Ной Бендікс-Белглі та Теодор Кухар зіграють єдиний концерт у Львові

Справжній музичний подарунок до свят чекає на львів’ян і гостей міста 15 січня в Органному залі
   Діана Коломоєць   1776  

Перша скрипка Берлінської філармонії Ной Бендікс-Белглі (Noah Bendix-Balgley), один із найзаписуваніших диригентів світу Теодор Кухар (Theodore Kuchar) та оркестр Collegium Musicum уперше виступлять у Львові

«Такого концерту ще у Львові не було», – каже Іван Остапович, директор Львівського органного залу.

І справді, концертмейстер Берлінського філармонійного оркестру приїздить до Львова вперше. Ной Бендікс-Белглі виступить з оркестром Collegium Musicum під батутою американського диригента українського походження, колишнього голови Національного симфонічного оркестру України, Теодора Кухара.

Цей подарунок до Різдвяних свят чекатиме на львів’ян 15 січня о 19:00 у Львівському Домі органної та камерної музики.

Щоб зрозуміти, що цю подію не можна пропустити, достатньо трохи прочитати про зірок, які виконуватимуть симфонії Гайдна та Мендельсона, концерт Моцарта та п’єсу Чайковського.

Експериментатор Бендікс-Белглі

Ной Бендікс-Белглі у чотири роки побачив, які інші діти грають на скрипці. Він був настільки вражений співочістю цього інструменту, що попросив батьків відвести його на заняття. Хлопець робив значні успіхи і в дев’ять років уже виступав перед великим скрипалем Ієгуді Менухіним у Швейцарії.

Спочатку музиці Ной вчився у рідних Сполучений Штатах, потім – в Європі. У Мюнхенській вищій школі музики та театру його наставницею була Ана Чумаченко, відома викладачка з українським корінням. Ной – призер та лауреат багатьох міжнародних престижних конкурсів, у тому числі конкурсу Королеви Єлізавети в Брюсселі,  Лонг-Тібо та Вібрарте в Парижі.

Бендікс-Белглі об’їздив півсвіту як соліст кращих симфонічних оркестрів. З 2011 обіймає посаду концертмейстера, спочатку в Пітсбурзькому симфонічному оркестрі, а з 2014 – оркестрі Берлінської філармонії.

«Концертмейстер – це лідер в оркестрі, який має полегшувати зв’язок між диригентом та музикантами, – каже Ной. – Симфонічний оркестр – це величезний організм. Концертмейстер повинен тримати свої вуха й очі відкритими, точно схоплювати багато речей одночасно, а потім внести необхідні зміни, щоб забезпечити чіткість та лідерство, що зближує ансамбль».

Класика – не єдина любов скрипаля. Він також цікавиться клезмерською музикою (традиційна народна музика східноєвропейських євреїв). «Я зростав в середовищі фольклорної та клезмерської музики, завдяки тому, що мій батько – професійний танцівник та викладач танців, спеціаліст з фольклорної музики Східної Європи», – розповідає Ной. У 2016 році він спробував поєднати класику і клезмера, написавши «Фідль-Фантазію: Клезмерський концерт». Але це ще не всі музичні експерименти Ноя. Нещодавно він почав виступати з ансамблем Philharmonix, в якому музиканти Віденської та Берлінської філармоній грають «усе, що колись хотіли». Philharmonix – це суміш класики, джазу, фолку, латини та поп-музики з дрібкою музичної пристрасті», – мовиться на сайті колективу.

Теодор Кухар: «Я не забув про Україну»

Теодор Кухар (саме такий варіант прізвища вживає він сам) народився у США, але є українцем. Його дід – скрипаль та композитор Роман Придаткевич – емігрував до Штатів у 1923 році, був одним зі співзасновників Української консерваторії в Нью-Йорку. Теодор розповідав, що батьки завжди слідкували, щоб вони з братом розмовляли українською, казали, що ця мова ще стане їм у пригоді.

«Я почав займатися музикою пізно, до 11 років не грав на скрипці серйозно. І перші 5 років не було ніякого задоволення. Ранок кожної суботи починався зі сліз, бо треба було майже цілий день витратити на навчання, їздячи в Клівленд», – згадує маестро. Але те, що було джерелом болю, згодом стало найбільшою пристрастю життя.

Кухар закінчив Клівлендський музичний інститут за класом скрипки та віоли, грав в оркестрах Клівленда та Гельсінкі як скрипаль та альтист.

Згодом переключився на диригентську діяльність. Був гостьовим диригентом оркестрів у Брісбені, Кейптауні, Перті, Празі, Талліні та Гельсінкі. Після перших виступів в Австралії 1987 року був призначений музичним керівником Квінслендського філармонічного оркестру в Брісбені і Західноавстралійсього балету в Перті. Заснував Австралійський фестиваль камерної музики.

Коли Україна здобула незалежність, Кухар приїхав на землю предків. Тут і стала в нагоді порада батьків. З 1992 року він почав співпрацювати з Національним симфонічним оркестром України, а з 1994 по 1999 рік був його головним диригентом. Саме під керівництвом Кухара Національний симфонічний став лідером серед оркестрів колишнього СРСР за кількістю записів. Колектив записав на провідних світових лейблах понад 80 дисків, серед яких всі симфонії Лятошинского, Каліннікова, Мартіну, Прокоф’єва. Диски з творами Лятошинського були визнані найкращими записами року в Австралії та США.

«Коли закінчився контракт і я пішов з цієї посади (диригента, – ред.), Україна забула про мене. Але я не забув про Україну», – каже Кухар.

Після Києва він викладав у Денверському університеті, очолював Філармонічний оркестр ім. Яначека в Празі. Нині диригує камерним оркестром Рено, очолює оркестрову школу музичного фестивалю в Кенті та керує Фестивалем камерної музики Невади. Диригент має дуже насичений гастрольний графік, проводить багато майстер-класів та семінарів у всіх куточках світу.

Маестро дуже часто приїздить з концертами в Україну, і що приємно, диригує не тільки в Києві. Зокрема 2016 року брав участь у фестивалі «Віртуози» у Львові, а 2017-го керував оркестрами у Харкові та Дніпрі.