Штурм Жовтневого палацу як запланована поразка Саакашвілі

Чим голосніше протестує в центрі Києва Саакашвілі, тим менше конкурентів у Порошенка на майбутніх президентських виборах
 |  Віктор Біщук   1174  

Після спроби захоплення Жовтневого палацу в центрі Києва прихильниками Саакашвілі та оприлюднення «покаяльного» листа до Порошенка від екс-президента Грузії, можна говорити, що цей раунд затяжного протистояння Банкова може записувати собі в плюс. Однак не завдяки політичним перевагам, а лише внаслідок умовно вдалої реалізації чергової «кількаходовочки» політтехнологів владної команди.

Минулої неділі країна мала змогу (і сумнівне задоволення) спостерігати чергову серію затяжного серіалу про (нібито) протистояння влади та опозиції у виконанні екс-президента Грузії Міхеїла Саакашвілі та чинного Президента України Петра Порошенка. Те, що у вересні починалось як захопливий екшн з несподіваними ходами та непередбачуваною розв’язкою, за п’ять місяців перетворилось на нудну мелодраму з банальним сюжетом та акторами, що вже добряче набридли. За правилами жанру, наслідування дуже рідко виявляється вдалим, і майже ніколи не може перевершити оригінал. Так само і всі старання команди Саакашвілі (або ж сценаристів шоу з Міхо – можливо, і неявних) скопіювати події Майдан викликають нерозуміння та роздратування.

Підстава під Жовтневим палацом

Навіть при всій імпульсивності та непередбачуваності Саакашвілі, навряд чи він справді міг би раптово закликати розпалений мітинг іти захоплювати Жовтневий палац. У цьому немає жодної ані стратегічної, ані політичної мети. Очевидно, що команда Саакашвілі все ж мала якісь попередні домовленості з владою про те, що їм і справді дозволять зайняти  кілка приміщень будівлі в центрі Києва для того, щоб створити там такий собі постійний прес-центр, який інформував би про плани та дії протестувальників. В такому плані була логіка, адже залишати стояти наметове містечко на Грушевського перед зимовими святами та похолоданням, тоді, коли країна іде на кількатижневі канікули а жодного загострення ситуації не передбачається, не мало жодного сенсу. А залишатись фізично в центрі столиці вимагали канони уже згаданого сценарію протестів. І приміщення в Жовтневому палаці ідеально б підійшли для цього.

Однак ці тіньові домовленості були лише тактичним ходом для влади. І коли Саакашвілі закликав соратників «заходити в Жовтневий разом з ним» він звичайно ж не мав на увазі штурму та захоплення. Однак його слова та цілком прогнозовані дії його прихильників після того, як виявилось, що сама будівля оточена бійцями Нацгвардії ідеально вписались в заздалегідь заготовлений сценарій «штурму радикалів».

Після того, як лідер Руху нових сил зрозумів, що ситуація розвивається в незапланованому руслі, він закликав прибічників припинити активні дії, однак було уже пізно. По-перше, натовп розігрітий перед цим запальними промовами про «злочинців та бариг» не так просто втримувати. По друге, потрібна картинка уже була зафіксована і донесена як українцям, так і послам західних країн. Надзвичайно швидка негативна реакція останніх доводить, що саме вони були першочерговою аудиторією  цього дійства.

По те, що такий хід подій був неочікуваний, свідчать і явно розгублені пояснення лідерів протесту про причини штурму та розбіжності у поясненнях, хто ж запропонував захоплювати Жовтневий. Так, Співголова Руху нових сил Юрій Дерев’янко одразу після невдалого штурму заявив, що Саакашвілі вирішив  «заходити» в Жовтневий палац після звернень дружин політв’язнів. Згодом, під час цієї ж розмови дружини трансформувались в одну дружину – заступника Семенченка Анатолія Віногродського. Нібито, саме вона під час віче звернулась до Саакашвілі і той не зміг їй відмовити.

Пізніше сам Саакашвілі заявив, що зайти в Жовтневий палац йому там же, на сцені, запропонував нардеп від Самопомочі Єгор Соболєв. «До мене підійшов Єгор Соболєв, сказав, що є домовленість, що в Жовтневому палаці є кімнати. І що по дорозі ми можемо зайти, зафіксувати, що ми є, і потім піти до Верховної Ради, як і планувалося .. Мені здається, що Єгора теж тут підставили», – підкреслив екс-президент Грузії.

Натомість, нардеп від Самопомочі доволі жорстко відреагував на цю заяву: «Перш ніж закликати людей зі сцени, треба думати, куди ти їх кличеш. Кожен крок має бути прорахований та вчасно пояснений людям. Сьогодні нам потрібна була не штовханина з нацгвардійцями, багато з яких самі мріють пошвидше позбутися топ-корупціонерів, а зменшення території влади останніх», – написав Соболєв у Фейсбук.

Така неузгодженість, імовірно демонструє існування домовленостей з владою, про які, соратникам Саакашвілі, зі зрозумілих причин, незручно говорити, і які, прогнозовано, влада порушила.

Загалом же, події неділі 17 жовтня призвели до того, що більшість поміркованих політиків, які до того опосередковано підтримували Саакашвілі, поспішили відмежуватись від нього.

Таким чином, в результаті недільної акції протесту владі вдалось підкреслити заздалегідь сконструйований імідж руху Саакашвілі як «солянку» непрогнозованих, недоговороздатних екстремістів, ладних штурмувати переповнений глядачами культурний заклад в центрі столиці. Західні країни отримали яскраве пояснення можливих майбутніх санкцій проти Саакашвілі – уже не за політичними мотивами.

Ще один здобуток влади внаслідок недільного штурму – очевидний розкол табору протестувальників та відхід від нього поміркованих політиків, які раніше підтримували Рух за імпічмент.

Всепрощальний лист

Не додало популярності Саакашвілі і оприлюднення Банковою  листа, якого він написав Порошенку, після арешту 8 грудня. В листі, який Саакашвілі написав після зустрічі з послом ЄС, екс-президент Грузії закликає Порошенка  розпочати деескалацію конфлікту та початку політичного діалогу.

Попри виваженість та нейтральність листа, команда Порошенко поспішила знайти у ньому прояви слабкості Саакашвілі. Так, прес-секретар Президента Святослав Цеголко наголосив, що «Міхеіл Саакашвілі зізнався, що допускав і допускає багато політичних помилок» та «…як свідчить штурм Міжнародного центру культури і мистецтв на Алеї Героїв Небесної Сотні, свого слова пан Саакашвілі не дотримався».

Команда Саакашвілі підтвердила автентичність листа, однак, в свою чергу засудила публікацію листа.

Натомість, таким жестом одразу спробували скористатись інші опозиційні політики, зокрема, Анатолій Гриценко, який заявив, що Міхо не розуміє України.

«Звідси і зриви, і помилки, і завищено-неадекватні оцінки настроїв у країні, яку Михайло вважає тепер рідною, але об’єктивно він ще далекий від її глибокого розуміння. Я би радив приглушити емоції, які кидають людей із однієї крайності в іншу, і бути стриманішими. Не варто зачаровуватися, ні Михайлом, ні кимось іншим, щоб потім болісно не розчаровуватися. Треба думати, тверезо оцінювати ситуацію, і тоді висновки і дії будуть вірними», – «роз’яснив» ситуацію Гриценку з висоти власного досвіду.

Аби хоч якось виправити ситуацію, колишній очільник Грузії оприлюднив нове звернення до Порошенка, у якому вживає набагато жорсткіші висловлювання.

Однак попри це, попередній лист, незважаючи на реальні мотиви його написання, для багатьох соратників Саакашвілі став підтвердженням того, що їх лідер схильний до одноосібних рішень, що звичайно ж не покращило ситуації в таборі протестувальників.

Майдан на паузі

Після подій неділі 17 грудня, які виявились несподіванкою для його виконавців, Саакашвілі оголосив про «паузу» в щотижневих протестних віче.  «Невдячна справа – українців смикати на новорічні та різдвяні свята. Це пов’язано тільки із цим», – заявив він журналістам 19 грудня, однак, наголосивши, що протести будуть поновлені, коли вдасться знайти «чіткий механізм захисту від провокацій».

Тож фактично, після відмови 1 грудня Печерського суду Києва задовольняти клопотання прокуратури про  домашній арешт для Саакашвілі, події з протестами в Києві розвиваються за планом влади.

Слід наголосити, що найбільш імовірно,  мова не йде про прямі домовленості Саакашвілі та Порошенка чи Авакова. Події та їх наслідки показують, що команда влади більш грамотно та послідовно моделює ситуацію навколо Саакашвілі таким чином, щоб його природні та щирі кроки грали саме на користь владної команди.

Адже з початку вересня цього року саме Саакашвілі є фактичним обличчям української опозиції, відтіснивши і Тимошенко і Гриценка і Садового. Однак, за результатами соціологічного дослідження, проведеного Центром «SOCIS», Київським міжнародним інститутом соціології, Соціологічною групою «Рейтинг» та Центром Разумкова в листопаді, політична сила Саакашвілі набирає лише 1,6% голосів. Натомість, активність Руху нових сил та самого Саакашвілі хоча небагато, але забирає голоси саме в найближчого конкурента чинного президента – лідера партії Батьківщина Юлії Тимошенко та інших опозиційних політиків, зокрема, Гриценка. У свою чергу, гіпотетичні виборці  Саакашвілі абсолютно не перетинаються з виборцями Порошенка.

Тож чим голосніше протестує в центрі Києва Саакашвілі (який, до речі, не має права балотуватись  в Президенти), тим менше конкурентів у Порошенка на майбутніх президентських виборах. Звичайно така гра Банкової має інші ризики – загальне невдоволення українців уже зараз може перетворити ситуацію  в країні на некеровану. Особливо, якщо додати сюди інші чинники – зацікавленість Кремля в першу чергу. Однак очевидно, що Банкова уже визначилась з пріоритетами, перший з яких – забезпечення Порошенку можливості обрання на другий термін президенства.