Наталя Сіреджук: «Джерело» це вихід для багатьох сімей

Керівниця відділу соціальних проектів та розвитку навчально-реабілітаційного центру «Джерело» Наталія Сіреджук розповіла, як прийшла до Джерела по допомогу і залишилася, щоб допомагати Джерелу
   Святослав Драбчук   1114  

 Про цей навчально-реабілітаційний центр для дітей та людей з особливими потребами знають по всій країні. Свого часу саме «Джерело» стало місцем, куди батьки не боялися відпускати своїх дітей, бо знали, що там про них подбають. Відтоді й донині навчально- реабілітаційних центр не зраджує цих принципів і старається кожного року ставати лише  кращим.

 «Джерело» = вихід є!

Наскільки б це не було прикро, але діти з інвалідністю народжуються щодня. І коли батькам у пологовому кажуть, що в них народилася особлива дитинка, вони часто впадають у розпач. У таких кризових ситуаціях насправді дуже важко втримати свій емоційний стан та сім’ю і навчитися з цим жити. Саме тому я кажу, що «Джерело» – це «вихід є».

У пошуках «чарівної пігулки»

18 років тому я народила двійню: це були мої перші сини, Дмитро і Павло. Так сталося, що одного з хлопчиків травмували при пологах, і він росте з церебральним паралічем. Тоді я, як і більшість батьків у такій ситуації, шукала якусь «чарівну пігулку». Шукала місце, куди приходиш – і тобі кажуть те, що ти хочеш почути: мовляв, ви до нас ще 3 рази прийдете і побачите, що ліва рука вже краще згинається, а права нога – уже сама стрибає. Але такого місця не було.

Зрозуміти і навчитися жити

Одного разу я прийшла до «Джерела», розклала перед лікарем усі медичні картки і почала розповідати про пройдений курс лікування та фахівців, у яких ми були. А після цього він, без будь-яких додаткових втішань, почав розпитувати мене про справи в родині, спитав, чи знають про це бабусі і дідусі, чи маємо ми вдома інвалідний візок та чи поміщається він у наше авто, а також – чи розумію я, що мені потрібно просто навчитися з цим жити. І тоді я зрозуміла, що вже давно хтось мав так відверто зі мною поговорити. Після цієї розмови почала волонтерити в «Джерелі», і ось уже 6 років працюю в Центрі.

«Джерело» не просить грошей

На своїй особистій історії я переконалася в потребі такої організації як Центр «Джерело». Коли мого Павла забирає автобус і він їде до школи, складає свій рюкзак, як і його брат-близнюк, і має куди піти кожного дня, то це справді вихід для багатьох сімей. У «Джерелі» зараз є 7 таких автобусів, які щодня забирають майже дві сотні дітей і молоді до навчального закладу. Натомість їхні родини в той час займаються своїми справами і живуть повноцінним життям. Важливо також те, що «Джерело» не просить грошей, адже це такий собі місточок між тими, хто потребує, і тими, хто готовий і хоче віддавати.

Струмочки «Джерела» 

Якось ми зрозуміли, що всі приміщення «Джерела» заповнені на 100%, а до нас продовжують прибувати з усієї країни. Діти із садка та школи «Джерела» дорослішали, і для них вже не було місця. Ми пішли з цією проблемою до міської влади, яка є нашим хорошим партнером, і вже з нового року відкриватимемо осередки для молоді в різних районах, аби всім було логістично легше туди приходити.

Віра в інклюзію

Коли ми бачимо, що дитина, яка в нас навчається, має потенціал, то стараємося якнайкраще підготувати її, а тоді – відпустити назовні. Ми робимо це для того, щоб була ротація в Центрі, і щоб інші діти також мали можливість відкривати тут нові здібності. Ми дуже віримо в те, що інклюзивна освіта в Україні буде набирати обертів, і багато над цим працюємо. У нас є навчальні програми для педагогів, асистентів та інших учасників цього процесу. Єдине, у чому ми переконані, – це те, що інклюзія має бути поступовою.

Діти без бар’єрів

У «Джерелі» – дуже висока активність шкільного середовища. До нас у гості приходять учні різних шкіл, із якими ми вкотре переконуємось, що діти не мають бар’єрів. Дорослі більше аналізують, починають переносити окремі ситуації на себе, шукати якісь пояснення. Діти ж у цьому плані зовсім інші. Вони спершу ставлять два-три запитання, а далі – просто «вмикаються» в гру. Нещодавно ми робили такі перші «Інклюзивні канікули» в «Джерелі». Упродовж 3 днів школярі разом з нашими дітьми мали різні активності. Так от, перші 3 години ніхто і справді не розумів, для чого ми всі разом зібрались. А далі вже якось сталося само собою: діти почали разом бавитись, бігати, співати і просто не помічали бар’єрів. Треба просто передбачати місце для дітей з інвалідністю там, де є інші діти. І нічого особливого створювати не треба.

Від 0 до 45

Коли все починалося, 25 років тому, «Джерело» точно було одним із «першопрохідців». Наші засновники неодноразово розповідали нам, що змушені були ходити помешканнями родин, у яких були діти з інвалідністю, і буквально впрошувати віддавати їх до «Джерела». А батьки боялися, бо думали, що це якийсь інтернат за межами міста. І тоді ми точно були чи не єдині такі в країні. Казати, що зараз така ж ситуація, буде трохи егоїстично. Але ми точно дуже унікальні в цьому плані. Центр «Джерело» створений за європейськими стандартами, усі тренери і методики, за якими ми працюємо, створені закордонними фахівцями. Ще однією унікальністю «Джерела» є те, що тут можуть перебувати люди від 0 до 45 років.

Довідка:

Благодійна установа Навчально-реабілітаційний центр «Джерело» була заснована 1993 року батьками товариства «Надія» та волонтерами з Канади. У 2008 році, за підтримки Львівської міської ради та у партнерстві з Управлінням соціального захисту, на базі «Джерела» створено Львівський Міський Центр Реабілітації. Протягом більше ніж 20 років у «Джерелі» отримало послуги близько 5000 дітей та молоді з особливими потребами. Центр став моделлю для розвитку подібних установ і в інших містах України.