Христина Соловій: «Я – перфекціоністка. У якийсь момент вирішила все переінакшити»

Відома виконавиця про тур, новий альбом, читання книг та липовий чай
 |  Мирослав Височанський   970  

Фото: concert.ua

Молода українська виконавиця Христина Соловій продовжує турне на підтримку альбому «Жива вода», продюсером якого став Святослав Вакарчук. Її творчість поєднує такі жанри як фолк-рок, бароко-поп та дрім-поп. Вже відбулись концерти у Івано-Франківську, Чернівцях, Тернополі, Рівному, в Луцьку та Львові. Потім співачка відвідає Харків, Дніпро та Одесу.

Незважаючи на щільний графік концертів, репетиції та запис нових пісень, Христина Соловій знайшла час поспілкуватися з ведучими радіо FM Галичина за чашкою липового чаю.

– Концерти у Івано-Франківську, Чернівцях, Тернополі, Рівному, Луцьку, Львові, Харкові, Дніпрі, Одесі та Києві. Коли в цьому переліку міст з’явиться твій рідний Дрогобич?

– Так, Дрогобич – це моє рідне місто. Я там народилась і виросла. Дуже хотіла б приїхати туди з концертом, але це питання не до мене, а до організаторів мого туру. Я всіма силами і різноманітними засобами психологічного впливу стараюся на них подіяти, але на цьому етапі це залишається тільки у планах. Проте працюю над цим.

– А як часто ти відвідуєш Дрогобич?

– Я дуже сумую за цим містом, воно мені навіть сниться. Але, на жаль, не була там уже 5 років. Нещодавно до мене приїжджала моя однокласниця і дуже близька подруга з Дрогобича. І мені ще більше туди захотілось. Пам’ятаю, біля мого дому були гойдалки, на яких я підлітала до неба. У цьому місті пройшли мої дитинство та юність. Думаю, що найближчим часом туди обов’язково приїду.

– Повернімося до туру на підтримку альбому «Жива вода». Що нового почують на концертах шанувальники твоєї творчості?  

– На концертах, крім пісень з альбому «Жива вода», можна почути напрацювання з нового альбому, над яким зараз працюю в студії. До речі, працюю уже давно. Адже в цьому відношенні я перфекціоністка і в якийсь момент вирішила все переінакшити. Також слухачі зможуть почути синґл, на який ми зараз знімаємо кліп. Крім того, буде декілька рідкісних народних пісень, до яких завжди повертаюсь і за які ніколи не забуваю.

– Крім авторських і народних пісень, можливо, слухачі почують і кавери? Адже нещодавно ти записала кавер на пісню Стінга, який розмістила у соціальних мережах.

– Так, це був такий порив душі, тому що я дуже хотіла на його концерт. На який все-таки потрапила, завдяки добрим людям.

– Слідкуючи за твоїми світлинами у соціальних мережах, можна помітити, що ти багато читаєш. Яку книгу прочитала недавно або читаєш у цей час? 

– Я в процесі читання книги «Гра в Бісер» Германа Гессе, навіть взяла її із собою. Правда, часу на читання майже немає. А після концерту вже не почитаєш, тому що дуже сильно б’є адреналін і треба або йти у ванну, або пити липовий чай. Єдиний час для читання – це перед сном чи в перукарні перед концертом. Що ж до популяризування літератури і читання, вважаю це своєю професійною справою, адже за освітою я філолог, а моя спеціальність – літературна творчість. Я навіть колись хотіла стати письменницею. Проте життя непередбачуване. От бачите, де я зараз і що зі мною.

– А якби в тебе була можливість написати книгу, що це було б: мемуари чи якась вигадана історія?

– Це, швидше за все, буде на підґрунті якогось особистого досвіду, але з чимось вигаданим, можливо, навіть з елементами лемківської народної творчості.

– Кожна дівчина полюбляє гарне взуття, сумочки і одяг. Як ти до цього ставишся? 

– Признаюсь чесно, я марнотратниця. Маю багато непотрібних речей, які купую імпульсивно. Інколи мені за це дуже соромно. Краще купила б книжку або в спортзал записалась. Але є речі, які я дійсно дуже люблю. Це, наприклад, підвіска, яку навіть на виступах не знімаю (показує). Коли її скидаю, відчуваю, що мені чогось не вистачає. А от щодо модниці, за трендами майже не слідкую і завжди стараюся носити те, у чому мені комфортно.

– А свої сценічні костюми обираєш сама? 

– Я придумую концепцію, тобто яким він повинен бути, де має бути мереживо, з якої він має бути тканини, якого фасону. Але зараз почала співпрацювати з одним молодим та талановитим стилістом.

– Хто тобі ще допомагає ? Чи велика в тебе команда? 

– Насправді, дуже багато людей, на яких я можу завжди розраховувати і покладатися. Це мої помічники, музиканти, організатори. Їх дуже багато.

– Чи можеш себе назвати строгим керівником?

– Чесно, я буваю зла, навіть чула, що хтось там скаржився на мій характер. Але не можу нічого з цим зробити.

– Три речі, без яких не уявляєш взагалі свого життя. Окрім музики.

Мабуть, література, кіно і мій кіт Кіко. Він смугастий, як лісовий кіт, з невеликою жовтинкою. Спочатку я думала його не називати, тому що він мені не належить, це як у сніданку у Тіффані. Просто, я його взяла дорослим з притулку. Звідки я знаю, може у нього було якесь ім’я, може, була якась уже життєва історія, драма. Він виглядає дуже мудрим, досвідченим і харизматичним котом.

– Сьогодні у нас вийшла досить відверта розмова. Це все липовий чай?.. 

Насправді, я не завжди буваю такою відкритою, як з вами.