Джунглі, п’явки і босі фермери – сільське господарство на Шрі-Ланці

Журналістка «Львівської газети» побувала на шрі-ланкійській фермі органічних спецій
 |  Уляна Куйдич   1009  

Фото: Уляна Куйдич

Коли мене запросили відвідати ферму органічних спецій, уява малювала ідеалістичну картинку: ідеально висаджені в ряд дерева, обабіч ростуть пальми, під гарячим сонцем дозрівають плоди… Реальність, як це часто буває, виявилася зовсім інакшою: ми продираємось крізь джунглі, першим іде фермер з мачете і розчищає дорогу, я вже шкодую, що взула сандалі, а не кросівки… І тут відчуваю, що по моїй нозі піднімається щось слизьке. Рухається воно швидше, ніж я закочую штанину, аж тут фермер спокійно сповіщає: «А, це п’явка». Кровопивцю відривають від ноги, але через кілька хвилин я вже «ловлю» наступну. «Не стій на одному місці», – радить мені фермер і підбадьорює: «Взагалі, це корисно, вони кров очищують».

Сам фермер при цьому босий, тож він також періодично зупиняється – повідривати п’явок з ніг (особливо вони люблять місце поміж пальцями). Ланкійці взагалі часто ходять босими по вулицях, до цього я вже почала звикати, але босяка по джунглях – усе ще виглядало екзотично.

Нарешті чоловік показує якесь дерево і каже: «Це чорний перець, а це – мускатний горіх. Ще далі росте гвоздика». У листопаді урожай перцю вже зібрали, тож вдалося побачити тільки плоди мускатного горіха – здалеку схоже на абрикоси.

Поки гуляємо вздовж річки, помічаю дивні рожеві штукенції на деревах. Мені пояснюють, що це декорації до щорічного традиційного фестивалю. «Фестиваль десь нещодавно закінчився?» – питаю. – «Ні, він проходить у травні», – лунає у відповідь. Наступного травня старі рожеві штукенції замінять на нові. А ви кажете, ялинку в лютому викинули…

Усі ці джунглі – це особливість органічного виробництва. А більшість плантацій виглядають цілком собі звично – кущі та дерева, посаджені акуратними рядами.

Для українців Цейлон асоціюється у першу чергу з чаєм (варто відзначити, що чайні плантації тут і справді майже всюди), але ще одна «фішка» місцевого виробництва – це різноманітні спеції. Кожен фермер наголосить, що саме цейлонські спеції вирізняються особливо високою якістю, а кориця, правдива кориця, росте лише на Шрі-Ланці.

Виробництво органічного рису виглядає теж цікаво: буйволи в болоті тягнуть плуг, а на самому плузі «серфінгує» фермер.

Більшість ферм і плантацій зосереджені у центральному гірському районі острова, центром якого є місто Канді. Як і Львів, Канді включене у Всесвітню зону ЮНЕСКО і також його називають культурною столицею острова.

Саме місто виглядає доволі приємно, а якби забрати з вулиць весь транспорт, який безперестанку сигналить, була б узагалі ідилія. У центрі розкинулося велике озеро, яке схоже на міні-зоопарк. Оскільки рибалити в озері заборонено, з берега можна роздивитись величезну кількість риби, крім того тут живуть варани, а також різноманітні птахи – починаючи від пеліканів та чапель і закінчуючи качками.

Особливості колоніального минулого

Місцеві мешканці доволі позитивно відгукуються про своєї колоніальне минуле. Цьому навіть дивуються самі британці. «Я остерігалась, що нас тут недолюблюють, все-таки минуле. Але виявилося навпаки – усі дуже раді, коли чують, що я з Лондона», – ділиться враженнями англійка. Ми сидимо у маленькому гестхаусі на схилі пагорба в гірському селищі Елла. Зараз це осередок туризму, а крім того – центр вирощування чаю.

Місцеві пояснюють свої особливі сентименти до британців двома моментами – по-перше, саме колонізатори розбудували тут інфраструктури і розвинули виробництво сільськогосподарських культур. По-друге, Шрі-Ланка має з чим порівнювати – до англійців Цейлон перебував під владою Португалії і Нідерландів, але останні хотіли лише отримати вигоду з колонії, абсолютно не дбаючи про її розвиток. Цікавий момент: у багатьох ланкійців і досі збереглися португальські прізвища – на кожному кроці можна зустріти Родріго, Фернандо і Да Сільва. Це при тому, що португальці пішли з Цейлону ще в далекому 17 столітті.

Утім сентименти сентиментами, у Львові теж подекуди замріяно згадують «бабцю Австрію», але ніхто серйозно не говорить про австрійський паспорт чи столицю у Відні. На Шрі-Ланці ж подібне можна почути доволі часто – мовляв, із британським паспортом життя було б значно легшим.

Фото: Уляна Куйдич