За всі роки Львів не отримав жодної підтримки від Президента, – Андрій Садовий

Розмова з міським головою Львова Андрієм Садовим про найгостріші проблеми Львова, політику, підсумки 2017 року та плани на 2018 рік
     5103  

Про транспорт

— Почнемо з актуального. У Львові підняли тариф на автобусні перевезення. Водночас скарг дедалі більше: автобуси в абсолютно незадовільному стані, їх постійно бракує. Ситуація з транспортом мало не катастрофічна. Чому йде час, тариф підвищується а у Львові нічого не змінюється?

— Проблема транспорту не є проблемою одного міста. Я не знаю жодного міста в Україні, де люди були б на 100% задоволені транспортним сполученням. Чому так? Бо собівартість проїзду не покривається платою за проїзд. Для розуміння: собівартість проїзду у львівському автобусі сьогодні – 6,8 грн, а ціна – 5 грн. Ми живемо у країні, де більшість людей є бідними і ця галузь потребує постійної дотації. У нас дуже багато категорій пільговиків: пенсіонери, інваліди, учасники бойових дій тощо. Якщо донедавна держава компенсовувала кошти за пільгові перевезення, зараз вона цього не робить. Ці витрати лягли на місцеві бюджети, яким коштів завжди не вистачало. Дороги треба робити, у школи та садочки треба інвестувати, інженерія та мережі у поганому стані.

Не зважаючи ні на що, наступного року ми хочемо дати достатньо серйозний імпульс, аби львів’яни відчули позитивні зміни. На сьогодні є величезний брак якісного громадського транспорту. Перший наш крок – купівля близько 100 автобусів, 40 нових тролейбусів та 50 вживаних трамваїв. Це більш-менш збалансує ситуацію, але не цілком змінить її. Адже автобусів треба, окрім цієї сотні, ще хоча би 100-150, враховуючи величину нашого міста. Для порівняння, лише трамваїв у Львові у 1991 році було 224. Сьогодні є 70. Без серйозних фінансових вливань ситуацію буде важко змінити. Але ми це будемо робити і в бюджеті на наступний рік передбачено 150 млн грн на оновлення транспорту. Це покриває лише частково потреби, решту перекриємо за кредитні кошти, маючи підтримку Європейського банку реконструкції та розвитку та Європейського інвестиційного банку. Це стабілізує ситуацію.

Ще один важливий крок на шляху змін – електронний квиток, який у перспективі повинен повністю витіснити готівку і перевести все на безготівку. Сьогодні половина пасажирів, які заходять у транспорт, не платять за проїзд. Хтось має пільги, хтось просто не хоче платити. Звичайно, працюють контролери, але часто вони не можуть нічого зробити, якщо пасажири просто тікають.

Наступне — ми плануємо переглянути нашу мережу з точки зору більшого комфорту для мешканців.

І ще один необхідний крок — навести порядок на дорогах. Останнім часом дуже зросла кількість автотранспорту у місті. Кожна п’ята машина — це так звана «машина на бляхах», яких раніше не було. Це шалений об’єм автотранспорту, через що з’явились затори. І у багатьох людей є спокуса паркуватись не там, де можна, а там, де хочеться. Тому ми запровадили систему евакуаторів і прийняли ухвалою перелік вулиць, на яких категорично не можна паркувати машини. Центр повинен бути проїзний. Адже люди жаліються на погану якість транспорту та на недотримання графіку.

— Хто покриває цю різницю між тарифом і собівартістю?

— Частково – місто. Хоча ми не маємо достатньо коштів для цього. Місто виділяє гроші комунальному підприємству на купівлю нового транспорту. Минулого року купили 55 нових великих низькопідлогових автобусів. Один автобус коштує 5 млн грн. Це шалено великі кошти для міста. Але інших варіантів немає. Я погоджуюсь, що транспорт сьогодні одне з основних питань для вирішення, і у нас є чітке розуміння, що і як робити.

— Ви згадали про перегляд схеми. Але не так давно Львів отримав нову схему руху автобусів, яку розробляли, зокрема, іноземні фахівці. Що планує мерія міняти цього разу?

— У нас дещо хаотичний рух у місті. Ми хочемо поставити на розвиток електротранспорту у місті. Тому ми плануємо закупити більше трамваїв та тролейбусів. Насправді електротранспорт є більш комфортним, якщо немає заторів. Автобуси мають довозити до певних хабів, звідки вже люди будуть роз’їжджатись. Корегування схеми робитимуть наші місцеві фахівці.

— Львів знову готується купувати вживані трамваї з Європи. Але маємо добрі нові трамваї «Електрону». Чому знову звертатись до вживаних?

— Ми справді будемо купувати частину вживаних вагонів у Німеччині. Один вагон, в залежності від об’єму, коштує від мільйона до півтора мільйона євро. Це величезна сума в гривнях. Нам бюджету міста на вистачить для того, щоб вирішити проблему трамваїв у Львові. Тому будемо купувати і нові, і старі вживані, які ще довго послужать. Але усі трамваї ми купуватимемо на тендерних закупівлях. Тому Електрон повинен готуватись до того, що вони мають пропонувати найкращу ціну.

— А якою є ситуація з електронним квитком? Львів про нього говорить з 2010 року, однак досі система не працює? Що заважало?

— Гроші. Це дуже дорого коштує. Ми отримала кредит європейського банку – 10 млн євро на запровадження електронного квитка, відібрали найкращі компанії, які будуть реалізовувати цей проект, отримали хорошого австрійського консультанта і йдемо чітко по графіку. Ви думаєте, що приватні перевізники сьогодні готові переходити на електронний квиток? Ні. Вони хочуть далі мати зиск з готівки. Ви думаєте буде легко переконати усіх, щоб кожен мав карточку? А що робити з пільговиками, яких вже не зможе бути стільки? Такої кількості пільговиків немає у жодному місті світу поза Україною. У нас держава дає пільги, а потім каже містам знаходити на них гроші. А де їх знаходити?

— Про електронний квиток. Скільки ще треба часу, аби система повноцінно запрацювала?

— Запровадження електронного квитка — це зміна ментальності. Нам треба буде проводити велику роз’яснювальну роботу. Я планую, що ключовим буде 2019 рік. Підготовка буде у 2018 році, але ключовим – 2019.

— Як працюватиме система? Гроші отримуватимуть безпосередньо перевізники чи місто?

—Підприємство буде отримувати гроші за кожен кілометр пробігу. Буде оператор, який збиратиме усі кошти від мешканців. Кожне підприємство буде отримувати конкретні кошти за конкретну роботу.

— Кілометри пробігу. Вони передбачають, що маршрутки є на маршрутах. Натомість нині маємо іншу ситуацію в місті. Десятки, а інколи і сотні автобусів, за словами активістів, не виходять на маршрути. Ввечері автобуси важко дочекатись. Але не маємо жодного покараного підприємства чи розірваного договору.

— По-перше, суди не дають можливості розірвати договори. По-друге, навіть якщо ми розірвемо угоду, ми не маємо достатньої кількості машин, щоб виставити на заміну. Ніхто інший не хоче приходити на наш ринок. І це зрозуміло при ситуації, коли собівартість 6,8 грн, а тариф – 5 грн. При тому, що велика кількість людей не платить. Як покривати ці кошти? Багато перевізників просто занижують кількість автобусів на маршрутах і за це ми з ними серйозно сваримось. Цього тижня на апаратній нараді ми говорили про те, що наше комунальне підприємство вивело на маршрут 92% автобусів, а компанії «Фіакр» та «Міра і К» – більше 60%. Це не добре.

— Місто може накладати штрафи? Якось треба ж впливати на перевізників…

— При нинішній системі, на превеликий жаль, ні. В Україні закон стоїть на стороні порушника. Ви можете прийти, вночі збудувати на самозахопленій території будинок, а ми потім роками будемо судитись, щоб його знести. У державі має рацію порушник і вона його захищає.

— Вже довго у Львові немає керівника управління транспорту. Коли він нарешті з’явиться?

— Я готовий запрошувати фахівців і говорив з дуже багатьма людьми. Вони відмовляються йти на цю посаду. Це робота – бути завжди крайнім. Останній конкурс фактично не визначив кандидата на начальника, бо обидва кандидати не пройшли першого етапу. Будемо знову оголошувати конкурс. Але якщо ми не знайдемо відповідну людину і не будемо благати її податись на конкурс, шансів немає.

Про паркінги

— Через незручний громадський транспорт нині маємо дуже багато машин у центрі. Тому виникає ще одна проблема – паркінги. Про них ми говоримо вже більше 10 років, але чому і досі не побудували жодного?

— Ніхто не буде будувати паркінги, поки не буде мати гарантії, що вони будуть заповнені. А для цього Верховна Рада має прийняти закон, який дасть можливість правоохоронцям штрафувати за порушення правил дорожнього руху. Сьогодні вони можуть оштрафувати водія тільки коли він на місці. Наприклад, ви паркуєте машину під знаком стоянка заборонена і йдете пити каву. І ніхто не має права вас оштрафувати. Тому місто на сьогодні визначило перелік вулиць, де категорично заборонено паркуватись і ввели систему евакуаторів. Порядку у Львові стає більше, але це не знімає проблеми. Якщо у державі приймуть закон про примусову евакуацію і штрафування без присутності водія, тоді інвестори скажуть, що готові вкладати кошти, бо розумітимуть, що паркінг буде заповнений.

Ми вже визначили ділянки, де можуть постати паркінги. Це площа Петрушевича, площа перед університетом і площа, де є Вернісаж. На останній можемо зробити багаторівневий наземний паркінг, адже під землю там лізти не можна, адже там маємо історичне надбання і археологи розкривають дуже цікаві речі. Думаю, інвестиційний конкурс на площу Петрушевича ми проведемо наступного року. Щодо Вернісажу, добре було би наступного року закінчити оформлення усіх документів, а щодо будівництва перед університетом важливою є думка громадськості. На сьогодні голоси в університеті розділились 50/50.

— Чи може місто заохотити інвестора поки немає закону?

— Інвестор не благодійник. Він вкладає кошти тоді, коли має 100% гарантію того, що отримає прибуток. Є закон і тоді будуть люди, які вкладатимуть кошти. Перший конкурс, на Петрушевича, ми будемо робити на свій страх і ризик, очікуючи змін законодавства.

Про дороги

— Наступного року місто чекає багато ремонтів доріг. Які вулиці і за чиї кошти ремонтуватимуть?

— Ми передбачили кошти на ремонт вулиці Личаківської і хочемо до кінця весни її повністю відкрити для руху. Передбачили також кошти на вулицю Замарстинівську – від Гайдамацької і до Липинського, що є найбільш складною ділянкою сьогодні у місті Львові, на мою думку. Дуже багато коштів ми передбачаємо на невеликі вулиці в районах міста, – загалом на близько 50 вулиць. Якщо говорити про магістральні дороги, однозначно, хочемо зробити площу перед залізничним вокзалом та вулицю Чернівецьку. Закінчуємо проектні роботи по вулиці Бандери та вулиці Шевченка, де роботи виконуватимемо за кредитні кошти.

— До речі, про вулицю Бандери. Влада та громадськість не можуть досягти консенсусу щодо її реконструкції. Дилема асфальт чи бруківка зайшла в глухий кут.

— Ця проблема вирішиться дуже просто. Наші німецькі колеги насправді дуже подивовані, що люди, які не мають розуміння у плануванні та будівництві вулиць, такі активні. Вони просто не підтримають виділення коштів Європейським банком реконструкції та розвитку і ця вулиця може бути у такому стані, як є, ще 5-10 років.

— Тобто або асфальт, або реконструкції не буде?

— Ні. Або ми будемо використовувати найновітніші технології і робити вулицю, комфортну для мешканців, або ми не зможемо реалізувати цей проект. Мова не йде про те, асфальт чи бруківка. Мова про те, щоб робити це так, як робиться в цивілізованих країнах світу: Польщі, Австрії, Німеччині. Європейський банк, який фінансує цей проект, вимагає європейських стандартів. Наприклад, ми купуємо автобуси, а хтось скаже: «Навіщо? Є коні і фіри». Європейський банк цього не буде фінансувати. Може, хтось інший захоче профінансувати.

— Яка Ваша особиста позиція у цьому конфлікті?

— Я не бачу жодного конфлікту, я бачу бажання деяких політиків робити на цьому піар. Тому вони доносять до людей неправдиву інформацію, що нинішній стан є кращий ніж те, що буде зроблене нове. Час не зупиняється, це неможливо.

Про сміття

—Друга не менш складна тема для міста — сміття. Після того як вивіз сміття передали ОДА, проблема певною мірою зійшла з порядку денного. Куди сьогодні возять сміття львів’ян?

— Насправді ми нічого не передали. Львівські компанії, які визначили на тендерах, як вивозили сміття, так і вивозять. З ким вони мали угоди до того, туди і возять зараз. Просто ми почали платити набагато більше і машини не зупиняє поліція з мигалками. На сьогодні можна було би, я думаю, вкластись у суму вдвічі меншу, аніж ми платимо. На рік ми платимо ЛОДА 300 млн грн і з літа ми не отримали жодного звіту про використання цих коштів. Я написав 5 листів в ОДА, але вони принципово не звітують.

— То Львів, на Вашу думку, відкупляється від сміття?

— Так, ми відкупляємось від того, щоб не бути заблокованими сміттям. Це політична акція.

— А куди возять львівське сміття сьогодні?

— Туди, куди і возили: трохи в центральну Україну, і великий об’єм возять на полігони Львівської області, які раніше нам не були доступні. Раніше їм просто говорили не приймати сміття. Якби вони раніше це робили, на керівників би відкривали кримінальні справи.

— Про кримінальні справи. Зараз триває кримінальне розслідування і маємо гучні заяви про те, що у схемах розрахунків за вивезене сміття були задіяні фірми з ознаками фіктивності. Держаудитслужба виявила зловживань на понад 40 млн. Куди йшли гроші за сміття?

— Думаю, це буде ще тривалий процес і, думаю, це триватиме до президентських виборів. А далі це питання стихне. Вважаю, що кожен порушник закону має понести покарання. Якщо є порушник закону, який вкрав гроші, його треба посадити в тюрму. Це моя позиція.

— Було внутрішнє розслідування міської ради щодо витрачання сміттєвих грошей?

— Звичайно. Ми жодних порушень не виявили. Усі гроші йшли за призначенням — на утилізацію відходів. Як використовували кошти фірми-перевізники — це вже їхня відповідальність. Вони були усі попереджені: якщо будуть зловживання, будуть нести відповідальність перед законом. Ніхто з керівників цих компаній не притягнутий до відповідальності сьогодні. Усі як працювали, так і працюють. Триває розслідування. Нехай триває. Ми будемо максимально сприяти. У нашому комунальному підприємстві вилучали документацію 6 разів. Вилучали оригінали, потім копії, потім копії копій і так далі. Це перейшло вже в абсурд. Натомість коли ми найняли аудиторську компанію, аби провести аудит, і я кілька разів звертався до правоохоронців з проханням надати документи для аудиту, вони не надали. Ця проблема має чіткий замовний характер. Це спецоперація для дискредитації Львова та Самопомочі.

Про політику

— Якими зараз є ваші стосунки з Президентом? Сміття і далі є предметом тиску?

— Звичайно. Якщо би «Самопоміч» кардинально поміняла свою позицію і голосувала потрібні Президенту питання, наприклад, щодо виборів на Донбасі та щодо підтримки корупціонерів, усі проблеми були б вирішені за кілька хвилин. Але «Самопоміч» має свою принципову позицію щодо дуже багатьох питань. Йдеться, зокрема, про питання антикорупційного суду, питання НАБУ, яке ми захищаємо та якому допомагаємо. Напевно, ми мали би бути іншими — такими, як вони. Але ми такими ніколи не будемо. Є також питання безпеки держави. Ніхто не знає, скільки грошей витрачає Україна на закупівлю озброєння. На сайті Міністерства оборони США є чіткі переліки, яку техніку за які гроші купили. Те саме стосується будь-якого озброєння у будь-якій країні світу. В Україні це гриф “таємно”. Західні партнери не раз ставили питання встановлення цивільного контролю над озброєнням, адже гроші виділяють дуже великі, а жодного контролю немає і зловживання шалені.

— Останній раз ви бачились з Петром Порошенком не так давно — під час його візиту до Львова на початку грудня. Про що була розмова?

— Президент мав кілька думок і озвучив їх. Я, до прикладу, озвучив йому питання, яке, на мою думку, принижує місцеве самоврядування. Йдеться про ситуацію в містечку Срібне Чернігівської області, де нещодавно відбулись вибори до ОТГ. Там обрали голову. Відбувається перша сесія, він складає присягу, другим питанням обирають секретаря і третім питанням знімають голову. Як має себе почувати громада, яка обрала нового голову, коли депутати під БПП його зняли, бо він їм не сподобався. Є реакція Президента чи прем’єра? Немає. Ніхто в політикумі не висловив своєї позиції. Самопоміч взялась підтримувати цього чоловіка і допомагає з юристами.

— Чи говорили про львівські проблеми?

— Звичайно. Але інколи я навіть боюсь озвучувати львівські проблеми, бо маю хвилювання, що зроблять навпаки. Багато говорити не збираюсь, бо я не отримав підтримки щодо вирішення жодної львівської проблеми за той час, що Порошенко є Президентом.

— Про що ж говорили?

— Про загальні речі. Його цікавить політика, мене — господарка. Це не є питання, які треба передавати назовні.

— Розкажіть про стосунки з Саакашвілі. Коли ви останній раз бачились і як оцінюєте події, які відбуваються у Києві?

— Останній раз я бачив його, коли він був у Львові разом з Гриценком, Тимошенко і Наливайченком, Добродомовим. Тоді ми усі разом зустрічались і пили каву. Після цього ми не бачились.

Я не можу зрозуміти, що зараз робиться в Києві. Я категорично проти захоплення чогось. Вважаю, що мирний протест має право на існування. Порошенко та Саакашвілі мають свої непрості відносини достатньо давно. Чесно кажу, невідомо, чим це все закінчиться. Пам’ятаю Саакашвілі з того часу, як він був президентом Грузії, і маю розуміння, як важко йому було працювати. Те, що він зробив, оцінюється дуже багатьма людьми. Займатись політикою в Україні йому дуже складно. Це те саме, що я завтра поїду в Грузію і створю політичну партію. Я собі це важко уявляю. Треба тут жити, знати людей і ситуацію. Він це також, напевно, розуміє, але він впертий і має певні цілі, які хоче реалізувати.

— Чи розглядаєте ви його як свого політичного партнера?

— Партнером я передусім розглядаю український народ. Політики були, є і будуть. Коли відбуваються вибори, мудрі політики знаходять порозуміння з точки зору об’єднання власного потенціалу, якщо стоять на одній ідеологічній платформі. Це треба робити в нашій державі — показувати приклад єдності. Або бути твердим і відстоювати свої переконання. Це також потрібно нашій країні.

Про підсумки і плани

— Про бюджет розвитку. Яким він буде для Львова наступного року?

— Цей бюджет буде меншим, ніж бюджет 2017 року. Пріоритети у нас не змінюються – це освіта, комфорт проживання мешканців. Достатньо рівномірно розподілили кошти по усіх напрямках – культура, функціонування міста, ремонти доріг, підтримка закладів освіти та медицини, підтримка наших хлопців, які прийшли з війни. Львів — єдине місто, яке виплачує кожному, хто прийшов з війни, 100 тисяч грн і на наступний рік ми заклали для цього 100 млн грн. Це дуже великі гроші, але ми мусимо це робити.

— Чи можете виділити три найбільші проекти, які наступного року будуть реалізовувати у Львові?

— Перше — закупівля транспорту. Друге — розпочати процеси по рекультивації полігону і будівництву заводу. Третє — підтримка гуманітарної сфери, а саме шкіл та садочків. Йдеться про закупівлю обладнання: мультибордів та 3Д-принтерів, обладнання нових кабінетів фізики та хімії. У садочках ми будемо відкривати нові місця. Приблизно це 400 місць і до 2020 року ми плануємо вирішити проблему браку місць для дітей у садочках.

— Поговоримо про підсумки року, який минає. Що для вас є найбільшим успіхом і що найбільшою проблемою?

— Якщо говорити про найбільшу проблему, це навіть не комунальні проблеми, які є і будуть завжди. Це змарнований час людьми, які взяли на себе відповідальність керувати державою. Ми усі є заручниками процесу. Люди не очікували чуда, просто хотіли, щоб перестали красти і дали нормально жити. Красти не припинили, корупція збільшилась. І ми усі — я, ви і читачі — заручники цієї проблеми. А позитив у тому, що Львів живе і рухається вперед. Ми маємо дуже багато гостей і розвиваємось. Львів — найбільш комфортне місто в Україні за усіма показниками, і це заслуга львів’ян.

Розмовляла Мирослава Іваник