, соломи, що стояли на покуті від Святого вечора до Нового року, потім стрибали через багаття. Це мало очистити від спілкування з нечистою силою.

Наступного дня, коли починає світати, йдуть посівати зерном. Зерно беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком.

Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя, тож хлопці намагалися йти посівати ще вдосвіта.

На Меланку дівчата ворожили на свою долю. Ворожать переважно так само, як і на Андрія: бігають попід вікна слухати, питають у випадкових чоловіків імена, кидають через хату чоботи – куди впаде чобіт носком, туди й заміж вийде тощо.