Сьогодні вшановуємо пам’ять святого Степана

Святий Степан — не тільки ревний апостол, а й перший із мучеників
 |    736  

За Юліанським календарем, пам’ять першомученика Степана вшановують на третій день після Різдва – 9 січня. Східна Церква, прославляючи святого Степана у своїх богослуженнях, дає йому потрійний титул, називаючи його апостолом, першомучеником і архідияконом. Святий Степан належав до 70 апостолів, пам’ять яких вшановують 17 січня.

Оскаржений перед Синедріоном фальшивими свідками, Степан мужньо визнав християнську віру. Через це його вивели за місто й закидали камінням. Це сталося 34 або 35 року після народження Христа. Як Христос, так і він перед смертю молився за своїх ворогів. У його мучеництві бере участь юнак Савл, пізніше — апостол Павло. Святий Августин приписує навернення Савла крові святого Степана: «Якби Степан не молився, то Церква не мала б Павла». Святий Степан перший після Христового вознесіння віддав життя за Христа. Тому він має почесний титул першого мученика.

Святий архідиякон Степан загинув мученицькою смертю у віці 30 років. Після каменування вороги залишили його тіло на здобич диким звірам. Про це згадує св. Єронім. Аж наступної ночі Гамалиїл,відомий учитель юдейського закону, який захищав апостолів у Синедріоні, а пізніше сам із сином Авивом увірував в Христа і проповідував про Нього, послав надійних людей, щоб вони таємно взяли мощі святого Стефана і перенесли його в село Кафоргамалу, недалеко від Єрусалима. Там Гамалиїл поховав тіло першомученика.

У 415 році тіло святого Степана віднайшли і перевезли до Єрусалима, перепоховавши в храмі на Сіоні. Згодом дружина візантійського імператора Феодосія, Євдокія, відвідуючи Єрусалим, побудувала величавий храм на честь святого Степана. Його звели на тому місці, де архідиякон зазнав мученицької смерті.

За матеріалами РІСУ