Майже 4 тисячі жінок Львівщини за рік поскаржились на домашнє насильство

В Україні триває акція «16 днів протидії ґендерному насильству»  Акцію щорічно підтримує понад 100 країн, Україна бере в ній участь з 2001 року
 |  Марічка Курило   684  

Насилля в українських сім’ях – явище непоодиноке. Про це свідчать статистичні дані, які наводить старша інспекторка з особливих доручень управління зі забезпечення прав людини Національної поліції Львівщини Оксана Санагурська:

«З початку року було зареєстровано 3754 протоколи, які були складені працівниками управління превентивної діяльності Головного Управління Національної поліції у Львівській області за статтею 173. Ч 2 «Про здійснення домашнього насильства». З них – 70 проваджень передали до суду. Це ті провадження, за які передбачається кримінальна відповідальність».

Старша інспекторка наголошує, низька відповідальність, яку несуть агресори за насильство, стимулює їх продовжувати свої дії. Якщо людина чинить домашнє насильство, її оформляє дільничний офіцер поліції чи працівники патрульної поліції, складають протокол, який через певний час передається до суду. Якщо нема тілесних ушкоджень – буде адміністративна відповідальність – громадські роботи. Якщо агресор відпрацював громадські роботи, держава до нього претензій не має.  Якщо людина не відпрацьовує, її можуть арештувати на 15 діб (адміністративний арешт).

«Якщо є легкі тілесні ушкодження, то кваліфікація йде за статтею №125 ч.1, яка передбачає штраф 825 грн. На мою думку, це покарання є дуже малим», – пояснює Оксана Санагурська.

Понад мільйон українок страждають від насильства

Голова громадської організації  «Центр «Жіночі перспективи»  Любов Максимович наводить дані дослідницької роботи Українського центру соціальних реформ на замовлення  ООН. За ними більше мільйона (!) українських жінок протягом року зазнали фізичного та сексуального насильства, і лише 16%  із них звернулись до правоохоронців, тобто не більше ніж 176 тисяч. А 924 тисячі жінок про насильство мовчали.

Крім того, згідно з дослідженням, за рік в Україні від гендерно зумовленого  насильства гине 600 жінок.

Чимало українських постраждалих взагалі залишаються поза статистикою. Найчастіше це внутрішньо перемішені жінки, які залишились без житла та соціальних зв’язків, жінки, які проживають у глибоких сільських районах і сприймають насильство як норму, бездомні жінки та жінки з інвалідністю.

Законодавча база потребує покращення

Ще рік тому, у листопаді, кажуть правозахисники, здавалось, що Україна робить великий крок у сфері захисту від домашнього насильства. Верховна рада мала ратифікувати Стамбульську Конвенцію та прийняти закон «Про запобігання і протидію домашньому насильству», а також внести зміни до Кримінального та Цивільного Кодексів України, які б сприяли ефективному захисту жінок від домашнього та інших видів насильства.

Однак, за цілий рік змінилось мало:

«Під тиском радикальних політичних сил та релігійних груп Стамбульська Конвенція ратифікована не була. Закон «Про протидію та запобігання домашньому насильству» був прийнятий у першому читанні за умови, що у ньому буде вилучено слово «гендер» та за умови, що представники Всеукраїнської Ради Церков будуть залучені до складання цього законопроекту. Те саме стосується і внесення змін до Цивільного та Кримінального Кодексів. За рік до Парламенту подали лише допрацьований законопроект, який стосується внесення змін і доповнень до Кримінального та інших Кодексів та інших законів», – пояснює адвокатка Галина Федькович.

За її словами, закон «Про домашнє насильство»  у доопрацьованому вигляді до Парламенту не попав досі, а ратифікація Стамбульської Конвенції відкладається на невизначений термін.

Як зазначають у громадській організації, Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій протягом року висловлювалась проти Стамбульської Конвенції, і лише у жовтні цього року схвалила внесення змін до законів, які стосуються насильства у сім’ї. Такої настороженості у громадській організації «Центр «Жіночі перспективи» не розуміють:

«Стамбульську конвенцію ратифікувало багато країн, серед них і дуже патріархальні та релігійні країни: Туреччина, Польща, Італія, Грузія. Вплив церкви у цих країнах не вплинув на ратифікацію Конвенції. І зараз ці країни впроваджують норми і стандарти, які допомагають захищати права жінок», – зазначає психолог Марта Чумало.