Сьогодні – Введення у храм Пресвятої Діви Марії (Третя Пречиста)

Це велике християнське богородичне свято відзначають 21 листопада за юліанським календарем і 4 грудня – за григоріанським
     1642  

Євангеліє не згадує про подію Введення в храм Пресвятої Богородиці. Це свято, як і свято Різдва й Успіння Божої Матері, засноване на традиціях Церкви й на апокрифічних книгах, передусім на протоєвангелії Якова і псевдоєвангелії Матея «Про Різдво Пречистої Діви Марії».

За переказами з цих джерел, батьки Пресвятої Богородиці, святі Йоаким та Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитя, то вони віддадуть його на службу Богові в Єрусалимський храм. Господь вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Коли їй виповнилося три роки, батьки привели дитину до храму та віддали в руки первосвященика Захарії, батька святого Івана Предтечі. Там Пресвята Богородиця перебувала аж до заручин зі святим Йосифом.

Введення належить до дванадцяти великих празників. Він має один день перед- і чотири дні посвяття. Про нього є згадки від V ст., але аж через кількасот років він став загальнопоширеним по всьому Сході. На Захід свято Введення прийшло аж наприкінці XIV ст., в XV ст. поширилося по всій Європі. Західна Церква святкує празник Введення також 21 листопада.

У календарному циклі українського народу це свято, яке також називають Третьою Пречистою, замикає осінній сезон і починає зимовий. У цей час в Україні вже зазвичай випав сніг, тому кажуть: «Третя Пречиста снігом покриває».

Початок нового господарського року у введенських повір’ях виступає чітко: до Введення можна копати землю лопатою, від Введення до Благовіщення не можна, бо земля спочиває та на літо сили набирає, тож жінки запасалися глиною до Введення.

Уночі проти Введення подекуди дівчата «святили» воду ще дохристиянським звичаєм: брали воду в такому місці, де сходяться три струмки, проливали воду через полум’я так, щоб вона проходила поміж двома вогнями, і потім уживали тієї води проти хвороб, від зурочення та на любовні чари. По півночі жінки сідали голі на порозі та пряли самосівні коноплі, щоб «прядиво пішло на руку». Обсипали того дня корови сім’ям і мастили маслом вим’я, щоб давали багато молока, обкурювали їх, щоб ніхто не міг того молока відібрати.